Справа № 634/736/21
Провадження № 2-а/634/17/21
Категорія 140
30.08.2021 року
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Єрьоміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дороніної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сахновщина адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області лейтенанта поліції Цьоми Катерини Андріївни, третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 4433928 від 03.07.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.07.2021 року інспектором роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області лейтенантом поліції Цьомою К.А. було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4433928 про те, що 03.07.2021 року о 04 год. 54 хв. в м. Харків по вул.Полтавське шосе 208А водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA SPACEBACK», д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження руху більше як на 25 км/год., швидкість вимірювалася приладом «Трукам 001133», чим порушив п.12.4 ПДР України.
На думку позивача постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він правопорушення у якому його визнав винним інспектор поліції не здійснював та ПДР України не порушував.
Також позивач в поданому до суду позові вказував, що інспектором грубо порушено вимоги законодавства при складанні постанови та безпідставно не враховано його пояснення щодо невинуватості у вчиненні правопорушення.
У судове засідання позивач не з'явився, надав письмову заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, також просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Крім того, надіслав відзив на адміністративний позов стосовно скоєного правопорушення, в якому зазначив, що з вказаним позовом не погоджується, вважає його безпідставним та необгрунтованим.
Інспектор зазначив, що при винесенні електронної постанови було здійснено технічну помилку в частині зазначення адреси місця розгляду справи та місця вчинення правопорушення, а саме - Шоссе Полтавське 208А, м.Харків, проте правильною адресою є смт Пісочин, Шосе Полтавське, 208А.
Зазначив, що 03.07.2021 року у відношенні позивача ним дійсно було винесено постанову серії ЕАН №4433928 за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення ОСОБА_1 п.12.4 ПДР, а саме: водій керуючи автомобілем «SKODA SPACEBACK», д.н.з. НОМЕР_1 рухався в населеному пункті зі швидкістю 75 км/год, перевищивши встановлене обмеження на 25 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM lті 20/20 №тс001133. Перевищення швидкості позивачем підтверджується даними з приладу TruCAM №тс001133 на яких зафіксовано швидкість руху даного автомобіля, яка на момент фіксації його правопорушення становила 75 км/год при дозволених 50 км/год., що підтверджується наданими фотокарткою та відеозаписом.
Крім того, пояснив, що на місці події інспектором було повідомлено позивача про вчинене ним правопорушення, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, за якими достовірно встановлена наявність вини в діях позивача, ознайомлено з правами, розглянуто справу. Надано можливість ознайомитись з постановою та після проставлення позивачем підписів у гр.8.9 постанови - надано її копію на руки. Отже твердження позивача з приводу не роз'яснення йому прав спростовується наявними у гр.8 постанови особистим підписом позивача.
Щодо проведення розгляду справи на місці вчинення правопорушення, то справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, розглядаються органами Національної поліції. Відповідно до п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стосовно використання приладу TruCAM, то даний прилад на законних підставах було ввезено в Україну, введено в експлуатацію, жодних заборон, обмежень в його експлуатації не передбачається.
Розглядаючи адміністративну справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. На підставі зазначеного, просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 03.07.2021 року інспектором роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області лейтенантом поліції Цьомою К.А. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4433928, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,
Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Таким чином, відповідачем було розпочато розгляд справи відразу, після його представлення.
Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Виходячи з вищезазначених положень законодавства, навіть у разі оскарження особою допущеного правопорушення і адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які розглядають працівники Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.
Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.
Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинно відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у Харківській області, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці, де він несе службу саме в той час.
Таким чином, розглядаючи адміністративну справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, відповідно до ст. 251 КУпАП.
Перевищення позивачем встановленої максимальної швидкості в населеному пункті зафіксовано приладом TruCAM lті 20/20 №тс001133, фото та відео міститься в матеріалах справи.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Таким чином, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.
Вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом «SKODA SPACEBACK», д.н.з. НОМЕР_1 по Шоссе Полтавське, 208А смт Пісочин, рухався зі швидкістю 75 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість для руху на 25 км/год. Після фіксації порушення на лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20, інспектором було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб.
Після зупинення транспортного засобу, згідно наданого відеозапису, підійшовши до водія, інспектор, не назвав своє прізвище та ім'я, посаду та спеціальне звання, не поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу. В подальшому, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, не роз'яснив позивачу його права і обов'язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач. Після чого не повідомив позивача про прийняте по справі рішення, а саме накладення штрафу в розмірі 340 грн. Інспектором не було враховано та не ознайомлено з відеозаписом з приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001148). Але постанову винесено у присутності позивача, та надано її на ознайомлення та підписання. Позивач ознайомився із даною постановою та поставив свій підпис.
При цьому, судом враховано положення ст. 40 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль «SKODA SPACEBACK», д.н.з. НОМЕР_1 наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Крім того, після вчиненого запису правопорушення, далі в запису зафіксована асфальтна дорогу.
Отже, така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач, а також при запису вчиненого правопорушення прилад TruCAM перебував у руках поліцейського.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII, а лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49) про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
З урахуванням тієї обставини, що до суду відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, суд вбачає підстави для задоволення вимог позивача.
Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. п. 1, 3, 8 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, резолютивна частина позову не містить вимоги до суду про визнання дій поліцейського протиправними.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Таким чином, оскаржувана постанова від 03.07.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.71,77, 160-163 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4433928 від 03.07.2021 року , складену інспектора роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області лейтенанта поліції Цьоми Катерини Андріївни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту.
Повний текст рішення виготовлено 31.08.2021 року.
Суддя: