65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2021 р. м. Одеса Справа № 916/1044/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/1044/21
За позовом: Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (79077, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс” (65059, м.Одеса, пр. Адміральський, буд. 34 А, каб. 512; код ЄДРПОУ 38652978)
про стягнення 1052838,00 грн.
Представники:
від позивача: Бухеник І.Б., адвокат за довіреністю
від відповідача : Теплякова Т.Є., адвокат за ордером
Встановив: Акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс” про стягнення 1052838,00 грн.
Позовні вимоги Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” направлено на стягнення 506922,00 грн. пені та 545916,00 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2021р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1044/21. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "24" травня 2021 р. о 10:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 24.05.2021р. о 10:30.
17.05.2021р. до суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву.
24.05.2021р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.06.2021р. о 11:00.
07.06.2021р. до суду позивачем було подано відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/1044/21 на 30 днів до 26.07.2021р. Відкладено підготовче засідання на "22" червня 2021р. о 10:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.06.2021р. о 10:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1044/21. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "28" липня 2021р. о 11:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 28.07.2021р. о 11:30.
27.07.2021р. відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2021р. відкладено розгляд справи по суті на "12" серпня 2021р. о 11:00. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на "12" серпня 2021 р. о 11:00.
12.08.2021р. судом було оголошено перерву по справі до 19.08.2021р. о 11:00.
Позивач підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити.
Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог позивача з підстав, що було викладено у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 19.08.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 30.08.2021р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
03 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством „Українська залізниця” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс” (підрядник) було укладено Договір №Л/Панс.Галичина-19481/НЮ (надалі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язався виконати на свій ризик із свого матеріалу та обладнання, своїми силами роботи на об'єкті будівництва „II черга будівництва пансіонату „Галичина” в смт. Лазурне, провулок Будівельників, 2, Скадовського району, Херсонської області, 3-й корпус” відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається підряднику замовником, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником відповідно до Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна сума цього Договору визначається твердою договірною ціною і становить 7798800,00 грн., в тому числі ПДВ 1299800,00 грн., 6499000,00 грн. відповідно до Додатку №1 до Договору.
Згідно до п. 4.1. Договору, замовник здійснює оплату протягом 30 банківських днів з дати реєстрації підрядником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; у випадку зупинення реєстрації податкової накладної підрядника оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з дня отримання замовником від підрядника копії рішення про реєстрацію податкової накладної. Оплата здійснюється за умови наявності належним чином оформленого акту типової форми КБ-2в „Акт приймання виконаних будівельних робіт” та довідки форми КБ-3 „Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат”.
Відповідно до п. 5.1. Договору, підрядник зобов'язаний виконати роботи передбачені п. 1.2. Договору згідно календарного графіку робіт (Додаток №3). Термін виконання робіт 5 місяців.
Згідно до п. 5.3. Договору, замовник передає підряднику дозвільну документацію та проектно-кошторисну документацію з оформленням Акту про передачу документації.
Відповідно до п. 5.4. Договору, датою початку виконання робіт вважається дата підписання сторонами Акту про передачу документації. Датою завершення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником шляхом складання Акту приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту.
Згідно із п. 8.3. Договору, за порушення підрядником строків виконання робіт, передбачених Договором, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Крім того, за прострочення понад тридцять днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Як з'ясовано судом, відповідно до актів передачі документації від 21.10.2019р. та 18.11.2019р., позивачем, як замовником, було передано підряднику дозвільну та проектно-кошторисну документацію. (а.с. 118, 119, т.1).
Отже, за поясненнями позивача, підрядник повинен був виконати усі роботи на об'єкті будівництва за Договором у термін до 18.04.2020р. включно.
На підставі Акта приймання-передачі закінчених робіт на об'єкті від 23.06.2020р. сторонами було засвідчено, що станом на 23.06.2020р. підрядні роботи за Договором закінчені та недоліки і зауваження згідно з актом від 22.06.2020р. усунуті.
