Справа № 11-cc/824/4766/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 755/4188/21
17 серпня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням відеоконференцзвязку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року, -
за участю:
прокурорів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21.07.2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою до 03.09.2021 року, в межах строку досудового розслідування, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 апеляційну скаргу, у якій просив строк на подання апеляційної скарги обвислювати з 26.07.2021 року, а саме, з моменту фактичного отримання копії ухвали від 21.07.2021 року, ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21.07.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає, що органом досудового розслідування було неправильно кваліфіковано інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, оскільки будь-яких доказів про те, що ОСОБА_8 є членом родини чи близьким родичем, або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілої, або він є її піклувальником до клопотання не додано, у заявку із чим повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України є безпідставним.
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_8 є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на показаннях малолітньої особи, яка у відповідності до вимог закону, не несе кримінальної відповідальності за будь-які свої дії та висловлювання. Достатніх доказів обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, на думку захисника, не існує.
Окремо, захисник зазначає, про порушення органом досудового розслідування під час здійснення слідчих (процесуальних) дій, які не було належним чином досліджено та оцінено слідчим суддею під час постановлення ним оскаржуваної ухвали.
Необхідність проведення ряду процесуальних дій, на які орган досудового розслідування посилається у клопотанні, як на підстави існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ніяк не пов'язані з діями чи бездіяльності підозрюваного, а тому щодо останнього, на думку апелянта, цілком може бути застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який зможе повною мірою забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки - одружений, має батька похилого віку з проблемами зі здоров'ям, має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Додатково, захисник зазначає про підсудність даної справи Печерському районному суду за територіальною підсудністю та відсутність у працівників Дніпровської окружної прокуратури міста Києва повноважень на здійснення ними вимог ч. 2 ст. 36 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Захисник у поданій апеляційній скарзі зазначив, що копію оскаржуваної ухвали ним було отримано 26.07.2021 року, про що в матеріалах провадження міститься відповідна розписка. Враховуючи, що строк на апеляційне оскарження захисником пропущено з поважних причин, такий строк підлягає поновленню.
З матеріалів, наданих до апеляційного суду вбачається, що Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100040000652, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2021 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Зокрема, клопотання прокурора мотивоване тим, що 03.03.2021 року приблизно о 14:40 ОСОБА_8 , перебуваючи біля будівлі школи І-ІІІ ступенів № 120, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 12-Б, після закінчення уроків побачив, що малолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пішли зі школи додому без супроводу сторонніх осіб та пішов за останніми. По дорозі ОСОБА_14 залишила ОСОБА_13 та зайшла до під'їзду, в якому проживає, за адресою: АДРЕСА_3 .
У цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_13 , 2010 року народження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_13 , ОСОБА_8 достовірно усвідомлюючи, що вона є малолітньою, без тривалого розриву в часі, близько 14:45, проходячи повз будинок АДРЕСА_4 , та слідуючи за малолітньою ОСОБА_13 , яка йшла попереду нього, зайшов до під'їзду № 3 вказаного будинку відразу після останньої.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_13 , перебуваючи у загальному приміщенні під'їзду, ОСОБА_8 підійшов до малолітньої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вчинив щодо неї фізичне розбещення, що виразилося у мацанні статевих органів потерпілої, засунув свою руку у штани останньої під спідню білизну, після чого малолітня потерпіла присіла на підлогу у кутку та почала благати не чіпати її.
З метою подолання опору та уникнення свідків, силоміць, проти волі малолітньої ОСОБА_13 , ОСОБА_8 заштовхав її у ліфтову кабіну та натиснув кнопку поверху вище, після чого двері зачинились та ліфт почав рухатись вгору.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , користуючись відсутністю сторонніх осіб, силоміць притиснув малолітню у куток ліфтової кабіни, діючи умисно, проти волі останньої, закриваючи своєю рукою рот потерпілої, вчиняючи щодо потерпілої фізичне розбещення, що виразилося у мацанні статевих органів малолітньої, рукою заліз до штанів потерпілої під спідню білизну та почав мацати її статеві органи з метою задоволення своєї статевої пристрасті. У цей момент ліфт припинив рух на одному з поверхів і двері ліфтової кабіни відчинилися, тому ОСОБА_8 вийшов з ліфтової кабіни на загальний поверх, щоб переконатися у відсутності сторонніх осіб. Потерпіла ОСОБА_13 , скориставшись цим, натиснула кнопку четвертого поверху, де вона мешкає, та у подальшому забігла у квартиру за місцем проживання.
Після цього, ОСОБА_8 по сходах спустився вниз, вийшов з під'їзду та місце вчинення кримінального правопорушення покинув, попрямувавши у невідомому напрямку.
04.03.2021 року ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України. Як зазначає слідчий у клопотанні, вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом співробітника поліції, протоколом обшуку, протоколом особистого обшуку особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколами допитів свідків, протоколом огляду місця події, протоколом перегляду відеозаписів; протоколом огляду речей та іншими матеріалами у своїй сукупності.
21.07.2021 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_11 , за погодженням із прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на сьогоднішній день виникла необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що необхідно виконати ряд процесуальних дій, а саме: відкрити матеріали для ознайомлення сторонам кримінального провадження та надати їм можливість для ознайомлення; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження, які слід вручити підозрюваному та його захиснику, та при необхідності виконати інші слідчі дії.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21.07.2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 03.09.2021 року, в межах строку досудового розслідування.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів повністю погодитися не може, з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, на думку колегії суддів, правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Крім того, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор або слідчий доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Колегія суддів не погоджується з висновками органу досудового розслідування та слідчого судді про те, що запобігти зазначеним у клопотанні ризикам неможливо, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Зокрема, виключних обставин для тримання ОСОБА_8 під вартою немає, оскільки у матеріалах клопотання, наданих слідчим не містяться вагомі фактичні дані на підтвердження продовження існування ризиків, які би свідчили про необхідність застосування виключного запобіжного заходу.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду повинен був з'ясувати чи тримання ОСОБА_8 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би йому належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
З урахуванням вказаного, а також даних в їх сукупності про особу підозрюваного, а саме того, що останній є одруженим, з вищою освітою, має постійне місце поживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки вказаний запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, колегією суддів покладено на підозрюваного передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який за наведених обставин, зможе повною мірою запобігти заявленим у клопотання слідчого ризикам.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року, який задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 03.09.2021 року, в межах строку досудового розслідування, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у міств Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 03 вересня 2021 року включно.
Підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні процесуальні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали визначити до 03 вересня 2021 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у міств Києві ОСОБА_11 та орган Національної поліції за місцем перебування підозрюваного під домашнім арештом, а контроль за її виконанням на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4