ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.08.2021Справа № 910/17462/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» (02222, місто Київ, вул.Драйзера Теодора, будинок 24, поверх 2, приміщення 15)
до проПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 102) стягнення страхового відшкодування у розмірі 46 078 грн. 25 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 46 078 грн. 25 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4334187 у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Позивачу, та транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 року відкрито провадження у справі № 910/17462/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
30.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
07.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
10.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
21.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, з метою встановлення особи, з вини якої сталась дорожньо - транспортна пригода 14.06.2019 року, Суд дійшов висновку про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а провадження у справі № 910/17462/20 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
22.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №1697/21-52/21403/21-52 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 09.07.2021 року разом з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року поновлено провадження у справі № 910/17462/20.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2020 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 20.11.2020 року та 19.11.2020 року уповноваженим особам Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» є власником транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. (а.с.21)
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2019 року на вул. Князя Володимира, 71 у м. Рівному відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ», під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол). (а.с.23).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ».
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4334187 цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 2000 грн. (а.с. 22)
Фізичною особою - підприємцем Поповичем Іваном Петровичем виставлено рахунок - фактуру №СФ-000001 від 30.12.2019 року на ремонт транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 40 297 грн. 00 коп. (а.с.26)
Листом №136/ТС від 27.05.2020 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 29.05.2020 р., фіскального чеку, роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с.27-31) У відповідь на який останній листом №584-юр від 08.09.2020 р. повідомив, що 19.02.2020 р. прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. (а.с.32-35)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що обов'язок з відшкодування шкоди покладається на Відповідача. Таким чином, в межах ліміту відшкодування по майну пошкодженого транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , просить Суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» страхове відшкодування у розмірі 40 297 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем його зобов'язань, просить суд стягнути з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» 3% річних у розмірі 845 грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 208 грн. 55 коп., інфляційні у розмірі 727 грн. 70 коп.
Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що водій транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював виїзд з другорядної дороги на головну дорогу та не надав переваги у русі транспортному засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України. Таким чином, саме в діях водія транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відсутні ознаки порушення Правил дорожнього руху України, а тому відсутні підстави для виплати суми страхового відшкодування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2019 року на вул. Князя Володимира, 71 у м. Рівному відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ», під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол). (а.с.23).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ».
Відповідно до ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 14.06.2019 року, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась під час виїзду на смугу зустрічного руху транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Як вбачається з пояснень водія транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ», він рухався з другорядної дороги на головну та повертав ліворуч, на головній дорозі утворився затор і водій вантажного автомобіля надав йому перевагу в русі та під час виїзду на головну дорогу при повороті ліворуч в нього врізався автомобіль, який рухався по зустрічній смузі.
Як вбачається з пояснень водія транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , він рухався по вул. Князя Володимира в напрямку м. Луцьк і виїхав на зустрічну смугу руху для об'їзду затору, на смугу виїхав автомобіль «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який він не помітив. Водій транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2019 року.
Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що водій транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював виїзд з другорядної дороги на головну дорогу та не надав переваги у русі транспортному засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України. Таким чином, саме в діях водія транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відсутні ознаки порушення Правил дорожнього руху України, а тому відсутні підстави для виплати суми страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, з метою встановлення особи, з вини якої сталась дорожньо - транспортна пригода 14.06.2019 року, Суд дійшов висновку про призначення у справі судової автотехнічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а провадження у справі № 910/17462/20 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
Висновком експерта за результатами проведення судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи у справі Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №1697/21-52/21403/21-52 від 09.07.2021 року встановлено, що дії водія транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2019 року, не суперечили вимогам п.16.11 Правил дорожнього руху. Дії водія транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2019 року, не відповідали вимогам п.п.2.3б), 10.1, 11.4, 14.6 а) Правил дорожнього руху та вимогам р.34. Горизонтальна розмітка п.1.1 ПДР України. З технічної точки зору дії водія транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , не знаходяться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2019 року. З технічної точки зору дії водія транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , знаходяться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2019 року
За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експерта за результатами проведення судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи у справі №1697/21-52/21403/21-52 від 09.07.2021 року, складені експертом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновки судової експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому за таких підстав, вказані висновки експерта є належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП.
Таким чином, Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.
Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, Суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 14.06.2019 року як належний доказ вчинення дорожньо - транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ», під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2
Враховуючи висновки експерта за результатами проведення судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи у справі №1697/21-52/21403/21-52 від 09.07.2021 року, складені експертом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, Суд зазначає, що особою, винною у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2019 року, за участю транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ», під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , є водій транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 . За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Листом №136/ТС від 27.05.2020 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 29.05.2020 р., фіскального чеку, роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с.27-31) У відповідь на який останній листом №584-юр від 08.09.2020 р. повідомив, що 19.02.2020 р. прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. (а.с.32-35)
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Фізичною особою - підприємцем Поповичем Іваном Петровичем виставлено рахунок - фактуру №СФ-000001 від 30.12.2019 року на ремонт транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 40 297 грн. 00 коп. (а.с.26)
Висновком експертного дослідження №7558 від 01.12.2020 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна Консалтинг», встановлено, що вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 36925 грн. 54 коп. (а.с.91-96)
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (14.06.2019 року) строк експлуатації означеного автомобіля перевищував чотири роки.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка визначена у висновку експертного дослідження №7558 від 01.12.2020 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна Консалтинг», що становить 36 925 грн. 54 коп., в якому враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4334187 цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 2000 грн.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4334187 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 34 925 грн. 54 коп. (вартість відновлювального ремонту 36 925 грн. 54 коп. - 2000 грн. 00 коп. франшизи)
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 20.02.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 845 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 727 грн. 70 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Як встановлено Судом, листом №136/ТС від 27.05.2020 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 29.05.2020 р., фіскального чеку, роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с.27-31) Вказаний лист був отриманий уповноваженою особою Відповідача 01.06.2020 року.
Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Таким чином, обов'язок Відповідача по виплаті страхового відшкодування у розмірі 34 925 грн. 54 коп. на момент розгляду даної справи настав 31.08.2020 року відповідно до вимог ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем виплати страхового відшкодування за загальний період прострочки з 20.02.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 845 грн. 00 коп. вважає, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, яке настає на 91 день з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто 01.09.2020 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 01.09.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 177 грн. 49 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 20.02.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 727 грн. 70 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку прострочки Відповідача, яке настає на 91 день з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто 01.09.2020 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 01.09.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 525 грн. 63 коп.
При зверненні до Суду з вказаним позовом Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 20.02.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 4 208 грн. 55 коп.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до п.36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та момент отримання заяви про страхове відшкодування, останнім днем строку виплати Відповідачем страхового відшкодування було 31.08.2020 року.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язання, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання з 20.02.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 4 208 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку прострочки Відповідача, яке настає на 91 день з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто 01.09.2020 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 01.09.2020 р. по 01.11.2020 р. у розмірі 709 грн. 96 коп.
Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 34 925 грн. 54 коп., 3% річних 177 грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 525 грн. 63 коп., пеня у розмірі 709 грн. 96 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 102, ідентифікаційний код юридичної особи 22868348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» (02222, місто Київ, вул.Драйзера Теодора, будинок 24, поверх 2, приміщення 15, ідентифікаційний код юридичної особи 33103969) страхове відшкодування у розмірі 34 925 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп., 3% річних 177 (сто сімдесят сім) грн. 49 (сорок дев'ять) коп., інфляційні у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 63 (шістдесят три) коп., пеню у розмірі 709 (сімсот дев'ять) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. та судовий збір у розмірі 1 657 (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) грн. 70 (сімдесят) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 серпня 2021 року
Суддя О.В. Чинчин