Справа № 212/6676/21
2/212/3407/21
31 серпня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Новікової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, внаслідок професійного захворювання,-
В липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Мотивуючи свою заяву тим, що протягом періодів з 23.03.1998 року по 11.09.2020 року та працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 08 червня 2021 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням з 31.05.2021 року до 01.06.2022 року з наступним переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його порушуються його нормальні життєві звички, він позбавлений можливості реалізовувати свої бажання та вести повноцінний спосіб життя. Зазначив, що через значну втрату професійної працездатності він відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почутті розпачу, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів та кашлі, що спричиняє дискомфорт та задуху. Вказує на те, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 390 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Представниця відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - Литвиненко С.В. скористалася правом надання відзиву, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з тим, що вимоги позивача необґрунтовані і незаконні. Вказала, що у відповідності до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.04.2021 року взагалі не вказано конкретних посадових осіб АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», які відповідальні за виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 .. Крім того до вищевказаного акту додано окрему думку у відповідності до якої члени комісії дійшли висновку, що підприємство не є винним у виникненні професійного захворювання у позивача, оскільки умови праці в яких працює останній не створювалися шахтою «Родіна» АТ «Кривбасзалізрудком», а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищують гранично - допустимий рівень. Зазначила, що позивач ОСОБА_1 безпосередньо несе відповідальність за порушення ЗУ «Про охорону праці», сам не подбав про власну безпеку та здоров'я, відповідно відсутні правові підстави відшкодування підприємством моральної шкоди позивачу. Акцентувала увагу суд, що жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв'язку з небезпекою здоров'я або розірвання договору за власним бажанням від ОСОБА_1 не надходило. ОСОБА_1 , укладаючи договір з відповідачем був ознайомлений під розпис про його права та обов'язки, про умови праці, про наявність на робочому місці шкідливих факторів, де він буде працювати, можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги та компенсацію за такі умови праці, при цьому свідомо приймав запропоновані умови праці і усвідомлював ушкодження здоров'я. Повідомила суд, що Постановою ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ № 12011/10020378/1/1 від 24.06.2021 року потерпілому ОСОБА_1 номер справи 10020378 призначено одноразову допомогу в разу стійкої втрати працездатності в сумі 25 083, 50 гривень.
Додатково звернула увагу суду, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 24 000 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.
На адресу суду 18 серпня 2021 року надійшла відповідь на відзив в якій позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, просив суд звернути увагу на судову практику у відповідності до якої розмір моральної шкоди внаслідок втрати професійної працездатності в розмірі 65 % у зв'язку з професійним захворюванням стрімко збільшується, зважаючи на те, що життя та здоров'я є безцінним, тому просить суд врахувати безповоротність втрати здоров'я працівників і не можливість відновлення втраченого здоров'я.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.03.1998 року по 11.09.2020 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Кривбасзалізрудком», працюючи на різних посадах. Звільнений з підприємства за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КзПП України, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с. 10-11).
У медичному висновку ДУ «УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» 703 від 06.04.2021 року визначено, що підставою для встановлення характеру професійного захворювання стала праця в шкідливих умовах 20 років 10 місяців у шкідливих умовах (а.с.19-20).
Пунктом 7 інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), складеною ГУ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСТІ від 27.10.2020 року за № 181/4.6-11 відображено професійний маршрут та трудова діяльність позивача, а саме 01.09.1991 року - 24.05.1995 року - навчання в ПТУ, 21.06.1995 року - 18.11.1996 року - служба в армії, 23.01.1997 року по 09.03.1998 року - інспектор воєнізованої охорони, АТ «СУХА БАЛКА»; 23.03.1998 року по 20.04.1999 року - машиніст ПНН, шахта «Родіна»; 20.04.1999 року по 11.11.1999 року - бурильник шпурів, шахта «Родіна», 11.11.1999 року по 11.09.2020 року - прохідник шахти «Родіна» ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (а.с. 21-23).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 квітня 2021 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача протягом 20 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, а саме: вібрація локальна- еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 2дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 114дБ при ГДР -112дБ; важкість праці- маса вантажу, що підіймається постійно та переміщується вручну, перевищувала на 10 кг і складала 40 кг при допустимій до 30 кг., періодичне перебування у робочій позі стоячи 80,6% при допустимому до 60%; пил переважно фіброгенної дії- концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично - допустиму в 1, 95 рази і складала 3, 9 мг/м3 при ГДК 2, 0мг/м3 (а.с. 12-14).
Відповідно до висновку МСЕК від 08.06.2021 року серії 12 ААА № 059825 ОСОБА_1 первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням з 31.05.2021 року по 01.06.2022 року, з наступним переоглядом 01.05.2022 року (а.с.17).
Постановою ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ № 12011/10020378/1/1 від 24.06.2021 року потерпілому ОСОБА_1 номер справи 10020378 призначено одноразову допомогу в разу стійкої втрати працездатності в сумі 25 083, 50 гривень ( а.с.38)
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов'язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об'єктивно призвело до моральних страждань.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював 1тривалий час в шкідливих умовах праці на підприємстві ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.
Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 %, без встановлення групи інвалідності, значний період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 195 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо посилань представниці АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на оподаткування суми моральної шкоди суд звертаю увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).
Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1950 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 195 000 (сто дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 1 950 гривень 00 копійок.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повний текст рішення складено 31 серпня 2021 року.
Суддя: І. Б. Чайкін