Рішення від 12.07.2021 по справі 911/77/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2021 р. Справа № 911/77/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради

про стягнення 7 275 593, 99 гривень

за участю представника позивача: Верхацький І.В. (довіреність № 14-335 від 22.12.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (далі - КП “Києво-Святошинська тепломережа” КОР/відповідач) про стягнення 7 275 593,99 грн, з яких: 6 239 585,55 грн основного боргу, 476 269,82 грн пені, 298 261,07 грн 3% річних, 253 938,82 грн інфляційних втрат та 7538,73 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу №2538/18-БО-17 від 03.10.2018, у тому числі щодо своєчасної та повної сплати вартості отриманого за вказаним правочином природного газу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2021 у справі №911/77/21 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.02.2021, а також встановлено сторонам строк для вчинення процесуальних дій, зокрема встановлено відповідачу строк для подання відзиву - до 01.02.2021.

У підготовчому засіданні 01.02.2021 судом наголошено позивачу на необхідності надання письмових пояснень щодо наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення з відповідача збитків.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 01.02.2021 та 22.02.2021 у справі №911/77/21 підготовче провадження відкладено на 22.02.2021 та 05.04.2021 відповідно.

Також ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2021 у справі №911/77/21 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

17.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення щодо нормативного обгрунтування та порядку нарахування збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2021 у справі №911/77/21 підготовче провадження відкладено на 19.04.2021.

05.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли докази надіслання відповідачу письмових пояснень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №911/77/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 17.05.2021.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 17.05.2021, 31.05.2021 та 22.06.2021 у справі №911/77/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 31.05.2021, 22.06.2021 та 12.07.2021 відповідно.

У судове засідання 12.07.2021 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас відповідач наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України правом не скористався та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.

З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення слідує, що про розгляд спору у даній справі та, як наслідок, відповідні процесуальні права і обов'язки, строки для їх реалізації і виконання, відповідач був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 12.07.2021 після закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», найменування якого надалі змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником та КП “Києво-Святошинська тепломережа” КОР як споживачем укладено договір постачання природного газу №2538/18-БО-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно пп. 1.2, 6.1 та 12.1. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Надалі, 19.10.2018, 27.10.2018, 06.11.2018 між сторонами укладено додаткові угоди відповідно №№1-3, якими сторони погодили змінити, зокрема, строк дії договору, який згідно додаткової угоди №3 визначено в частині реалізації газу з 01.10.2018 по 30.11.2018 (включно).

26.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4, якою сторони погодили викласти розділи 1-12 договору у новій редакції, зокрема у пунктах 1.1., 2.1., 5.1. та 11.1. зазначено відповідно, що:

- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору;

- постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1040,523 тис. куб. метрів;

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Копії вказаних вище договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову АТ “НАК “Нафтогаз України” зазначило, що власні договірні зобов'язання виконало належним чином та протягом листопада-грудня 2018 року, січня-березня 2019 року передало відповідачу за умовами договору природний газ загальною вартістю 6 239 585,55 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 30.11.2018 на суму 972 073,61 грн,

- б/н від 31.12.2018 на суму 1 416 488,39 грн,

- б/н від 31.01.2019 на суму 1 587 129,35 грн,

- б/н від 28.02.2019 на суму 1 093 636,13 грн,

- б/н від 31.03.2019 на суму 929 490,06 грн,

- б/н від 30.04.2019 на суму 240 768,01 грн, (далі - акти/акти приймання-передачі газу), копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зауважив, що відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого газу не виконав, кошти за отриманий газ не сплатив, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 6 239 585,55 грн.

В підтвердження вказаного вище суду надано відомість по операціям та сальдо з 01.10.2018 по 31.08.2020 за підписом заступника головного бухгалтера АТ “НАК “Нафтогаз України”.

З огляду наведеного, оскільки розрахунки за отриманий згідно договору газ відповідачем не проведено, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 6 239 585,55 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем, як покупцем, актів приймання-передачі природного газу за місяці поставки - листопад-грудень 2018 року, січень-квітень 2019 року без будь-яких заперечень щодо вартості поставленого газу, свідчить про прийняття відповідачем цього газу, що породжує для останнього обов'язок по оплаті вартості газу у повному обсязі, у погоджені договором строки: відповідно до 25-го числа кожного з наступних місяців за відповідними місяцями поставки.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак доказів сплати відповідачем решти вартості прийнятого газу у сумі 6 239 585,55 грн суду не надано.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем газу у повному обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 239 585,55 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 476 269,82 грн пені, нарахованої за періоди:

з 27.12.2018 по 26.06.2019 на 972 073,61 грн заборгованості за листопад 2018 року;

з 26.01.2019 по 25.07.2019 на 1 416 488,39 грн заборгованості за грудень 2018 року;

з 26.02.2019 по 25.08.2019 на 1 587 129,35 грн заборгованості за січень 2019 року;

