вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2017/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукторія» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32, код 43347131)
до
приватного підприємства «Авентин» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, код 36758943)
про стягнення 73002,00 гривень
29.06.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукторія» (далі по тексту - ТОВ «Фрукторія»/позивач) про стягнення з приватного підприємства «Авентин» (далі по тексту - ПП «Авентин»/відповідач) безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 73002,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем помилково на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у сумі 73002,00 гривень, адже, як вказує позивач, жодних правовідносин на момент здійснення платежу між сторонами не існувало та жодних грошових зобов'язань ТОВ «Фрукторія» перед ПП «Авентин» не мало, внаслідок чого отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2021 позовну заяву ТОВ «Фрукторія» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2017/21. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 16.07.2021 відповідачем ухвали про відкриття провадження від 09.07.2021 у справі № 911/2017/21, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Фрукторія» згідно платіжного доручення від 17.03.2021 № 1301 перерахувало на користь ПП «Авентин» грошові кошти у розмірі 73002,00 гривень, із призначенням платежу «за пакувальні пакети, згідно рахунку № 312 від 16.03.2021».
Надалі, ТОВ «Фрукторія» звернулось до ПП «Авентин» із претензією від 25.05.2021 № 25/05-1, в якій просив останнього протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 73002 гривень, за реквізитами, які вказані у вимозі.
Факт направлення вказаної претензії на належну адресу відповідача підтверджується описом вкладення у лист від 02.06.2021.
Проте, як вказує позивач, вказана вище вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, доказів протилежного відповідачем в перебігу розгляду справи не надано.
Позивач зазначає, що на момент здійснення платежу, між ним та відповідачем жодних угод не укладалось та будь-яких грошових зобов'язань позивач перед відповідачем не мав, тож, як вказує позивач, у відповідача відсутні правові підстави для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем, а тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, помилково перерахованих грошових коштів в сумі 73002,00 гривень як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За змістом ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз приписів названої статті дає підстави для висновку, що передбачений цією статтею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 757/16163/17 наголосив на тому, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ТОВ «Фрукторія» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 73002,00 гривень на рахунок ПП «Авентин», що підтверджується платіжним дорученням від 17.03.2021 № 1301.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування між сторонами договірних відносин, на виконання яких могли бути перераховані позивачем грошові кошти відповідачу, а також докази того, що позивач мав будь-які грошові зобов'язання перед відповідачем.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставне отримання та збереження відповідачем грошових коштів у розмірі 73002,00 гривень.
Водночас, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу у добровільному порядку грошових коштів у вказаному розмірі.
Крім того, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача не спростував, доказів перерахування на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів не надав, заперечень щодо факту надходження на його рахунок від позивача котів не висловив.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 73002,00 гривень є правомірною та підлягає задоволенню повністю.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення матеріалами справи наявності у ПП «Авентин» обов'язку повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 73002,00 гривень, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 10000 гривень.
У відповідності до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку судових витрат, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом цієї справи, складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень та судового збору у розмірі 2270 гривень.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір-доручення про надання правової допомоги від 10.06.2021, укладеного між адвокатом Петрик Сергієм Анатолійовичем та ТОВ «Фрукторія», предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1.1. договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта по стягненню в судовому порядку помилково перерахованої суми коштів 73002,00 грн з ПП «Авентин».
Пунктом 4.2. договору встановлено, що гонорар адвоката погоджений сторонами складає: 3000 грн - візит адвоката до позивача за його місцезнаходженням для консультацій, вивчення та аналіз правовідносин між сторонами; 2000 грн - складання переліку необхідних для суду документів, збір та оформлення необхідних доказів; 5000 грн - складання заяви направлення її до суду, супровід та відслідковування судового процесу та, за необхідності, складання додаткових процесуальних документів та направлення їх в суд.
В момент підписання даного договору, клієнт сплатив адвокату гонорар в сумі 10000 грн (п. 4.3. договору).
Також, судом встановлено, що представництво ТОВ «Фрукторія» здійснювалось адвокатом Петриком Сергієм Анатолійовичем, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги від 07.07.2021 серії АІ № 1130606 та який відповідно до свідоцтва від 04.09.2015 серії КС № 5397/10 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З умов п. 4.2. договору-доручення про надання правової допомоги від 10.06.2021 вбачається, що сторонами вказаного договору визначено фіксований розмір гонорару адвоката пов'язаний з наданням позивачу правової допомоги у цій справі, а саме: візит адвоката до позивача за його місцезнаходженням для консультацій, вивчення та аналіз правовідносин між сторонами становить 3000 грн; складання переліку необхідних для суду документів, збір та оформлення необхідних доказів становить 2000 грн; складання заяви направлення її до суду, супровід та відслідковування судового процесу та, за необхідності, складання додаткових процесуальних документів та направлення їх в суд становить 5000 грн.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 наголосив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
У цій же постанові Верховний Суд вказав, що надання детального опису робіт запроваджено для «визначення розміру витрат», при цьому, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Водночас, у постанові від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 Верховний Суд зазначив, що необґрунтованою є вимога щодо надання прайс-листа та акта виконаних робіт (послуг) за умови, що надані документи дозволяють установити зміст наданих послуг та їхню вартість.
Таким чином, з огляду на визначення адвокатом та клієнтом в договорі розміру гонорару адвоката у фіксованому розмірі, відсутня необхідність подання детального опису робіт як то у формі окремого розрахунку, так і у формі акту приймання-передачі наданих послуг, оскільки з поданих документів та обставин справи можна встановити дійсний обсяг проведеної адвокатом роботи та її вартості.
З огляду на те, що розмір гонорару адвоката позивача встановлений у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу та часу витраченого адвокатом, тому не потребує детального опису виконаних робіт.
Отже, судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Тому, суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у зв'язку із розглядом цієї справи у розмірі 10000 гривень є реальними та підтверджені матеріалами справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).
Відповідачем в перебігу розгляду справи клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв'язку із розглядом цієї справи заявлено не було.
Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукторія» задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Авентин» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, код 36758943) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукторія» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32, код 43347131) 73002,00 гривень безпідставно набутих коштів, 2270,00 гривень судового збору та 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2021.
Суддя Р.М. Колесник