79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.08.2021 справа № 914/1622/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Банзули М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державна іпотечна установа, м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м.Львів
про стягнення 32 308,85 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державної іпотечної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення 32 308,85 грн заборгованості, з яких 29 271,78 грн основний борг, 297,60 грн три проценти річних, 1 399,39 грн інфляційні втрати, 1 340,08 грн пеня.
Ухвалою суду від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 07.07.2021.
Ухвалою від 07.07.2021 суд постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 27.08.2021 о 11:30 год.
16.08.2021 до канцелярії суду від позивача надійшов супровідний лист за вих.№334-6/15 від 12.08.2021 (вх.№19056/21) яким на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2021 долучені докази проведених позивачем оплат.
26.08.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява за вих.№3408/15 від 18.08.2021 (вх.№1964/21) про участь у судовому засіданні призначеному на 27.08.2021 об 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 27.08.2021 суд постановив відмовити у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні 27.08.2021 об 11:30 год. в режимі відеоконференції у справі №914/1622/21.
Позивач явки повноважного представника в судове засідання 27.08.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив. Явка представника не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 27.08.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 26.08.2021 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19688/21) з доказами надіслання вказаного відзиву на адресу позивача. Крім того, 26.08.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву. (вх.№19690/21). Також, 26.08.2021 на електронну адресу суду надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подання відзиву, аналогічні тим що надійшли поштою.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про поновлення строку для подання відзиву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Клопотання мотивоване тим, що згідно штатного розпису у ТзОВ «Кондор Логістик» відсутній юрист, відповідної кваліфікації, який має досвід на ведення справ та представництва інтересів в судах. Враховуючи зазначене, ТзОВ «Кондор Логістик» було укладено договір про надання правових послуг з адвокатом Богославець Олегом Мирославовичем.
У відповідності до частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Суд визнає поважними причини неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, беручи до уваги те, що представником відповідача одночасно із поданим клопотанням подано відзив на позовну заяву, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку задовольнити його та поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Поданий відповідачем відзив на позовну заяву (вх.№19688/21 від 26.08.2021) долучити до матеріалів справи.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 27.08.2021 прийнято рішення у справі.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.10.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір №56, відповідно до умов якого відповідач на умовах договору зобов'язувався поставити позивачу бензин А-95 (код за ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти), у вигляді паливних карток (бланків-дозволів, талонів) відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язувався прийняти товар у власність та оплатити його у строки та на умовах, встановлених договором.
На виконання умов вказаного договору позивачем здійснено оплату товару.
Позивач стверджує, що з боку ТзОВ «Кондор Логістик» відбувається систематичне невиконання умов договору, а саме - передано покупцеві паливні картки на бензин А-95, які неможливо реалізувати на АЗС, так як при заправці автомобілів, АЗС «WOG» відмовляють в обслуговуванні, у зв'язку з тим, що картки не працюють, їх неможливо реалізувати на АЗС. В отриманому позивачем службовому документі за № 14509 (КП) від 25.11.2020 зазначено про блокування контрагента.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 20.10.2020 №56, позивач звернувся до відповідача з досудовою претензію №5361/15/3 від 11.12.2020. Проте, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.
Як стверджує позивач, починаючи з 19.01.2021 відповідач свої зобов'язання за договором від 20.10.2020 №56 не виконує, поставку товару в кількості 1539 літрів на загальну суму 29 271,78 грн не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 29 271,78 грн не повернув. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 32 308,85 грн заборгованості, з яких 29 271,78 грн основний борг за неотриманий товар, 297,60 грн три проценти річних, 1 399,39 грн інфляційні втрати, 1 340,08 грн пеня.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Зокрема зазначив про те, що посилання позивача на службові документи як на підтвердження заблокованих талонів не може бути достовірним доказом невиконання зобов'язань ТзОВ «Кондор Логістик» зважаючи на те, що відповідач не є емітентом талонів, є таким самим покупцем паливно-мастильних матеріалів як позивач, тому не може відповідати за дії контрагента, чи будь-яким чином впливати на діяльність іншої юридичної особи та виконання останньою своїх договірних зобов'язань. Талони могли бути пошкоджені, спотворені чи будь-яким іншим чином змінені, що могло стати причиною відмови не з вини відповідача. На думку відповідача, ці обставини виникли не з вини відповідача, тому постачальник з власної ініціативи запропонував здійснити заміну талонів іншого бренду для повного виконання договірних зобов'язань.
У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не додано достовірного доказу, який би підтверджував непоставку товару з 19 січня 2021 року, що є важливим, оскільки є днем з якого позивачем розпочато нарахування санкцій. Саме по собі твердження позивача про дату відмови у відпуску пального не може бути доказом, |що обґрунтовує вимоги позивача.
