Справа № 219/9149/21
Провадження № 3/219/3154/2021
30.08.2021 року Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Рибкіна Н.М.., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від військового коменданту військової комендатури відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 - лейтенанта ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності-
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце служби та посада: військова частина НОМЕР_2 , водій евакуаційного взводу, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
28.08.2021 офіцером військової комендатури м. Світлодарськ лейтенантом ОСОБА_1 складено протокол про військове адміністративне правопорушення ДНК 2 № 2420 про те, що 27.08.2021 року близько 23 годин 00 хвилин військовослужбовець військової служби за контрактом ОСОБА_2 виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, знаходячись на території в/ч НОМЕР_2 , яка розташована в м. Світлодарськ, і в такому стані був виявлений представниками військової частини НОМЕР_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення визнав повністю , щиро каявся, просив суворо не карати. Пояснив, що 23.06.2021 року відносно нього вже складався протокол про адміністративну відповідальність за ст. 172-20 ч.3 КУпАП, 24.06.2021 року судом було розглянуто справу та відносно нього суд обмежився усним зауваженням, закривши провадження у справі.
Крім особистого визнання, вина ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення підтверджується матеріалами справи: протоколом про військове адміністративне правопорушення ДНК/2 № 2420 від 28.08.2021, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу № 91 від 27.08.2021 та тестом на алкоголь № 466, за результатом якого вміст алкоголю складає 0,48 проміле (а.с.3), копією постанови Артемівського міськрайонного суду від 24.06.2021 року у справі 219/6406/21 та іншими документами.
Також, суд звертає увагу на те, що у ст. 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію . Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав. Отже, особливого періоду не припинено. Таку правову позицію щодо тлумачення поняття особливий період Верховний Суд уже однозначно сформулював у своїх постановах від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-4157св18 та 61-3951св18), 20 лютого 2018 року (провадження 61-4255св18), 25 квітня 2018 року (провадження № 61-1664св17), 21 лютого 2019 року (провадження 51-7411км18). Про вищезазначене також наголошується у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 127/1684/16-к. (провадження № 51-1371 км 18).
З огляду на викладене, на момент вчинення правопорушення діє особливий період, а тому ОСОБА_2 підлягає адміністративній відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУпАП на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, дані про особу, ступінь його вини, майновий стан, суд дійшов висновку про необхідність накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, визначеному цією статтею, а саме двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Частиною другою статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому вигляді складає 454 грн. 00 коп.
Керуючись ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст. ст. 33 , 40-1, 172-20 ч. 3, 283, 284, 287 КУпАП , суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 655 /три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять / грн. 00 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 454 /чотириста п'ятдесят чотири / грн. 00 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.М.Рибкіна