Справа № 752/26574/19
Провадження № 2/752/1654/21
Іменем України
13 липня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Києва про зняття арешту з майна, -
21.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування арешту, яким позивався до Прокуратури міста Києва.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що йому на праві приватної власності належить 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . У липні 2019 року, маючи намір відчужити належну йому на праві власності частку квартири, отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заброн відчуження об'єктів нерухомого майна з приводу того, що 20.10.2004 року 11:48:09 за №1394386 реєстратором Другою київською державною нотаріальною конторою зареєстровано тип обтяження: арешт всього майна на підставі постанови - 60-0857, 03.01.2004, Прокуратура, Шевченківська належного йому, ОСОБА_1 , на праві власності. На його ж звернення від 22.07.2019 року керівник місцевої прокуратури Шевченківського району міста Києва запропонував йому звернутися до місцевого суду для вирішення питання щодо скасування арешту майна. Також встановив, що СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві проводилося досудове розслідування у кримінальній справі №60-0857 відносно нього . За результатами слідства вказану справу 23.02.2004 року з обвинувальним висновком скеровано до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду по суті. Вироком Шевченківського районного суду міста Києва 20.04.2004 року його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Також йому було роз'яснено, що відповідно до ст.ст. 324,329, 330 КПК України (1960 року) суддя, постановлюючи вирок повинен вирішити питання, що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. На його звернення до Шевченківського районного суду міста Києва отримав інформацію, що матеріали кримінальної справи знищено та видано йому тільки копію засвідченого належним чином вироку від 20 квітня 2004 року , яким його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і призначено покарання без конфіскації майна, цивільний позов не був заявлений, питання щодо скасування арешту майна не було вирішено. Департаментом з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації та Другою київською державною нотаріальною конторою йому було відмовлено у знятті заборони з його майна та рекомендовано звернутися до суду.
Позивач також стверджував, що під час досудового розслідування кримінальної справи щодо нього, його не було повідомлено про накладення арешту на все його майно, а при ознайомленні з матеріалами справи він не бачив відповідної постанови. Цивільний позов у справі не було заявлено, при призначенні покарання конфіскацію майна не було застосовано, а арешт з майна не знятий. Вважає, що арешт накладений Київською місцевою прокуратурою Шевченківського району міста Києва згідно постанови №60-0857 від 03.01.2004 року має бути знятий.
Просив зняти арешт з усього його майна, накладеного 20 жовтня 2004 року Другою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Шевченківського районної прокуратури міста Києва №60-085703 від січня 2004 року, реєстраційний номер обтяження: 1394386.
Провадження у справі відкрито 06.03.2020 року з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження у справі закрито 10 лютого 2021 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений ОСОБА_1 позов. Заявлені позовн вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити, скасувавши арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладеного 20 жовтня 2004 року Другою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Шевченківського районної прокуратури міста Києва №60-085703 від січня 2004 року, реєстраційний номер обтяження: 1394386.
Відповідачем Прокуратурою міста Києва явку представника у судове засідання не забезпечено, відзив на позов не подано, будь-які клопотання про відкладення судового засідання у справі до суду не надходили.
З огляду на викладене, врахувавши думку представника позивача, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача Прокуратури міста Києва.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва позовних вимог про скасування арещту з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних долях є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло, виданим 16 листопада 1998 року на підставі розпорядження Державної адміністрації Московського району міста Києва №20346 від 16.11.1998 року (а.с.7).
Право приватної власності ОСОБА_3 на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власноті на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта зареєстровано 29.01.2015 року, номер запису про право власності - 8883240 (а.с.8-9).
За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 05.07.2019 року за заявою ОСОБА_6 , реєстраційний номер 34865211 за реєстраційним номером 1394386 зареєстровано 20.10.2004 року Другою київською державною нотаріальною конторою тип обтяження - арешт (архівний запис) на підставі постанови, 60-0857, 03.01.2004, Прокуратура Шевченківська на все майно ОСОБА_1 (а.с.8-9).
Першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури №10 листом №35-79-19 від 14.08.2019 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві проводилося досудове розслідування у кримінальній справі №60-0857 відносно нього - ОСОБА_1 .. Матеріали кримінальної справи №60-0857 у місцевій прокуратурі відсутні, за результатами слідства 23.02.2004 року з обвинувальним висновком скеровані до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду по суті. (а.с.11).
