707/1747/21
2/707/936/21
30 серпня 2021 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
з участю секретаря Культенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку в цьому будинку, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку в цьому будинку, мотивуючи позов тим, що позивач є власником домоволодіння у АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.10.2020 року посвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1-3345. На момент придбання (купівлі) вищевказаного житлового будинку в ньому було зареєстровано місце проживання сина його колишньої власниці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже близько 10 років в цьому будинку не проживав і не користувався даним житловим приміщенням. Оскільки відповідач в будинку не проживає вже досить тривалий час, не бере участі у його утриманні, позивач вважає, що він втратив право на користування житлом у ньому і просить визнати його таким та зняти з реєстрації.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 04.08.2021 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач був повідомлений про розгляд вказаної справи у встановлений законом порядку, зокрема і через оголошення на офіційному сайті Судової влади України, проте у встановлені строки відзиву на позов не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено що, згідно Витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №228054384 від 13.10.2020 року житловий будинок у АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.10.2020 року виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1-3345.
Згідно довідки виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від 22.07.2021 року №1208/2, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає в будинку з 2011 року. Крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаному домоволодіння зареєстровані: ОСОБА_5 , 2019 р.н. (син позивача), ОСОБА_3 , 1979 р.н. (дядько позивача).
Відповідно до акту обстеження будинку від 21.07.2021 року складеного за участю депутата сільської ради та сусідів, ОСОБА_2 , 1993 р.н., не проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 2011 року.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а ст.150 ЖК України передбачає, що власник жилого будинку користується ним для особистого проживання та проживання членів своєї сім'ї і має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1 ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2ст. 64 Житлового Кодексу УРСР).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України).
Згідно Правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року № 6- Частиною першою статті 383ЦК України та статтею 150ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до ст.ст.386, 391 ЦК України, власник має право звертатися до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З наявних матеріалів справи вбачається, зокрема довідки виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від 22.07.2021 року №1208/2, що відповідач ОСОБА_2 , який не є родичом позивача, а відповідно і не є його членом сім'ї, зареєстрований але фактично з 2011 року не проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому втратив право користування житловим приміщенням в даному будинку.
Будь-яких цивільно-правових угод з власником будинку, які давали б право відповідачу користуватися жилим приміщення у ньому, відповідач не укладав.
На підставі вище вказаних обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщення в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У зв'язку з цим, не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 щодо зняття з реєстрації ОСОБА_2 , так як вона є передчасною, оскільки рішення суду щодо визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
Суд вирішує судові витрати в порядку ст.141 ЦПК України, а тому з відповідача необхідно стягнути судові витрати на користь позивача у сумі 908 грн., що складається з судового збору.
На підставі ст. ст. 317, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 64, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. М. Суходольський