31 серпня 2021 року Справа № 215/3408/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Лілія Євгенівна, перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного лікаря Криворізького медико-діагностичного центру КЗ "Криворізька міська поліклініка № 5" ДОР Клітного Олександра Григоровича про визнання бездіяльності протиправною,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного лікаря Криворізького медико-діагностичного центру КЗ "Криворізька міська поліклініка № 5" ДОР Клітного Олександра Григоровича про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання (вручення) цієї ухвали шляхом надання до суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір підтверджується правовими позиціями, викладеними у судових рішеннях Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в своїй ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 10 жовтня 2019 року по справі №215/3329/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте просить суд звільнити від сплати судового збору з огляду на відсутність коштів для його сплати. Зокрема, посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На підтвердження заявленого клопотання скаржник долучив довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 01 жовтня 2019 року. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 01 листопада 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, надані скаржником докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній календарний рік.
Верховний Суд своєю ухвалою від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18 відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження та вказав, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду, а не його обов'язком. При цьому постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору в певному судовому провадженні не створює пільг щодо його сплати на інших стадіях судового провадження чи в інших судових провадженнях.
Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 Верховний Суд у своїй ухвалі від 17 жовтня 2019 року у справі №215/3786/18 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги надано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору. На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 01 жовтня 2019 року № 9042 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо. Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статтей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
Верховний Суд в своїй ухвалі про відмову у звільненні від сплати судового збору та поверненні касаційної скарги ОСОБА_1 від 18 жовтня 2019 року у справі №215/5427/18 зазначив, шо суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком Суду, а правом за певних обставин. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставин, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. До клопотання про звільнення від сплати судового збору заявником додано: довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 01.10.2019 №9112 щодо сум отриманої ним щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року. Проте зазначена довідка не може бути доказом на підтвердження майнового стану особи. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) скаржник не надав. Отож доказів на підтвердження наявності встановлених частиною першою статті 8 Закону №3674-VI обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, позивач не надав ні під час звернення з касаційною скаргою, ні на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Верховний Суд своєю ухалою від 21 жовтня 2019 року у справі №215/1025/19 повернув ОСОБА_1 касаційну скаргу та вказав, що 10 жовтня 2019 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої долучена довідка Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 01 жовтня 2019 року та відомость Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про доходи скаржника з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2017 року. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 01 листопада 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, надані скаржником докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній 2018 календарний рік. Тому, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, копія довідки, надана позивачем, не може бути належним доказом на підтвердження скрутного матеріального становища позивача ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що щомісячна компенсація виплат непрацюючій особі є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає відомості про об'єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.
Крім того, статтею 133 КАС України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
На адресу суду позивач надав до суду заяву про відкриття провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви. Зі змісту заяви встановлено, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду та не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Крім того, позивач не звертався до суду із клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків, зокрема для підтвердження неможливості сплатити судовий збір.
Слід також зазначити, що надана позивачем довідка підтверджує, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про невиконання позивачем ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від від 23.11.2020 року про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.Є. Букіна