Також у відзиві відповідач зазначає про те, що позивачем не надано жодного достовірного доказу, який би безпосередньо вказував на відмову в реалізації талонів/паливних карток на АЗС, на приналежність талонів ТзОВ «Кондор Логістик» чи будь-яких інших фактичних обставин, за допомогою яких можна було встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. На думку відповідача, надані позивачем копії службових документів про відмову, не містять інформації, яка б дала можливість ідентифікації даних документів, як таких які були видані за наслідком використання паливних карток ТзОВ «Кондор Логістик». Долучені позивачем докази не можуть підтверджувати наявність заявлених Державною іпотечною установою обставин, оскільки в цих розрахункових документах не міститься номеру паливної картки, найменування відповідача чи будь-якого іншого ідентифікуючого елемента, на підставі якого можна зробити висновок, що товар не було отримано за довірчими документами наданими ТзОВ «Кондор Логістик» позивачу.
Відповідач не погоджується із вказаними розмірами штрафних санкцій та вважає їх завищеними порівняно із ціною позову. Крім того зазначає, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини встановлені судом.
20.10.2020 між Державною іпотечною установою (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - постачальник) було укладено договір №56, відповідно до умов якого постачальник на умовах договору зобов'язується поставити покупцю бензин А-95 (код за ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти), у вигляді паливних карток (бланків-дозволів, талонів) відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність та оплатити його у строки та на умовах, встановлених договором.
Паливна картка (талон, бланк-дозвіл) - емітований постачальником та захищений від підробки документ внутрішнього обігу, який підтверджує право покупця на нафтопродукти і надає можливість її власнику/пред'явнику отримати від продавця нафтопродукти за умови її пред'явлення в мережі АЗС, яка наведена у додатку №2 до договору, який є невід'ємною частиною.
Термін дії паливних карток (бланків-дозволів, талонів) - до повного їх використання.
Сторонами укладено специфікацію (додаток №1 до договору від 20.10.2020 №56) до зазначеного договору за якою визначено, найменування товару, а саме ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-95) в кількості 24500 літрів. Ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання договору - 19,02 грн (в т. ч. ПДВ). Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 465 990,00 грн.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору становить 465 990,00 (чотириста шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що вартість товару оплачується покупцем після підписання акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної та на підставі оригіналу рахунку, наданого постачальником, протягом 5 робочих днів з моменту приймання-передачі товару.
Згідно п. 4.2. договору постачальник бере на себе зобов'язання по безкоштовному зберіганню на АЗС пального, що належить покупцеві після оплати паливних карток (бланків-дозволів, талонів), до повного використання паливних карток (бланків-дозволів, талонів), закуплених протягом дії договору. Вартість оплаченого пального, яке знаходиться на зберіганні у постачальника, залишається незмінною до повного його використання.
Відповідно до п. 5.1. договору термін поставки товару у вигляді паливних карток (бланків-дозволів, талонів): до 31 грудня 2020 року. Строк поставки товару: з моменту укладання договору до повного використання паливних карток (бланків-дозволів, талонів).
Згідно п. 5.2. договору місце поставки товару: в межах м.Києва, обласних центрах та шляхах державного та обласного значення України, по паливних картках (бланках-дозволах, талонах). Перелік АЗС наведений у додатку №2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 6.1.1. договору покупець зобов'язаний, зокрема, здійснювати оплату за товар.
Згідно п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховуються штрафні санкції (пеня), від вартості несвоєчасно поставленого або несвоєчасно відпущеного товару за кожний день прострочення поставки (відпуску).
Пунктом 7.2. договору сторони погодили види порушень та санкції за них, установлені договором, зокрема, за несвоєчасну поставку товару, поставку товару не в повному обсязі, заявленому покупцем, або несвоєчасний відпуск палива на АЗС, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості несвоєчасно поставленого або несвоєчасно відпущеного товару за кожний день прострочення поставки (відпуску).
Відповідно до п. 10.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно п. 12.1.2. договору передача товару у власність покупця здійснюється через його належно уповноваженого представника, що оформлюється відповідною видатковою накладною, при умові одночасної передачі уповноваженому представнику покупця товару. Датою передачі товару у власність покупця є дата, зазначена у видатковій накладній.
Відповідно до п. 12.1.3. договору постачальник забезпечує зберігання палива, що перейшло у власність покупця, на своїх АЗС до моменту фактичного його відпуску шляхом заправки пальним автотранспорту покупця по паливних картках (бланках-дозволах, талонах).
Пунктом 12.1.4. договору сторони погодили, що товар переходить до покупця з моменту відпуску палива на автозаправних станціях по паливних картках (бланках-дозволах, талонах).
