ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11694/20
провадження № 2/753/275/21
"18" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кримчук Я. Р., розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
У липні 2020 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі також - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідачі) про позбавлення їх права користування житловим приміщенням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що позивач на електронних торгах придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зареєстроване місце проживання відповідачів - попереднього власника та членів його родини, які відмовляються самостійно знятися з реєстрації, порушуючи права позивача як власника майна.
Ухвалою від 31.07.2020 суд відкрив провадження за даним позовом та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 02.12.2020 (а.с. 19).
02.12.2020 від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява, у якій вона просила закрити підготовче провадження та здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 22).
Ухвалою від 02.12.2020 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 01.04.2021 (а.с. 26).
У зв'язку із перебуванням судді у відпустці 01.01.2021 розгляд справи відкладено на 18.05.2021.
18.05.2021 від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідачі викликалися в судове засідання у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем їхнього проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте до суду не з'явилися без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подали, у зв'язку з чим справа вирішується на підставі наданих позивачем доказів.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - спірна квартира), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 205428082 (а.с. 13).
Позивач набув квартиру у власність як переможець прилюдних торгів, що проводились в рамках зведеного виконавчого провадження № 58326819 з примусового виконання рішень судів про стягнення з ОСОБА_2 боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 7-8, 9-10, 11-12).
Попереднім власником квартири був боржник ОСОБА_2 .
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади станом на 23.03.2020 у спірній квартирі зареєстровані боржник ОСОБА_2 та члени його родини - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 14).
За приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 383 цього Кодексу, яка регламентує основні права власників житлового будинку або квартири, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб…
Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за положеннями якого зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставісудового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (стаття 7).
Системний аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що особа втрачає право користування житлом внаслідок припинення права власності на нього.
Відповідно до частини 2 статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Право членів сім'ї власника житла на користування житлом, а також підстави та умови, за яких член сім'ї власника втрачає право на користування житлом, врегульовані нормами статті 405 ЦК України та статті 156 Житлового кодексу УРСР, за змістом яких члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 Житлового кодексу УРСР), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина 2 статті 405 ЦК України).
Отже ураховуючи, що самостійного права на житло члени сім'ї власника житла не набувають, а їх право на користування житлом є особистим сервітутом, похідним від прав власника житла, припинення права особи на житло припиняє і право членів її сім'ї на користування ним.
За обставинами справи установлено, що право власності відповідача ОСОБА_2 на спірну квартиру припинилося внаслідок її продажу з прилюдних торгів, а відтак він та члени його сім'ї втратили право користування нею.
Відповідно до положень статей 3, 15 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 цього Кодексу визначає орієнтовний перелік способів судового захисту, до яких, зокрема, відноситься такий спосіб захисту як припинення дії, яка порушує право.
За приписами статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
Відтак з огляду на встановлені обставини, вищенаведені положення матеріального закону та ураховуючи, що реєстрація відповідачів у спірній квартирі перешкоджає позивачу в повній мірі користуватися та розпоряджатися своєю власністю, суд вбачає підстави для захисту порушеного права позивача шляхом позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 (рнокпп невідомий), ОСОБА_3 , (рнокпп невідомий) ОСОБА_4 (рнокпп невідомий), ОСОБА_5 (рнокпп невідомий) права користування житловим приміщенням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 210,20 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: