Справа № 128/2644/20
30 серпня 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця кримінальне провадження № 120200200000000234, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 cт. 115 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
На підставі ст. 331 КПК України прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, яке мотивував тим, що стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід, строк дії якого закінчується до завершення судового розгляду, проте ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження даного запобіжного заходу продовжують існувати, та зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Вважає, що підстави для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 щодо продовження дії раніше обраного запобіжного заходу заперечували, просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки необхідність продовжуваного тримання під вартою обвинуваченого не доведено стороню обвинуачення.
Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Суд зобов'язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Матеріалами справи доведено, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України. Попередніми ухвалами щодо запобіжного заходу судом було враховано як тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, тяжкість покарання, що загрожувала особі на час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він тимчасово не працює, не має постійного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, водночасзгідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від можливого покарання, незаконно впливати на свідків або переховуватися від суду. Таким чином, суд вважає, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може допустити невиконання процесуальних обов'язків, покладених на нього у зв'язку зі статусом обвинуваченого.
У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
На даній стадії розгляду кримінального провадження судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати.
Тому, для запобігання вказаним ризикам та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відпали та обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.
З урахуванням зазначеного вище, зважаючи на стадію розгляду даного кримінального провадження, на відсутність даних про зменшення встановлених при обранні та продовженні запобіжного заходу ризиків та відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 29.10.2021 включно.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: