Справа № 546/810/20 Номер провадження 11-кп/814/633/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 серпня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12020175310000061, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2020, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.02.2021 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщане Решетилівського району Полтавської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина 2015 р.н., з середньою-спеціальною освітою, працюючого неофіційно на СТО в м. Решетилівка, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, раніше судимого:
- 20.11.2019 Глобинським районним судом Полтавської області за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, 23.04.2020 знятий з обліку по відбуттю покарання;
- 29.12.2020 Решетилівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 190 годин громадських робіт,
Цим вироком ОСОБА_9 засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Решетилівського районного суду Полтавської області 29.12.2020, ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування
призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить
нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, у розмірі 1961,40 грн.
Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком суду 17.09.2020, близько 17 години, ОСОБА_7 , в посадці поблизу с. Левенцівка Решетилівського району Полтавської області, незаконно, протиправно придбав, зірвавши дикоростучі рослини коноплі, які зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де шляхом розділення листя від стебел їх подрібнив, висушив та незаконно зберігав за вказаною адресою без мети збуту для власних потреб.
18.09.2020, під час проведення огляду домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка знаходилась у приміщенні будинку, та яка містить тетрагідроканабінол і є канабісом, маса канабісу у перерахунку на суху речовину становить 7,135 г, та речовину рослинного походження у вигляді стебел, яка має ботанічні ознаки рослини коноплі, містить тетрагідроканабінол і є канабісом, маса канабісу у перерахунку на суху речовину становить 1,190 г.
Не погоджуючись з вироком, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся перший заступник Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 , в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України до обмеження волі на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покласти обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України. Вирок Решетилівського районного суду Полтавської області 29.12.2020 - виконувати окремо.
При цьому, посилається на зміст абз.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якого, в разі коли особа вчинила злочин до постановлення вироку у іншій справі, засуджується до покарання, що належить відбувати реально, а за іншим вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.
Стверджує, що місцевий суд неправильно застосував закон, який не підлягає застосуванню при призначенні покарання - ч.4 ст.70 КК України.
Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржували.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України за обставин, викладених у вироку суду та правильність правової кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час установлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Водночас, доводи прокурора, про неправильне призначення ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій ст. 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п. 23 «Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами та доповненнями, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила злочин до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Однак цих вимог закону при призначенні покарання судом першої інстанції дотримано не було, а тому призначене обвинуваченому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.12.2020 ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 190 годин громадських робіт.
25.02.2021 цим же судом його засуджено за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Враховуючи, що вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 29.12.2020 ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді 190 годин громадських робіт, яке належить відбувати реально, що виключає можливість призначення обвинуваченому остаточного покарання із застосуванням принципів поглинення, часткового чи повного складання покарань, оскільки в цьому випадку кожен вирок повинен виконуватися самостійно.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_7 підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням вимог п.2 ч. 1 ст. 413 КПК України, з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга першого заступника керівника обласної прокуратури - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.02.2021 щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання за сукупністю злочинів скасувати та постановити в цій частині новий вирок.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.12.2020, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді 190 годин громадських робіт - виконувати самостійно.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга на вирок суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4