За ґрунтуванням позивача, підрядник порушив умови пп. 5.1., 7.4. Договору щодо строку виконання робіт, що є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених умовами Договору.
Позивачем було здійснено нарахування пені та штрафу, відповідно до п. 8.3. Договору, відповідно до якого розмір пені становить 506922,00 грн. та розмір штрафу становить 545916,00 грн.
Позовні вимоги Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” направлено на стягнення 506922,00 грн. пені та 545916,00 грн. штрафу.
Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу суперечить умовам Договору та є безпідставним.
За твердженнями відповідача, 27.12.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено та підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2019 року на загальну суму 1457673, 90 грн. Окрім цього, за грудень 2019 року Сторонами Договору було підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 1164068,56 грн., Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 208358,08 грн., Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 85247, 26 грн. Таким чином, загальна вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, склала 1457673,90 грн.
Також відповідачем було зазначено суду, що за період із січня по квітень 2020 року відповідачем також було здійснено об'єм робіт на виконання умов Договору, однак, в порушення вимог Договору, позивачем не було погоджено та підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт за вказані періоди, у зв'язку із відсутністю у позивача відповідного фінансування на 2020 рік, що унеможливлювало підписання вказаних актів.
За посиланням відповідача, 23.06.2020р. було підписано Акт приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс” та директором „Пансіонат „Галичина” Балясевичем Д.В. та відповідно до вказаного Акту приймання-передачі закінчених робіт від 23.06.2020р., у замовника не було будь-яких претензій до Підрядника, про що й було зазначено в Акті.
25.08.2020р. позивачем та відповідачем були погоджені та підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт за період із березня по червень 2020 року. Загальна вартість виконаних робіт за березень 2019 року, за укладеним між сторонами Договором, склала - 804194,24 гон, що підтверджується: Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року березень на суму 59010, 36 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (березень) на суму 521704,49 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (березень) на суму 101413,52 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (березень) на суму 122065, 87 грн.
Загальна вартість виконаних робіт за квітень 2019 року, за укладеним між сторонами Договором, склала - 1702369.17 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (квітень) на суму 29079, 85 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (квітень) на суму 991280,82 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (квітень) на суму 460900,14грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (квітень) на суму 6602, 28 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (квітень) на суму 90214, 57 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (квітень) на суму 124291,51 грн.
Окрім цього, додатково до Акту приймання передачі будівельних робіт за квітень Сторонами було підписано: Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт „супутникове телебачення” на суму 24854,40 грн., Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт „відеоспостереження” на суму 42289,97 грн. Загальна вартість устаткування за квітень 2020 року склала - 67144,37 грн.
Загальна вартість виконаних робіт за травень 2019 року, за укладеним між сторонами Договором, склала 1207970,69 грн., що підтверджується: Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року травень на суму 717162,76 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (травень) на суму 76796,59 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (травень) на суму 259844,26грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (травень) на суму 40024, 66 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (травень) на суму 114142, 42 грн.
Загальна вартість виконаних робіт за травень 2019 року, за укладеним між сторонами Договором, склала - 1193763,29 грн., що підтверджується: Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року червень на суму 29178, 62 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (червень) на суму 219338, 35 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (червень) на суму 905965,78грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року (червень) на суму 39280, 54 грн. Окрім цього, додатково до Акту приймання передачі будівельних робіт за травень сторонами було підписано: Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт „пожежна сигналізація” на суму 36624,25 грн. Таким чином, загальна вартість будівельних робіт, що була сплачена Позивачем по даному Договору склала: 6469739,91 грн.
Також відповідачем було зазначено суду, що жодної Додаткової угоди щодо зміни вартості (зменшення) суми Договору сторонами підписано не було, тобто позивач в односторонньому порядку змінив умови, що суперечить п. 3.2. Договору. Окрім цього, роботи відповідачем були виконані в повному обсязі із розрахунку первісної твердої договірної ціни у розмірі 7798 800,00 грн., однак позивачем було сплачено лише частину суми у розмірі 6469739, 91 грн. Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та Акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 1329867,86 грн. позивачем підписано не було, хоча будівельні роботи на вказану суму відповідачем були належно виконані, про що позивачу достеменно відомо.
Крім того, відповідачем було зазначено суду, що безпідставним та необґрунтованим є розрахунок позивача щодо пені та штрафу, оскільки він не відповідає вимогам п. 8.2 Договору, відповідно до якого за порушення підрядником строків виконання робіт останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення та все це дає підстави вважати, що позовна заява про стягнення пені та штрафу у розмірі 1052838, 00 грн. - є необґрунтованою, не в мотивованою та безпідставною.
Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивач, посилаючись на п. 5.4. Договору, зазначав суду, що штрафні санкції обґрунтовано нараховані за період прострочення з 19.04.2020р. до 23.06.2020р., тобто до дати засвідчення сторонами факту завершення виконання робіт.
Також позивачем надавались пояснення щодо тверджень відповідача про часткове виконання підрядником робіт протягом заявленого у позові періоду прострочення та було пояснено суду, що згідно із договірними зобов'язаннями, зокрема враховуючи п. 4.1. Договору, довідки форми КБ-3 та акти форми КБ-2в оформляються виключено з метою засвідчення вартості підрядних робіт, та є підставою для здійснення відповідних розрахунків, та можуть у зв'язку з цим бути підписані сторонами пізніше, тобто після дати фактичного виконання робіт та, як зазначав позивач, правових підстав посилатись на такі документи під час спроби обґрунтувати обставини часткового виконання робіт під час заявленого періоду прострочення не має.
За посиланням відповідача, більшість із таких документів, на які посилався відповідач (довідка форми КБ-3 від 25.08.2020, акти форми КБ-2в від 25.08.2020 на загальну суму 5 012066,01 грн.) підписані сторонами 25.08.2020р., що також позбавляє можливості стверджувати про те, що цими документами нібито засвідчені обставини виконання підрядних робіт за попередні періоди, тобто за березень-червень 2020 року.
Також звертав позивач увагу суду та зазначав, що такі обставини спростовуються й наявністю акту для усунення недоліків і зауважень від 22.06.2020р., згідно із яким, станом на 22.06.2020р. сторони засвідчили неналежне виконання підрядником зобов'язань, у зв'язку із чим, на цей момент роботи ще не були прийняті позивачем та лише після усунення недоліків, сторони підписали акт приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту від 23.06.2020р., про що й зазначено у змісті цього акту.
Крім того позивачем було зауважено суду, що факт підписання сторонами 23.06.2020р. акту приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту не залежав від будь-яких обставин, зокрема пов'язаних із затвердженням річного фінансового плану АТ „Укрзалізниця” на 2020 рік, у зв'язку із тим, що цим актом сторони засвідчили виключно обставини фактичного закінчення виконання робіт, без визначення вартості цих робіт (витрат).
Враховуючи те, що відповідач не підтвердив належними і допустимими доказами факт дії будь-яких обставин непереборної сили, а також причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та неможливістю виконати договірні зобов'язання у встановлені строки, за посиланням позивача, правових підстав посилатись на ці обставини під час спроб обґрунтувати поважність причин несвоєчасного виконання робіт немає.
Також позивачем було зазначено суду, що матеріали справи не містять доказів в розумінні ч. 4 ст. 882 ЦК України, які б підтверджували відмову позивача від підписання акта приймання-передачі закінчених робіт на об'єкті, у зв'язку із чим, твердження відповідача про нібито факт відстрочення позивачем моменту такого підписання є також необґрунтованими, суперечать дійсним обставинам справи та зазначеній вище нормі закону, яка регулює поведінку сторін у таких випадках.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним Акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” та направленим на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс” пені у розмірі 506992,00грн. та 545916,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Акціонерним товариством „Українська залізниця”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс”, як підрядником, виникли на підставі укладеного між ними 03 жовтня 2019 року Договору №Л/Панс.Галичина-19481/НЮ.
Відповідно до п. 5.4. Договору, зокрема, визначено, що датою початку виконання робіт вважається дата підписання сторонами Акту про передачу документації.
