вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" серпня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/1163/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Калиновського Ю.С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Вишгородської міської ради до Київської регіональної спілки споживчої кооперації про стягнення 313 701,27грн, за участю представників від:
позивача - Приходько І.А. (ордер серії АІ №1098128 від 22.03.2021);
відповідача - Ситенок О.Д. (довіреність від 04.06.2021 №01-154)
Вишгородська міська рада звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Київської регіональної спілки споживчої кооперації про стягнення 327 945,30грн безпідставно збережених грошових коштів.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:192:6005, - будівлі ринку з надвірними спорудами за адресою м. Вишгород, вул.Шолуденка, 15. Проте, відповідач користується відповідною земельною ділянкою, як вказує позивач, без укладеного договору оренди та не сплачує орендну плату, загальний розмір якої у період з 2018-2020 роки становив би 119 252,83грн на рік (а.с.1-3).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 04.06.2021 о 11:30, встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (а.с.65-66).
Копія вказаної ухвали суду отримана сторонами 20.05.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103278132084, 0103278132203 (а.с.68-69).
04.06.2021 відповідачем, у строк встановлений судом, подано відзив на позовну заяву (а.с.70-72), у якому відповідач просить у позові відмовити, вказуючи на те, що земельна ділянка не була сформована та за позивачем не було зареєстровано право власності на неї тому у позивача не виникло права вимагати оплати, у зв'язку з чим позов є безпідставним (а.с.20-22).
04.06.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою встановлено строки для подання заяв по суті - відповіді на відзив та заперечення, а у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16:10 30.06.2021 (а.с.79-80).
17.06.2021 від позивача, у встановлений судом строк, надійшла відповідь на відзив (а.с.82-84), а також заява про зменшення позовних вимог до 313701,27грн (а.с.86-87).
Відповідно до відповіді на відзив позивач відхиляє доводи відповідача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:192:6005 не сформована як об'єкт цивільних прав. Так, позивач вказує, що право на земельну ділянку належить йому незалежно від того чи відображена така інформація в відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, оскільки розмежування земель комунальної власності відбувалось згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2021, яким визначено, що всі інші землі, розташовані у межах відповідного населеного пункту є землями комунальної власності відповідних територіальних громад, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які залишаються у державній власності.
Заява про зменшення розміру позовних вимог до 313 701,27грн мотивована позивачем тим, що такі вимоги заявляються ним з квітня 2018 року по 17.11.2020 - до моменту переходу права власності на майно, розташоване на земельній ділянці від відповідача до іншої особи.
30.06.2021 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу засідання, якими:
- прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог до 313 7021,27грн;
- продовжено строк підготовчого провадження на 10 днів;
- оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14:30 14.07.2021 (а.с.94-95).
Приймаючи до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд виходив з того, що це є правом позивача, яке ним реалізовано з дотриманням строку, встановленого ст.46 ГПК України - до закінчення підготовчого засідання.
Строк підготовчого провадження продовжено судом на 10 днів на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, однак, не всі питання, визначені ст.182 ГПК України вирішені, а також враховуючи не отримання відповідачем відповіді на відзив на момент підготовчого засідання та необхідність надання йому можливості скористатись правом подати заперечення у встановлений судом строк та до початку розгляду справи по суті.
02.07.2021 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:192:6005 (а.с.97), а 13.07.2021 доказів оприлюднення рішень міської ради, на які позивач посилався у позові (а.с.119).
14.07.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:15 13.08.2021 (а.с.131-133).
13.08.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою оголошено перерву в судовому засіданні до 10:50 20.08.2021 (а.с.136-138).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача заявлені вимоги заперечував та просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно (а.с.58-59), відповідачу на праві власності до 17.11.2020 належав об'єкт нерухомого майна - будівля ринку площею 1379,4 кв.м. за адресою м. Вишгород, вул. Шолуденка, 15 (реєстраційний номер об'єкту 20532218). Право власності на такий об'єкт зареєстровано 04.01.2013 на підставі свідоцтва про право власності, яке видано 28.12.2012.
У подальшому право власності на відповідне майно передано відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Престольний», про що внесено відомості до вказаного реєстру 25.02.2021.
Вказаний об'єкт нерухомості перебуває на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:192:6005, що сторонами не заперечувалось під час розгляду вказаної справи.
Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2021 (а.с.4-6) вказана земельна ділянка площею 0,1428, що є комунальною власністю, зареєстрована 26.05.2017 Відділом у Вишгородському району Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 24.04.2017, виконаної ТОВ «Будексім 2007».
Реєстрація права власності на відповідну земельну ділянку за Вишгородською міською радою як органом, що представляє відповідну громаду, відбулась 10.06.2021 як свідчить витяг від 15.06.2021 (а.с.99).
Нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки, як вбачається з витягу від 22.05.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, склала 1987547,06грн (а.с.8).
Згідно листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.01.2020 №6-328-0-22-38/2-20 значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів у 2018 та 2019 роках становить 1,0 (а.с.9-10).
