Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5435/21
Провадження № 1-кс/711/1585/21
30.08.2021 м. Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси - ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Придніпровського районного суду міста Черкаси клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження № 12021250000000812, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -
Старший слідчий СУ Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, за погодженням прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , що внесене у кримінальному провадженні № 12021250000000812, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, в якому просить накласти арешт із забороною його відчуження на нерухоме майно, з метою забезпечення збереження до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення, а саме на торгівельний комплекс, А-2, загальною площею 8 979, 6 кв. м., дахову котельню літ. В, загальною площею 51,7 кв. м., огорожу 1,4; вимощення 1, 11, трансформаторну підстанцію Г-1, загальною площею 46,5 кв. м., розташовані за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, який належать на праві власності ТОВ «КОМПАНІЯ КРЕАТИВ ІМОТІ» (код 41818092) та передати на зберігання керівництву ПП «БІЗНЕС-ГРАНД».
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 131 КПК України визначено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України допускається з метою забезпечення : збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Як вбачається з самого клопотання, воно датоване 30.08.2021 (вих. № 24436) і погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 . Разом з тим, у доданому до клопотання витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.08.2021 про кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені за № 12021250000000812 від 28.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, у графі «ПІБ прокурора (прокурорів), який (які) здійснює (ють) процесуальне керівництво» відсутні відомості. Крім того, до клопотання не додано також постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12021250000000812, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч.ч. 1, 2 ст. 1 КПК України).
Слідчий суддя вважає, що, попри формулювання частини другої статті 1 КПК України, - система норм КПК чітко визначає, що повноваження будь-якого суб'єкта кримінального процесу визначаються лише цим Кодексом. Корпус норм КПК свідчить про те, що законодавець визначив повноваження кожного суб'єкта кримінального процесу лише цим Кодексом і виключив будь-яку можливість виводити наявність таких повноважень із положень «інших законів».
Згідно з ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Одним з елементів цього засадничого принципу є доступ до правосуддя, забезпечений незалежними та неупередженими судами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У свою чергу, пункт 18 частини першої статті 3 КПК України визначає: «слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…».
Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.
Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів осіб, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК України, коли законодавство зобов'язує слідчого суддю «вжити необхідних заходів», не визначаючи перелік цих заходів.
Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити у конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Тобто, враховуючи сферу дії принципу диспозитивності, процесуальний закон чітко зазначає, у який спосіб суд, слідчий суддя вирішують питання. Таким чином, слідчий суддя має вирішувати питання, які віднесені до його повноважень процесуальним законом і саме в спосіб, передбачений процесуальними нормами.
Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідуванні злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв'язків, свободою підприємницької діяльності тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Враховуючи зазначені вище обставини, дане клопотання подане старшим слідчим СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , який, відповідно до наданих слідчому судді матеріалів, не має на це відповідних повноважень, відповідно до норм чинного кримінального процесуального законодавства, оскільки п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України чітко визначено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
Таким чином, порушено порядок звернення до суду із даним клопотанням.
Крім того, статтею 172 визначено порядок розгляду клопотань про арешт майна. Зокрема, визначено коло учасників, які підлягають, або мають право брати участь у вирішенні такого клопотання. При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що до клопотання не долучені документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт; не зазначені особи (відсутня інформація) - власники певного нерухомого майна, задля вирішення судом питання про можливість, необхідність та доцільність виклику в судове засідання власників (володільців) такого майна. Без надання таких доказів слідчий суддя позбавлений можливості вирішити питання про повідомлення учасників справи про судовий розгляд справи, якщо дійде до висновку про необхідність їх виклику.
Слідчий суддя звертає увагу, що саме на ініціатора клопотання покладено обов'язок обгрунтувати доводи поданого клопотання.
Дані обставини свідчать про неможливість вирішення клопотання по суті, а тому клопотання слідчого слід повернути прокурору для виконання вимог, ст. 171 КПК України, встановивши йому строк для усунення недоліків 72 години з моменту отримання повного тексту даної ухвали.
Перелічені недоліки є суттєвими для вирішення відповідного клопотання.
При цьому, як на думку слідчого судді, визначення саме такого строку є достатнім для виконання вимог ст.ст. 36, 40, 171 КПК України, враховуючи категорію справи, перелік майна та графік роботи органів прокуратури та досудового розслідування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 36, 40, 107, 113, 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження № 12021250000000812, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - повернути прокурору.
Прокурору необхідно виконати вимоги, ст. 171 КПК України, встановивши йому строк для усунення недоліків до 72 години з моменту отримання повного тексту даної ухвали.
Копію ухвали надіслати слідчому та прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1