Справа 2-1932/10 р.
( вступна та резолютивна частини)
«15» червня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючої судді Шевченко Н.М.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Враховуючи, що для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за необхідне оголосити вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ч.1 ст. 218 ЦПК України. З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитися через три дні після проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частин рішення.
Керуючись ст.ст. 16, 29, 316, 319, 328, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. 156 Житлового кодексу України, ст.ст. 10, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити .
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Справа 2-1932/10 р.
«15» червня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючої судді Шевченко Н.М.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що відповідачка, яка являється його колишньою дружиною з березня 2009 року в квартирі не проживає, її особистих речей в квартирі не має, комунальні послуги не сплачує, відповідачка добровільно залишила квартиру, не користується житловою площею без поважних причин, після розірвання шлюбу позивачка з відповідачем ніякі угоди щодо користування квартирою не укладали.
Позивач до суду не з'явився, однак надав суду заяву, де підтримує позов в повному обсязі та просить суд розглянути справу у його відсутності, заочному провадженні.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу, вказану в позовній заяві, причини неявки суд не повідомила.
В порядку ч.9 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України відповідачку було повідомлено про час та місце слухання справи шляхом опублікування оголошення про виклик відповідача в газеті «Урядовий кур'єр» від 08 червня 2010 року № 102, яке приєднано до матеріалів справи (а.с.29-32).
На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2010 року судом вирішено питання про ухвалення рішення у заочному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15 травня 1997 року. (а.с.5).
Як убачається з довідки ЖРЕО №403 (форма №3) від 25.09.2009 року в зазначеній квартирі з 1997 року зареєстрований ОСОБА_1 (1964 р.н., власник) та з 2000 року ОСОБА_2 (1971 р.н., дружина) (а.с.8).
За нормою ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.
Судом встановлено, що у 1999 році укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
У 2000 році відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована в спірній квартирі як член сім'ї позивача.
Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.(а.с. 6)
За нормою статті 156 Житлового кодексу УРСР надано право членам сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, право користуватися цим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Якщо немає угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування житловим приміщенням плата, за користування житловим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Відповідно до ст.405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Як убачається з матеріалів справи, з березня 2009 року відповідачка в спірній квартирі не проживає, її особистих речей там немає, добровільно залишила квартиру, не користується житловою площею, за комунальні послуги не сплачує, після розірвання шлюбу позивач з відповідачкою ніякі угоди щодо користування квартирою не укладали.
В підтвердження позовних вимог позивачем надано докази на підтвердження факту непроживання відповідачки за адресою спірної квартири, а саме акти від 01.04.2009 року, 03.06.2009 року, 05.09.2009 року, 24.03.2010 року, складені майстром техдільниці №3 ЖРЕО №403 Кемберденко Т. та підписані сусідами спірної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).
Крім того, рішенням Дарницького районного суду м. Києва за ОСОБА_2 визнано право власності на частину іншої квартири АДРЕСА_2, яка була спільною сумісною власністю подружжя. (а.с.7)
Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав, в даному випадку, у порядку встановленому цивільним законодавством, шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням, яке належить позивачу на праві власності, внаслідок її відсутності за місцем реєстрації понад один рік.
Як з'ясовано судом, позивач не чинить відповідачці перешкод в користуванні квартирою, будь-яких поважних причин, які б перешкоджали відповідачці користуватись спірною квартирою, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до частини четвертої ст.29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню, є підстави відповідачку ОСОБА_2 визнати такою, що втратила право користування житловою площею, а саме, квартирою АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦПК України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 16, 29, 316, 319, 328, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. 156 Житлового кодексу України, ст.ст. 10, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити .
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.