з 26.03.2019 по 25.09.2019 на 1 093 636,13 грн заборгованості за лютий 2019 року;

з 26.04.2019 по 25.10.2019 на 929 490,06 грн заборгованості за березень 2019 року;

з 28.05.2019 по 27.11.2019 на 240 768,01 грн заборгованості за квітень 2019 року.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Водночас пунктом 7.2. договору у редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи вказані вище договірні умови та законодавчі приписи, а також обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки заявлений до стягнення розмір пені, обрахований судом за вказані позивачем періоди, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 476 269,82 грн пені.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 298 261,07 грн 3% річних, нарахованих:

з 27.12.2018 по 30.09.2020 на 972 073,61 грн заборгованості за листопад 2018 року;

з 26.01.2019 по 30.09.2020 на 1 416 488,39 грн заборгованості за грудень 2018 року;

з 26.02.2019 по 30.09.2020 на 1 587 129,35 грн заборгованості за січень 2019 року;

з 26.03.2019 по 30.09.2020 на 1 093 636,13 грн заборгованості за лютий 2019 року;

з 26.04.2019 по 30.09.2020 на 929 490,06 грн заборгованості за березень 2019 року;

з 28.05.2019 по 30.09.2020 на 240 768,01 грн заборгованості за квітень 2019 року;

- 253 938,82 грн інфляційних втрат, нарахованих:

з 01.01.2019 по 30.09.2020 на 972 073,61 грн заборгованості за листопад 2018 року;

з 01.02.2019 по 30.09.2020 на 1 416 488,39 грн заборгованості за грудень 2018 року;

з 01.03.2019 по 30.09.2020 на 1 587 129,35 грн заборгованості за січень 2019 року;

з 01.04.2019 по 30.09.2020 на 1 093 636,13 грн заборгованості за лютий 2019 року;

з 01.05.2019 по 30.09.2020 на 929 490,06 грн заборгованості за березень 2019 року;

з 01.06.2019 по 30.09.2020 на 240 768,01 грн заборгованості за квітень 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом за вказані позивачем періоди, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 298 261,07 грн 3% річних та 253 938,82 грн інфляційних втрат.

Крім того, посилаючись на обставини споживання відповідачем у квітні 2019 року газу в обсягах, більших ніж погоджено договором, позивач просить стягнути з відповідача 7538,73 грн збитків.

В обгрунтування вказаної вище вимоги позивач зазначив, що згідно п. 2.1. договору у редакції додаткової угоди №7 від 23.04.2019 сторонами погоджено до поставки, зокрема, у квітні 2019 року 30,162 тис. куб. м. газу, тоді як відповідачем згідно акта приймання-передачі фактично прийнято газ в більших обсягах, а саме: 32,177 тис. куб. м., тобто на 2,015 тис. куб. м. (6,68%) більше ніж погоджено.

З огляду на вказані обставини, посилаючись на пп. 3.13, 5.7. договору та п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, позивач надіслав відповідачу акт-претензію №26-2352-19 від 18.06.2019 на суму 7 538,73 грн збитків.

Копії вказаного вище акта-претензії та доказів його надіслання відповідачу наявні в матеріалах справи.

В розрізі обставин виникнення у відповідача обов'язку по відшкодуванню вказаних вище сум збитків позивач посилається на підпункт 8 пункту 6.2. та підпункт 4 пункту 6.3. договору в редакції додаткової угоди №3 від 04.12.2018, які узгоджуються з положеннями пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.

За доводами позивача вказаними вище Правилами постачання природного газу визначено як поняття збитків у сфері постачання природного газу, порядок їх розрахунку та відшкодування, так і порядок доказування розміру таких збитків, а Закон України «Про ринок природного газу», яким регулюються відносини у сфері використання природного газу та на виконання якого затверджено Правила постачання природного газу, є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів України.

З огляду вказаного вище позивач зазначив, що збитки доведено актами приймання-передачі природного газу, з яких вбачається споживання природного газу у меншому обсязі від замовленого, а протиправна поведінка відповідача полягає у його бездіяльності стосовно виконання обов'язку самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів газу за договором та, як наслідок, у результаті такої бездіяльності позивачу нанесено збитки у сумі 7 538,73 грн.

В розрізі обставин бездіяльності відповідача позивач вказав, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача у визначені пунктом 2.4. договору строки до позивача із вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу у відповідні місяці.

Стосовно суми заявлених до стягнення збитків позивачем надано розрахунок, згідно якого за підсумками квітня 2019 року нараховано 7 538,73 грн збитків на вартість недовикористаного обсягу газу (2,015 тис. куб. м. за ціною 7 482,61000 грн за тис. куб. м.) з використанням коефіцієнту - 0,5.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 143,92 грн збитків, суд дійшов таких висновків.

Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Зазначені вище норми кореспондують з частиною першою статті 22 ЦК України, згідно з якою збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки та причинний зв'язок між ними, а також вина.

Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Поряд з цим саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.

Збитки ж, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та відшкодуванню не підлягають.

Згідно пункту 5 розділу І, пунктів 1-3 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

Розрахунковий період - газова доба та/або газовий місяць, визначені Кодексом газотранспортної системи на ринку природного газу, щодо якої (якого) між споживачем та його постачальником визначаються певні обсяги відбору/споживання природного газу та здійснюються відповідні розрахунки.

Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках, зокрема якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф- Vп) x Ц х K, де

Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог, зокрема форма акта-претензії є довільною.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Так, згідно пунктів 3.13, 3.13.2, 5.7. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 04.12.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору.

При цьому розмір збитків визначається наступним чином, зокрема: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати заявлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф- Vп) x Ц х K, де

Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений у п. 2.1. цього договору;

Ц - ціна природного газу за цим договором;

K - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Водночас згідно пп. 2.2., 2.4., підп. 4, 8 п. 6.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018, сторони погоди відповідно, що:

- споживач самостійно визначає обсяги, визначені у п. 2.1.цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення;

- перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на корегування замовлених обсягів за цим договором;

- споживач зобов'язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 5% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди; відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. цього договору.

Згідно п. 2.1. договору у редакції додаткової угоди №7 від 23.04.2019 сторонами погоджено до поставки, зокрема, у квітні 2019 року - 30,162 тис. куб. м. природного газу.

Приписам статтей 73, 74, 76 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як слідує зі змісту наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі природного газу, відповідачем у квітні 2019 року прийнято 32,177 тис. куб. м. природного газу, тобто за відповідний розрахунковий період відповідачем використано природний газ у обсягах, що є більшими від підтвердженого обсягу природного газу, а вказане відхилення складає 2,015 тис. куб. м., тобто на 6,68% від підтвердженого обсягу.

Водночас суду не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідачем позивача у встановленому договором порядку про необхідність коригування та перегляду замовлених на відповідний місяць обсягів газу.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем умов договору та споживання у розрахункому періоді природного газу в обсягах, що більше ніж на 5% відрізняються від підтвердженого обсягу газу на відповідний період, що відповідно свідчить про наявність протиправної поведінки відповідача.

Поряд з тим, пославшись на умови договору та пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу та умови договору і здійснивши розрахунок збитків за вказаною у правилах та договорі формулою, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди) та наявності причинно-наслідкового зв'язку між цими збитками та недовикористанням відповідачем у квітні 2019 року погоджених обсягів природного газу.

В розрізі вказаного вище суд звертає увагу на те, що:

- закріплення Правилами постачання природного газу та умовами договору права постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за використання природного газу в об'ємі більшому від замовленого не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків, передбаченого Цивільним і Господарським кодексами України;

- підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає відповідні право постачальника та можливість відшкодування збитків споживачем, попри те наявність такого права не вказує на автоматичне і безумовне стягнення суми збитків;

- підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише порядок розрахунку розміру збитків, що не є тотожним поняттю збитків в цілому як таких, що виражені у зроблених особою витратах, у втраті або пошкодженні майна особи, у втраті доходів, які особа повинна була отримати.

Отже, позивачем не вказано та доказово не підтверджено, у чому полягають відповідні збитки - у його витратах, у втраті майна чи у втраті доходів, які позивач повинен був отримати, та відповідного прямого зв'язку між такими витратами/втратами та використанням відповідачем обсягів газу у розмірі, більшому ніж погоджено.

Враховуючи вказане вище, доводи позивача щодо понесення ним збитків у заявленому до стягнення розмірі та наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та відповідними збитками є доказово необґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи доказову необґрунтованість та недоведеність наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 538,73 грн збитків.

Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 6 239 585 (шість мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 55 коп. основного боргу;

- 476 269 (чотириста сімдесят шість тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн 82 коп. пені,

- 298 261 (двісті дев'яносто вісім тисяч двісті шістдесят одну) грн 07 коп. 3% річних,

- 253 938 (двісті п'ятдесят три тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн 82 коп. інфляційних втрат,

- 109 020 (сто дев'ять тисяч двадцять) грн 83 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.08.2021.

Суддя В.А. Ярема

Попередній документ
99276663
Наступний документ
99276665
Інформація про рішення:
№ рішення: 99276664
№ справи: 911/77/21
Дата рішення: 12.07.2021
Дата публікації: 02.09.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Київської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Подано касаційну скаргу (09.12.2021)
Дата надходження: 11.01.2021
Предмет позову: Стягнення 7275593,99 грн.
Розклад засідань:
01.02.2021 11:30 Господарський суд Київської області
22.02.2021 11:30 Господарський суд Київської області
19.04.2021 10:35 Господарський суд Київської області
17.05.2021 10:15 Господарський суд Київської області
21.10.2021 10:00 Північний апеляційний господарський суд
20.01.2022 11:00 Касаційний господарський суд