Рішенням Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 «Про орендну плату м.Вишгороді» затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки» (а.с.10-27, далі - Положення).
Відповідно до розділу 7 Положення ставку орендної плати за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки на рік (а.с.17).
Згідно рішення Вишгородської міської ради №53/7 від 21.06.2019 «Про орендну плату за землю у м. Вишгороді» затверджено Положення про орендну плату земельних ділянок у м.Вишгород та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки (а.с.28).
Як визначено розділом 7 такого Положення, ставку орендної плати за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки за 1 рік (а.с.34).
В силу ч. 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. При цьому, як визначено ч.5 цієї норми, рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Також, ч.11 цієї норми зобов'язує доводити акти органів місцевого самоврядування, яким є і рада, до відома населення.
Окрім того, ч.12 Закону установлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Як визначено ч.1 ст.1 Закону України, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
При цьому, регуляторним органом, за змістом відповідної норми, є у т.ч. орган місцевого самоврядування, тобто і позивач у тому числі.
Частиною 5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», визначено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Вказані рішення Вишгородської міської ради опубліковані у виданнях Вишгородської міської ради - газеті «Вишгород» 14.07.2016 та 13.07.2019 відповідно (а.с.111-118).
Отже такі рішення набрали чинності і підлягають застосуванню до спірних відносин.
З урахуванням ставок орендної плати за землю, встановлених відповідним рішенням, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки під об'єктом, який належав відповідачу на праві власності, її нормативну грошову оцінку, позивач 29.03.2021 направив відповідачу вимогу про сплату 327 945,30грн за користування відповідною земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:192:6005 з посиланням на безпідставне збереження відповідачем грошових коштів у такому розмірі за період з 2018 - 2020 роки (а.с.45).
Оскільки відповідна вимога залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що грошові коштів у розмірі 313 701,27грн збережені відповідачем за його рахунок безпідставно, оскільки відповідач фактично користувався відповідною земельною ділянкою, на якій розташовувалось його майно, проте, з квітня 2018 року по 17.11.2020 не сплачував за користування такою земельною ділянкою відповідно до ставок орендної плати, встановлених рішенням органу місцевого самоврядування.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу грошові кошти у розмірі 313 701,27грн, збережені за період з квітня 2018 року по 17.11.2020 відповідачем без достатньої правової підстави.
Заявлені вимоги суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як визначено ч.2 такої статті, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. При цьому, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Одним із способів формування земельної ділянки, як вбачається з ч.2 такої норми, є, зокрема, інвентаризація земель у випадках, передбачених законом.
Як визначено ч.ч.3, 4 вказаної норми, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі та земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Як встановлено ч. 9 вказаної норми, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Аналогічний висновок щодо застосування ст.79-1 ЗК України викладено у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 15.03.2021 №922/3463/19.
Таким чином, враховуючи, що інформацію про земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:192:6005 внесено до Державного земельного кадастру 26.05.2017, що підтверджується витягом (а.с.4), така земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог вищевказаного Закону.
Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада від імені якої повноваження власника здійснює позивач - Вишгородська міська рада.
Так, згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 80 ЗК України від 25.10.2001, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
В силу ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
При цьому, згідно ч. 2 вказаної норми, у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2021, право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за Вишгородською міською радою, яка представляє відповідну територіальну громаду, 10.06.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак, це не змінює моменту набуття права власності на таке майно відповідною територіальною громадою.
Так, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято лише 01.07.2004. При цьому, в силу ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент його прийняття), право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою; відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
У редакції відповідного Закону на момент подання позову також визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (ч.3 ст.3 відповідного Закону).
Отже, посилання представника відповідача на неправомірне внесення реєстратором даних щодо дати державної реєстрації земельної ділянки - 26.05.2017 у графі «Опис об'єкта» (дата формування земельної ділянки комунальної власності та внесення інформації щодо неї до Державного земельного кадастру) є помилковими.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у період, за який здійснено нарахування позивачем - з квітня 2018 року по 17.11.2020 був власником нерухомого майна, яке розташоване на спірний земельній ділянці, проте оплату за користування такою земельною ділянкою не здійснював, що відповідачем не спростовано під час розгляду справи. З огляду на те, що користування землею є платним, не здійснюючи оплату відповідач безпідставно зберіг грошові кошти.
Перевіривши розрахунок заявлених вимог за період з 01.04.2018 по 17.11.2020, з урахуванням встановленої органом місцевого самоврядування у встановленому порядку ставки орендної плати за рік - 6% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки з відповідним цільовим призначенням, суд вважає правильним розрахунок позивача.
Враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 313701,27грн безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати, понесені позивачем на оплату позову судовим збором, у розмірі 4705,52грн підлягають покладенню на відповідача, зважаючи на задоволення заявлених вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Київської регіональної спілки споживчої кооперації (ідентифікаційний код 31924756; 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 21) на користь Вишгородської міської ради (ідентифікаційний код 04054866; 07300, Київська обл., м. Вишгород, пл.Шевченка, 1) 313 701,27грн безпідставно збережених коштів, 4705,52грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.08.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова