Справа № 2-2250/09
“01” липня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Шевченко Н.М.
при секретарі Свириденко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачкою, мотивуючи тим, що з 24 липня 1993 року перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбу, від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, взаємовідносини з відповідачкою не склались, оскільки вони мають різні погляди на життя, протягом двох років проживають окремо, з цього ж часу не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть, тому просить розірвати шлюб.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином, однак, підтримують позов в повному обсязі, про що надали суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сімейне життя позивача та відповідачки не склалось, у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, протягом двох років проживають окремо, з цього ж часу не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 208,209,212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований в Палаці одруження «Дарницький» 24 липня 1993 року, (актовий запис № 1414) - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути в бюджет держави з ОСОБА_1 17 (сімнадцять) грн., а ОСОБА_2 - від сплати звільнити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Справа № 2-2250/09
в Палаці одруження «Дарницький» 24 липня 1993 року, актовий запис № 1414
“01” липня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Шевченко Н.М.
при секретарі Свириденко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Керуючись ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 208,209,212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований в Палаці одруження «Дарницький» 24 липня 1993 року, (актовий запис № 1414) - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути в бюджет держави з ОСОБА_1 17 (сімнадцять) грн., а ОСОБА_2 - від сплати звільнити.
Рішення вступило в законну силу і підлягає виконанню.