Згідно п. 12.1.5. договору постачальник в строк не пізніше однієї години з моменту пред'явлення паливної картки (бланку-дозволу, талону) на відпуск палива оператору АЗС постачальника здійснює його відпуск шляхом заправки пальним автотранспорту покупця на автозаправних станціях, що відповідним чином пристосовані до обслуговування транспорту покупця по паливних картках (бланках-дозволах, талонах), переданих постачальником.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної №211020/4 від 22.10.2020 відповідач передав позивачу бензин А95 у кількості 2000 літрів на загальну суму 38 040,00 грн (у тому числі ПДВ).
22.10.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі паливних карток на пальне згідно видаткової накладної №221020/4 від 22.10.2020, згідно якого відповідач передав у власність, а позивач прийняв паливні картки у кількості 130 (сто тридцять) штук на загальний літраж 2000 літрів бензину А95.
22.10.2020 відповідач виставив позивачу рахунок №2050 від 22.10.2020 на оплату 38 040,00 грн бензину А-95 в кількості 2000 літрів.
26.10.2020 позивач здійснив оплату на підставі рахунку на оплату №2050 від 22.10.2020 та видаткової накладної №221020/4 від 22.10.2020 на суму 38 040,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №15625 від 26.10.2020.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано видаткову накладну №211020/4 від 22.10.2020 на бензин А95 у кількості 2000 літрів на загальну суму 38 040,00 грн (у тому числі ПДВ).
27.11.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі паливних карток на пальне згідно видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв паливні картки у кількості 25 (двадцять п'ять) штук на загальний літраж 2500 літрів бензину А95.
27.11.2020 відповідач виставив позивачу рахунок №2314 від 27.11.2020 на оплату 47 550,00 грн бензину А-95 в кількості 2500 літрів.
04.12.2020 позивач здійснив оплату на підставі рахунку на оплату №2314 від 27.11.2020 та видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020 на суму 47 550,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №15730 від 04.12.2020.
Як стверджує позивач, з боку ТзОВ «Кондор Логістик» відбувається систематичне невиконання умов договору, а саме - передано покупцеві паливні картки на бензин А-95, які неможливо реалізувати на АЗС, так як при заправці автомобілів, АЗС «WOG» відмовляють в обслуговуванні, у зв'язку з тим, що картки не працюють. В отриманому позивачем службовому документі за № 14509 (КП) від 25.11.2020 зазначено про блокування контрагента.
Позивач стверджує, що за переданими паливними картками згідно акта приймання-передачі паливних карток на пальне від 27.11.2020 згідно видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020, ним не отримано товар (бензин А95) в кількості 1539 літрів на загальну суму 29 271,78 грн, у зв'язку з їх блокуванням на всіх АЗС, які визначені у додатку №2 до договору від 20.10.2020 року №56 про перелік мережі АЗС.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків, що спричинило недоотриманням позивачем товару в кількості 1539 літрів на загальну суму 29 271,78 грн позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією №5361/15/3 від 11.12.2021 з проханням розглянути дану претензію та протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії направити відповідь Державній іпотечній установі.
Факт надіслання вказаної досудової претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа (штрихкодовий ідентифікатор 0500345662793) від 11.12.2020 та списком « 11122020/2» згрупованих відправлень від 11.12.2020.
Проте, відповідач залишив дану досудову претензію без відповіді та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповернення сплачених позивачем коштів, що спричинило недоотриманням позивачем товару (бензину А95) в кількості 1539 літрів на загальну суму 29 271,78 грн, останній просить стягнути з відповідача 29 271,78 грн за неотриманий товар за переданими паливними картками згідно акта приймання-передачі паливних карток на пальне від 27.11.2020 згідно видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020 та договору від 20.10.2020 №56.
У зв'язку з порушенням строків поставки (передачі) товару відповідачу нараховано три проценти річних в сумі 297,60 грн, інфляційні втрати в сумі 1 399,39 грн, пеню в сумі 1 340,08 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача за договором №56 від 20.10.2020 заборгованість на загальну суму 32 308,85 грн, з яких 29 271,78 грн основний борг, 297,60 грн три проценти річних, 1 399,39 грн інфляційні втрати, 1 340,08 грн пеня.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №56 від 20.10.2020.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як встановлено судом, умовами договору (п.1.1. договору) визначено, постачальник на умовах договору зобов'язується поставити покупцю бензин А-95 (код за ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти), у вигляді паливних карток (бланків-дозволів, талонів) відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність та оплатити його у строки та на умовах, встановлених договором.
Паливна картка (талон, бланк-дозвіл) - емітований постачальником та захищений від підробки документ внутрішнього обігу, який підтверджує право покупця на нафтопродукти і надає можливість її власнику/пред'явнику отримати від продавця нафтопродукти за умови її пред'явлення в мережі АЗС, яка наведена у додатку №2 до договору, який є невід'ємною частиною.
Термін дії паливних карток (бланків-дозволів, талонів) - до повного їх використання.
Таким чином, факт підписання сторонами видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020 та акта приймання-передачі паливних карток на пальне від 27.11.2020 не свідчить про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі паливних карток, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов'язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.
Позивач отримав талони, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Позивачу не передано замовлений та оплачений товар в кількості 1539 літрів пального за переданими паливними картками згідно акта приймання-передачі паливних карток на пальне від 27.11.2020 відповідно до видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020, за договором від 20.10.2020 №56.
Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору від 20.10.2020 №56) до зазначеного договору за якою визначено, найменування товару, а саме ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-95) в кількості 24500 літрів. Ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання договору - 19,02 грн (в т. ч. ПДВ). Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 465 990,00 грн.
Враховуючи встановлену умовами договору ціну пального за літр 19,02 грн (в тому числі ПДВ), кількість не переданого пального по паливним карткам 1539 літрів, отже це становить 29 271,78 грн.
Відповідно до п.12.1.4. договору сторони погодили, що товар переходить до покупця з моменту відпуску палива на автозаправних станціях по паливних картках (бланках-дозволах, талонах).
Умовами п. 12.1.5. передбачено, що постачальник в строк не пізніше однієї години з моменту пред'явлення паливної картки (бланку-дозволу, талону) на відпуск палива оператору АЗС постачальника здійснює його відпуск шляхом заправки пальним автотранспорту покупця на автозаправних станціях, що відповідним чином пристосовані до обслуговування транспорту покупця по паливних картках (бланках-дозволах, талонах), переданих постачальником.
В матеріалах справи наявні копії невикористаних паливних карток номери яких відповідають номерам паливних карток перелічених в акті приймання-передачі паливних карток на пальне від 27.11.2020 згідно видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020, номіналом 100 літрів на загальну кількість 1539 літрів.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну паливних карток на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення 29 271,78 грн за неотриманий товар за переданими паливними картками згідно акта приймання-передачі паливних карток на пальне від 27.11.2020 відповідно до видаткової накладної №271120/3 від 27.11.2020 за договором від 20.10.2020 №56 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховуються штрафні санкції (пеня), від вартості несвоєчасно поставленого або несвоєчасно відпущеного товару за кожний день прострочення поставки (відпуску).
Пунктом 7.2. договору сторони погодили види порушень та санкції за них, установлені договором, зокрема, за несвоєчасну поставку товару, поставку товару не в повному обсязі, заявленому покупцем, або несвоєчасний відпуск палива на АЗС, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості несвоєчасно поставленого або несвоєчасно відпущеного товару за кожний день прострочення поставки (відпуску).
Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем пеня в сумі 1 340,08 грн, три проценти річних в сумі 297,60 грн та інфляційні втрати в сумі 1 399,39 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.
Щодо зазначення відповідачем у відзиві про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Право на зменшення розміру штрафних санкцій передбачено статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до наведених вище правових норм розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Заявлена позивачем до стягнення сума пені становить 1 340,08 грн., що порівняно із сумою основного боргу не є неспівмірною чи завищеною, такою, що може вплинути на мановий стан відповідача. Відтак, суд не вбачає законних підстав підстав для зменшення нарахованої позивачем суми пені.
Слід зазначити, що заперечуючи проти нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач не наводить свого контррозрахунку.
Щодо початку нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, то зважаючи на положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, враховуючи, що претензія була надіслана позивачем 11.12.2020 року, отже право на початок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат виникло у позивача значно швидше ніж 19.01.2021, але не пізніше, відтак заперечення відповідача є безпідставними.
Слід зазначити, що заперечення відповідача наведені ним у відзиві не спростовують підстав до задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. До задоволення підлягає 29 271,78 грн основного боргу, 297,60 грн три проценти річних, 1 399,39 грн інфляційних втрат, 1 340,08 грн пені.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №16230 від 24.05.2021.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м.Львів, вул.Єфремова, буд. 84, офіс 1Б; ідентифікаційний код 39046990) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34; ідентифікаційний код 33304730) 29 271,78 грн за неотриманий товар згідно договору від 20.10.2020 №56, 297,60 грн три проценти річних, 1 399,39 грн інфляційних втрат, 1 340,08 грн пені та 2 270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено та підписано 31.08.2021
Суддя Ю.О. Сухович