ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
м. Київ
30.08.2021Справа № 910/13985/21
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» (02092, м. Київ, вул. Алма - Атинська, буд. 39-В; ідентифікаційний код 39342111)
про забезпечення позову до подання позовної заяви
Особа, що може набути статус позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» (02092, м. Київ, вул. Алма - Атинська, буд. 39-В; ідентифікаційний код 39342111)
Особа, що може набути статус відповідача: Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767)
предмет майбутнього позову: про визнання частково недійсним рішення АМК № 466-р від 12.08.2021
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» (далі за текстом - заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із завою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить Суд забезпечити майбутній позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення АМК № 466-р від 12.08.2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» шляхом зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України № 466-р від 12.08.2021, прийнятого за результатами розгляду справи № 143-26.13/7-21.
В обґрунтування вимог про забезпечення позову до пред'явлення позову заявник зазначає, що Комітет прийняв рішення № 466-р із численними порушеннями норм чинного законодавства, та що необхідність забезпечення позову обумовлюється наслідками прийнятого рішення: позбавлення можливості заявника брати участь у процедурах публічних закупівель; збитковість господарської діяльності заявника; нанесення шкоди діловій репутації заявника; необхідність докладання чималих зусиль заявника, в разі задоволення позову, для відновлення майнового стану та ділової репутації заявника.
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він планує звернутися.
Заявник вважає заходи забезпечення, про застосування яких він просить, співмірними позовним вимогам по справі за його майбутнім позовом та такими, що забезпечать його права у такій справі.
Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» про забезпечення позову до подачі позову, дослідивши докази додані до неї, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» про забезпечення позову до пред'явлення позову відповідає вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" було зазначено, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Частиною четвертою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої вказаної статті Закону незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Виходячи з вказаного припису Закону, дія оскаржуваного рішення АМК повинна зупинитися автоматично з моменту відкриття провадження по справі та може бути зупинена господарським судом.
Дійсно, у пункті 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
З матеріалів заяви НЕ вбачається, що АМК внесено Товариство у зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою для відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.
Частина 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до частини 5 статті 60 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатися як достатня підстава для забезпечення позову.
У зв'язку з цим суд бере до уваги, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд зазначає, що фактично, заявник не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.
Крім того, задоволення заяви позивача жодним чином не впливає на виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог Товариства до Комітету це унеможливить виконання оскарженого рішення Комітету. Таким чином, у разі задоволення позовних вимог позивача, це забезпечить у повному обсязі захист прав Товариства, оскільки автоматично відновить його порушене право, а тому вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Комітету жодним чином не впливає на виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом враховані висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19 та від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20.
Відповідно до положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поданими заявником доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, заявником не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано суду відповідних належних доказів, також з матеріалів заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 136, 137, 139, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» про забезпечення позову до подачі позову відмовити.
2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких