Справа 11-кп/824/2246/2021 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
18 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12020100030004973,
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, працюючого вантажником у ТОВ «Пріінформ», проживаючого: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 20.10.2020 близько 01:30 год., знаходячись по вул. Братислвська, 5 в м. Києві, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи, що його дії помічені, відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_9 , а саме: рюкзак, у якому знаходились мобільний телефон «Хуайвей», варітстю 1350грн., мобільний телефон «Ксіомі», варттістю 2766грн.67коп., а всього на загальну суму 4116грн.67коп., після чого з місця вчинення злочину втік.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винності обвинуваченого та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , порушує питання про скасування вирокуДеснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення особі обвинуваченого та просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; роботи або навчання.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що положення ч. 3 ст. 75 КК України визнають однією із умов звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням не вчинення нових кримінальних правопорушень протягом іспитового строку, однак, місцевий суд в оскаржуваному вироку незаконно звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання за умови не вчинення протягом іспитового строку виключно злочинів, хоча застосоване законодавцем у ч. 3 ст. 75 КК України поняття кримінальне правопорушення охоплює як злочин, так і кримінальні проступки.
Отже, як наслідок, становище обвинуваченого судом покращено, у той час, як законом умова застосування звільнення від відбування призначеного покарання - не вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення.
Тобто, відповідно до оскаржуваного вироку вчинення обвинуваченим протягом іспитового строку нового кримінального проступку не матиме наслідків у виді направлення для відбуття призначеного покарання, що безумовно вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив вирок змінити з наведених у ній підстав, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував щодо зміни вироку, провівши судові дебати, вислушавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), що відповідає юридичній кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 186 КК України, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки прокурором вирок суду в цій частині не оскаржується.
Не оспорюється прокурором також вид та міра призначеного обвинуваченому покарання, а також висновок суду першої інстанції про можливість йогозвільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з підстав зазначених у вироку.
Разом з тим, у апеляційній скарзі прокурорр вказує, що судом першої інстанції, яким прийнято рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, було застосовано умову такого звільнення, яка не передбачена положеннями ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Положеннями ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, а відтак, поняття кримінального правопорушення є ширшим ніж злочин.
Як убачається із оскаржуваного вироку, що суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зважаючи на викладене, доводи прокурора в частині неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме: зазначення умови звільнення від відбування призначеного покарання - не вчинення протягом іспитового строку нового злочину, що не передбачено законом, колегія суддів уважає обґрунтованими.
Водночас, доводи прокурора про те, що в результаті неправильного застосування судом першої інстанції вимог ст. 75 КК України призначене ОСОБА_7 покарання є таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, - не заслуговують на увагу як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема ст. 414 КПК України, оскільки умова невчинення нових кримінальних правопорушень не стосується виду та міри покарання, а лише визначає умову звільнення від відбування призначеного покарання і тому не може бути підставою для ухвалення нового вироку.
Отже апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні на підставі ст. 409 КПК України у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині застосування положень ст. 75 КК України.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладенні на нього обов'язки.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: ______________ ______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4