Справа № 531/904/21 Номер провадження 22-ц/814/2005/21Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
31 серпня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: Служба у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кумечко Марини Сергіївни
на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року у складі судді Попова М.С.
по справі за заявою представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з позивача ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу,-
У липні 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кумечко Марина Сергіївна звернулась в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що 06.05.2021 р. між ОСОБА_2 та адвокатом Кумечко М.С. укладено договір про надання правової допомоги, на підставі якого відповідачу надані послуги на загальну суму 8800 грн.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кумечко М.С., просила її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правову допомогу в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою у якій просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем, стягнути судові витрати.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2021 року відкрито провадження по даній справі.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 09.07.2021 року задоволено заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду.
15.07.2021 року представником відповідача подана заява про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8800 грн.
В обґрунтування заяви, надано акт виконання робіт (наданих послуг) від 12.07.2021 року, який підтверджує, що за надані адвокатом послуги, відповідачем було сплачено гонорар.
Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, висновок місцевого суду про відсутність підстав для визнання дій ОСОБА_1 необґрунтованими є законним.
Отже, за змістом частини третьої статті 89 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 пред'явила безпідставний позов, оскільки малолітня дитина і так проживає з позивачкою, що підтверджується довідкою про склад сім'ї. Проте, вказана підстава не свідчить про свідомі, недобросовісні дії позивача, що призвели до зловживання процесуальними правами в розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
З огляду на встановлені обставини справи немає підстав для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. ст. 367, ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кумечко Марини Сергіївни відхилити.
Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді : С.Б. Бутенко
Л.М. Хіль
Виготовлено з автоматизованої
системи документообігу суду
31.08.2021
Помічник судді О.С. Гнатюк