За час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до актів передачі документації від 21.10.2019р. та 18.11.2019р. замовником було передано підряднику дозвільну та проектно-кошторисну документацію.
Згідно п. 5.1. Договору, підрядник зобов'язаний виконати роботи передбачені п. 1.2. Договору згідно календарного графіку робіт (Додаток №3). Термін виконання робіт 5 місяців.
Отже, приймаючи до уваги строки, визначені п. 5.1. Договору, підрядник був зобов'язаний виконати роботи у строк до 18.04.2020р. включно.
Поряд з цим, п. 5.4. Договору, зокрема, визначено, що датою завершення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником шляхом складання Акту приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту.
За матеріалами справи судом встановлено, що саме 23.06.2021р. між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту.
На спростування доводів та тверджень відповідача, суд зазначає, що сторонами укладаючи та узгоджуючи даний Договір, було визначено, що саме Актом приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту затверджується факт виконання робіт та їх прийняття замовником.
Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та умови укладеного між сторонами Договору, суд зазначає, що саме 23.06.2020р. було завершено виконання робіт та прийнято такі роботи замовником, оскільки саме зазначеною датою було сторонами погоджено виконання робіт та їх відповідне прийняття, шляхом підписання Акту приймання-передачі між сторонами.
Поряд з цим, судом прийнято до уваги, що 22.06.2020р, напередодні підписання сторонами Акту приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту, було складено Акт для усунення недоліків та зауважень, що додатково надає змогу дійти до висновку, що перед підписанням Акту приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту, ще існували певні недоліки та зауваження щодо наданих підрядником робіт.
Також, суд зазначає, що Акт типової форми КБ-2в „Акт приймання виконаних будівельних робіт” та довідка форми КБ-3 „Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат” слугували виключно для фіксування та подальшого здійснення проведення відповідних розрахунків між сторонами, у зв'язку з чим, твердження відповідача в обгрунтування своєї позиції у даній частині судом не приймаються.
Крім того, судом враховано пояснення позивача, відповідно до яких зазначалось суду, що більшість із таких документів, підписані сторонами 25.08.2020р., що також позбавляє можливості стверджувати про те, що цими документами засвідчувались якісь обставини виконання підрядних робіт за попередні періоди, тобто за березень-червень 2020 року.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс”, як підрядником, було допущено прострочення строків виконання робіт за умовами укладеного з позивачем Договору №Л/Панс.Галичина-19481/НЮ від 03 жовтня 2019 року.
За положеннями ч.1 ст.199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із п. 8.3. Договору, за порушення підрядником строків виконання робіт, передбачених Договором, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Крім того, за прострочення понад тридцять днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Позивачем, з урахуванням вартості робіт, які відповідно до п. 3.1. Договору становлять - 7798800,00 грн., було здійснено нарахування пені у розмірі 0,1% за період з 19.04.2020р. по 22.06.2020р. - 506922,00 грн. та заявлено до стягнення штраф у розмірі 545916,00 грн.
Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 506922,00 грн. та штрафу у розмірі 545916,00 грн. , вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення правомірними.
З урахуванням викладеного, дослідивши обставини спору, враховуючи, що судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс”, як підрядником, прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №Л/Панс.Галичина-19481/НЮ від 03 жовтня 2019 року щодо своєчасного виконання робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 506922,00 грн. та штрафу у розмірі 545916,00 грн. - є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі обґрунтовані та підтверджені наданими доказами.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, позивачем було заявлено до стягнення 1052838,00грн., за такі вимоги судовий збір становить 15792,57 грн. та відповідно до ст.129 ГПК України, такі судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномед Плюс” (65059, м.Одеса, пр. Адміральський, буд. 34 А, каб. 512; код ЄДРПОУ 38652978) на користь Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Львівська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (79077, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) пеню у розмірі 506992 (п'ятсот шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 00 коп., 545916 (п'ятсот сорок п'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15792 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 57 коп.
Повний текст рішення складено 30 серпня 2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко