Номер провадження 2/225/1032/2019
Єдиний унікальний номер судової справи225/1754/21
"30" серпня 2021 р. м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Скиба М.М.,
за участю секретаря Савченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Провадження у справі відкрито 09.04.2021 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.08.2020 року він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 221749330 від 27.08.2020, який сформовано приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О., квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 2357, видного 27.08.2020 приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О.
На сьогодні у вказаному вище приміщенні зареєстрований попередній власник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить довідка про склад сім'ї КП «Торецьккомсервіс» Торецької міської ради б/н від 19.03.2021.
Реєстрація вказаних осіб у квартирі не дозволяє йому розпоряджатись нею на власний розсуд та значно обмежує його законні права. Крім цього, на сьогодні він має чисельні труднощі, щодо отримання можливості скористатись гарантованим державою правом на отримання житлової субсидії, оскільки дана процедура передбачає отримання документів правового характеру від всіх зареєстрованих в приміщенні осіб.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши суду письмову заяву, в яких просив суд розглянути справу за його відсутністю, наполягав на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі в судове засідання не прибули з невідомих причин, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-сайті Дзержинського міського суду Донецької області.
Беручи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв'язку з чим, постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.08.2020 р., яку він купив у ОСОБА_2 , що вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири від 27.08.2020 р., з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с. 6-7)
Згідно довідки КП «Торецьккомсервіс» б/н від 19.03.2021 р., виданої ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 31.08.2020 р., та разом з ним зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 10).
Згідно акту про фактичне проживання (не проживання) особи №1876 від 30.08.2021 року, який складений сусідами ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 )., засвідчений начальником відділу реєстрації місця проживання Торецької міської ВЦА Бахмутського району Донецької області Звягільською М.С. за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 01.01.2019 р. фктично не проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року , закріплено принцип непорушності права приватної власності , який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавлення володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379,382 ЦК України).
Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім"ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника. Виникнення права членів сім'ї власника квартири на користування квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою.
Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення,ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , як колишній власник, та її співмешканець ОСОБА_3 , зареєстровані в спірній квартирі, чим обмежують право власності позивача, позбавляють можливості розпорядитись своїм майном на власний розсуд, тобто позивач обмежений у здійсненні свого права власності.
Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють данні правовідносини, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Позивач не ставить питання про стягнення з відповідача судового збору, сплаченого при зверненні до суду, тому суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
На підставі ст.ст. 319,321,391,405 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13,81,89, 263,283 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили прапво на користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Скиба