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва 20.04.2004 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України - 5 ( п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права один рік обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконувати такі обов'язки за спеціальними повноваженнями, без конфіскації майна. (а.с. 16-17).
Як видно зі змісту вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 20.04.2004 року, що набрав законної сили 15.05.2004 року, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд визнав за можливе не застосовувати призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 368 КК України, цивільний позов не вирішувався.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Судом встановлено, що СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві проводилося досудове розслідування у кримінальній справі №60-0857 відносно ОСОБА_1 і саме в межах цієї ж кримінальної справи Київською місцевою прокуратурою Шевченківського району міста Києва було винесено постанову про накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , на підставі чого Другою київською державною нотаріальною конторою 20.10.2004 року зареєстровано арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Правилами статей 29,125 КПК України (1960 року) встановлено, що: при наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор, і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права. При провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані вжити заходів для забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого; слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфікскації майна, склавши про це постанову.
Судом також встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 20.04.2004 року позивача ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, однак при призначенні покарання таке додаткове покарання, як конфіскація належного йому на праві власності майна не було застосовано, у той же час питання щодо звільнення з-під арешту майна засудженого ОСОБА_7 яке було арештоване постановою прокуратури Шевченківського району міста Києва вирішено не було.
На звернення позивача ОСОБА_1 до Київської місцевої прокуратури № 10 та Другої київської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, накладеного на підставі постанови 60-0857 від 03.01.2004 року, першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури №10 та завідувачем Другою київською державною нотаріальною конторою повідомлено ОСОБА_1 , що для вирішення поставленого ним питання та зняття заборони йому необхідно звертатися до суду (а.с.11,15).
Відповідно до рекомендацій пунктів першого, другого Постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»: - спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15,16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом; - позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику ( речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа , якій передано майно, якщо воно реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
Як зазначено судом вище, при ухваленні 20 квітня 2004 року Шевченківським районним судом міста Києва вироку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України покарання призначено без конфіскації майна.
Отже, зі змісту зазначеного вище вироку судом встановлено, що цивільний позов потерпілим ОСОБА_8 або ж державою до ОСОБА_1 не заявлявся і відповідно не був предметом вирішення, додаткове покарання таке, як конфіскація майна належного на праві власності засудженому ОСОБА_1 не застосовувалося.
Відповідно до правил статті 324 КПК України в редакції 1960 року: постановляючи вирок, суд повинен вирішити серед інших і питання - чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що робити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Наразі, за встановлених судом обставин, що під час ухвалення 20 квітня 2004 року Шевченківським районним судом міста Києва вироку про визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КПК України судом не було застосовано до засудженого ОСОБА_1 такого додаткового покарання, як конфіскація майна, не було вирішено цивільного позову, а також не вирішено питання про скасування арешту з майна засудженого ОСОБА_1 накладеного постановою №60-0857 прокуратури Шевченківського району міста Києва від 03.01.2004 року, відповідно залучений до участі у справі відповідач Прокуратура міста Києва не може відповідати за заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 накладеного 20 жовтня 2004 року Другою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Шевченківської районної прокуратури міста Києва №6-085703 від січня 2004 року, реєстраційний номер обтяження 1394386.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а частиною 1 статті. 317 тцього ж Кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини 2 ст.386 ЦК України власник може звернутися до суду з вимогою усунення будь-яких порушень його права.
Правилами статті 51 ЦПК України встановлено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого повадження, а у разі розгляду справи за правилами спрщеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замиінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
З огляду на встановлені під час судового розгляду по суті позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про зняття арешту обставин, що арешт, про скасування якого заявив позивач був накладений 03.01.2004 року в межах кримінальної справи №60-0857 постановою прокуратури Шевченківського району міста Києва на все нерухоме майно ОСОБА_1 , на стадії досудового розслідування на підставі чого Другою київською державною нотаріальною конторою 20.10.2004 року зареєстровано арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 за правилами КПК Українив редакції 1960 року, відсутність у суду повноважень на заміну відповідача, суд приходить до висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 328, ч. 2 ст. 386 ст. 392, ст.ст. ЦК України, ст. ст. 134-142,223,263, 265,268 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про зняття арешту з майна - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк