ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2021Справа № 910/10001/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арікса Фарма»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфалайн»
про стягнення 61 296,80 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арікса Фарма (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфалайн» (далі - відповідач) про стягнення 61 296,80 грн, з яких 53 802,00 грн - заборгованість, 3 708,87 грн - пеня, 856,61 грн - 3% річних, 2 929,32 грн - втрати від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 3/11/2019 від 29.11.2019.
Також позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 24.06.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10001/21 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 24.06.2021 позивач згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473121642 отримав 01.07.2021.
20.07.2021 позивач засобами поштового зв'язку (відправлено 18.07.2021) подав до суду заяву, в якій на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2021 повідомив про наявність у нього оригіналів документів, копії яких додані до позову.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105473121650 ухвала від 24.06.2021 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена 08.07.2021 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
29.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арікса Фарма» (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олфалайн» (покупець за договором, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 3/11/2019, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти від постачальника товар у власність та оплатити його на умовах договору.
Відповідно до п.1.2 договору визначено, що товаром за цим договором є гігієнічно-профілактичні засобами; товар поставляється партіями, які формуються на підставі Специфікацій та замовлення покупця.
Товар передається постачальником покупцю на підставі складеної відповідно до замовлення покупця видаткової накладної, в якій вказується найменування товару, його кількість, одиниці виміру, ціна та сума до сплати (п. 1.4 договору).
Згідно з положеннями п. 4.1 договору узгоджено, що при прийманні-передачі товару видаткова накладна підписується сторонами (їх уповноваженими представниками) та є підтвердженням належного виконання умов договору та замовлення щодо кількості, одиниці виміру товару, його ціни, суми до сплати.
У п. 5.4 договору сторонами визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу. Покупець зобов'язується надавати постачальнику щомісячні звіти про обсяг реалізації поставленої партії товару за попередній місяць. Звіти надаються покупцем у перший робочий день кожного місяця, наступного за звітним.
Оплата вартості реалізованого товару здійснюється покупцем на рахунок постачальника протягом 5 календарних днів від дати надання чергового щомісячного звіту про реалізацію партії товару, але не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за звітним.
Відповідно до умов п. 5.6 договору, у випадку не реалізації товару протягом 90 календарних днів, починаючи з дня (дати) підписання сторонами відповідної видаткової накладної на партію товару, покупець зобов'язаний надати можливість забрати нереалізований товар протягом строку, вказаного у вимозі.
Згідно з п. 9.1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє невизначений строк.
Матеріалами справи встановлено, що сторонами у Додатку № 1 до договору викладено та узгоджено Специфікацію на товар.
За видатковими накладними № 58 від 28.02.2020 на суму 3 660,00 грн, № 98 від 15.04.2020 на суму 3 660,00 грн, № 101 від 29.04.2020 на суму 2 196,00 грн. № 116 від 18.05.2020 на суму 1 830,00 грн, № 129 від 13.06.2020 на суму 3 660,00 гн, № 141 від 23.06.2020 на суму 1 830,00 грн, № 180 від 31.07.2020 на суму 3 660,00 грн, № 204 від 28.08.2020 на суму 2 196,00 грн, № 205 від 28.08.2020 на суму 3 660,00 грн, № 254 від 16.10.2020 на суму 5 490,00 грн, № 266 від 28.10.2020 на суму 3 660,00 грн, № 267 від 28.10.2020 на суму 3 660,00 грн, № 271 від 29.10.2020 на суму 3 660,00 грн, № 286 від 10.11.2020 на суму 3 660,00 грн, № 293 від 20.11.2020 на суму 3 660,00 грн, № 306 від 10.12.2020 на суму 3 660,00 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято по договору № 3/11/2019 товар на загальну суму 53 802,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними, позивач звертався до відповідача з претензіями № 5 від 12.05.2021, № 6 від 12.05.2021 про погашення заборгованості та з вимогою № 10 від 03.06.2021 про повернення товару у випадку, якщо він був нереалізований покупцем. Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, належні докази їх надсилання на адресу відповідача долучені до позову.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого по договору товару, у т.ч. на умовах відстрочення платежу не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 53 802,00 грн. Також за прострочення оплати вартості товару позивач нарахував до стягнення з відповідача 3 708,87 грн пені, 856,61 грн 3% річних, 2 929,32 грн втрат від інфляції.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, судом встановлено наступне.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір № 3/11/2019 від 29.11.2019 є договором поставки.
Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають з договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з поставки товару відповідачу, всього на суму 53 802,00 грн.
У розумінні п.п. 5.4-5.6 договору, строк оплати отриманого товар пов'язаний з моментом оформлення та передачі відповідачем позивачу щомісячних звітів про реалізований товар, водночас оплата має бути здійснена не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за звітним; нереалізований протягом 90 календарних днів з дати підписання видаткової накладної товар може бути повернений покупцю.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання з надання щомісячних звітів про обсяги реалізації поставленої партії товару за вищевказаними видатковими накладними, як і докази повідомлення на письмову вимогу позивача за вих. № 10 від 03.06.2021 про місце і час, можливість надання доступу до нереалізованого товару на спірну суму та готовність його передачі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що товар реалізований протягом 90 календарних днів з дати підписання видаткової накладної товар і строк його оплати настав 7-го числа місяця, наступного за звітним місяцем (місяць на який припадає 90-й календарний день).
Зокрема, за видатковими накладними № 58 від 28.02.2020 строк оплати настав 07.06.2020, № 98 від 15.04.2020 - 07.08.2020, № 101 від 29.04.2020 - 07.08.2020, № 116 від 18.05.2020 - 07.09.2020, № 129 від 13.06.2020, № 141 від 23.06.2020 - 07.10.2020, № 180 від 31.07.2020 - 07.11.2020, № 204 від 28.08.2020, № 205 від 28.08.2020 - 07.12.2020, № 254 від 16.10.2020, № 266 від 28.10.2020, № 267 від 28.10.2020, № 271 від 29.10.2020 - 07.02.2021, № 286 від 10.11.2020, № 293 від 20.11.2020 - 07.03.2021, № 306 від 10.12.2020 - 07.04.2021.
Враховуючи вищевикладені обставини, за відсутності доказів оплати вартості отриманого товару, у т.ч. станом на час розгляду справи або повернення товару на спірну суму, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 53 802,00 грн є обґрунтованими та доведеними, доказів зворотного суду не надано.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 708,87 грн, нарахування якої здійснено по кожній видатковій накладній.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань передбачених пунктами 5.5.- 5.6 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за весь строк прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 708,87 грн пені, розрахунок якої здійснено за наростаючим підсумком боргу за загальний період з 28.05.2020 по 02.06.2021 прострочення.
Здійснивши перевірку поданого розрахунку, суд зазначає, що при нарахуванні позивачем невірно визначено початок періоду прострочення по кожній видатковій накладній (90-ий календарний день від дати підписання видаткової накладної), не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та фактично здійснено нарахування пені за періоди, в яких заборгованість не існувала.
За перерахунком суду належними до стягнення є пеня у розмірі 2 638,29 грн пені.
При цьому, суд зауважує, що формулювання сторонами у п.7.3 договору такої умови як: "нарахування пені…за кожний день прострочення за весь строк прострочення» не містить іншого строку, відмінного від ч. 6 ст.232 ГК України, тому нарахування поза межами шестимісячного строку прострочення виконання зобов'язання у спірних правовідносинах, є безпідставним.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 856,61 грн 3% річних, 2 929,32 грн втрат від інфляції є правомірними.
Однак, враховуючи невірне визначення у розрахунку початку прострочення виконання зобов'язання, вказані вимоги підлягають перерахунку та задовольняються судом на суму 767,29 грн 3% річних та 2 929,32 грн втрат від інфляції (в межах розрахунку позивача, оскільки за розрахунком суду вказаний розмір є більшим).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 53 802,00 грн, пені в розмірі 2 638,29 грн, 3% річних в розмірі 767,29 грн та втрат від інфляції у розмірі 2 929,32 грн. В решті суми позовні вимоги суд відмовляє за необґрунтованістю підстав нарахування.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфалайн» (02141, місто Київ, вул.Руденко Лариси, будинок 6-А, офіс 58, код 42223322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арікса Фарма» (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 15-А, код 40873215) основний борг у розмірі 53 802,00 грн (п'ятдесят три тисячі вісімсот дві гривні 00 коп), пеню у розмірі 2 638,29 грн (дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень 29 коп), 3% річних у розмірі 767,29 грн (сімсот шістдесят сім гривень 29 коп), втрат від інфляції у розмірі 2 929,32 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 32 коп) та судовий збір у розмірі 2 227,05 грн (дві тисячі двісті двадцять сім гривень 05 коп.).
3. У задоволенні решти суми позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 30.08.2021.
Суддя О.Г. Удалова