Справа № 533/883/20 Номер провадження 33/814/95/21Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
27 серпня 2021 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., з участю секретаря судового засідання Ракович Д.Г., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Літвінова В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року, -
Цією постановою щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, одруженого, з вищою освітою, такого, що до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, -
закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
За постановою суду ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №552252 від 18 вересня 2020 року ставиться у вину те, що він 22 липня 2020 року приблизно о 01 годині 00 хвилин по АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 .
Прийняття такого судового рішення, місцевий суд мотивував тим, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення цим судом процесуальних норм, просить скасувати постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони адміністративного правопорушення, що ставиться йому у вину, так як: конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник на грунті особистих неприязних стосунків, відбувався не з хуліганських мотивів та не порушив громадський порядок і спокій громадян; місце конфлікту не є громадським місцем, а сама по собі нецензурна лайка не є дрібним хуліганством, адже істотною ознакою цього адміністративного правопорушення є його вчинення у громадському місці.
При цьому, ОСОБА_1 вважає, що складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, так як цей протокол: у порушення вимог ст.256 КУпАП не містить даних про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП у громадському місці, а також складений поліцейським з порушенням вимог ст.254 КУпАП, а саме майже через 40 днів після надходження заяви ОСОБА_2 .
Одночасно автор апеляційної скарги зазначає про те, що місцевим судом не було сповіщено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи, яку розглянуто без участі апелянта, чим порушено права останнього, передбачені ст.268 КУпАП.
На думку ОСОБА_1 суд першої інстанції неповно розглянув справу, не з'ясував усі її обставини, що мають значення для її правильного вирішення, закривши провадження у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат Маслюк В.В., будучи своєчасно сповіщеними про місце та час розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду 27 серпня 2021 року не з'явились та заявили клопотання про здійснення апеляційного розгляду без їх участі.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, потерпілу та її представника, які у попередніх судових засіданнях апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП судове рішення переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Ст. 245 КУпАП регламентує, що завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Так, згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №552252 від 18 вересня 2020 року ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а саме те, що він 22 липня 2020 року приблизно о 01 годині 00 хвилин по АДРЕСА_2 ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 (а.с. 4).
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 винуватість у вчиненні наведеного адміністративного правопорушення не визнав та повідомив, що 22 липня 2020 року приблизно о 01 годині 00 хвилин по АДРЕСА_2, до його домогосподарства на автомобілі прибула ОСОБА_2 , з якою він давно знайомий та перебуває у неприязних відносинах. Після цього, на проїзній частині поблизу його будинку, потерпіла почала вживати у розмові прізвище ОСОБА_1 та намагалась скомпрометувати останнього, у зв'язку з чим між ним та ОСОБА_2 відбувалася емоційна розмова на підвищених тонах, але без нецензурної лайки.
Допитана апеляційним судом потерпіла ОСОБА_2 підтвердила те, що 22 липня 2020 року приблизно о 01 годині 00 хвилин по АДРЕСА_2 вона приїжджала на автомобілі до домогосподарства апелянта. Потерпіла показала, що на проїзній частині біля свого будинку ОСОБА_1 ображав її нецензурною лайку у присутності допитаних апеляційним судом свідків, яку було чути всім сусідам. При цьому, ОСОБА_2 спочатку хоча формально і повідомила, що не має з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ніяких відносин, однак під час допиту пояснила, що до зазначених подій вона перебувала з ОСОБА_1 у зіпсованих відносинах через ДТП, що сталося раніше, з невідворотними наслідками за участю їх з апелянтом близьких родичів.
Що стосується показань свідків, то свідки ОСОБА_3 - дружина апелянта, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розповіли суду апеляційної інстанції, що у вказаних вище часі та місці між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (яка попередньо приїхала до домогосподарства особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), на проїзній частині поблизу будинку апелянта відбувалась розмова на підвищених тонах, під час якої ОСОБА_1 не лаявся нецензурно. ОСОБА_3 вказала, що потерпіла відноситься до їх сім'ї упереджено, а також цей свідок підтвердила показання апелянта у тому, що приводом для зазначеної вище розмови було те, що потерпіла згадувала у розмові прізвище ОСОБА_1 та не реагувала на зауваження останнього з приводу припинення таких дій.
Допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_7 - чоловік потерпілої, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили, що у наведених місці та часі ОСОБА_1 нецензурно лаявся у бік ОСОБА_6
ОСОБА_9 пояснила, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за таких обставин відбувався конфлікт.
Одночасно ОСОБА_7 ствердив, що апелянт нецензурно висловлювався на потерпілу через ДТП.
Таким чином, із сукупного аналізу наведених вище доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 липня 2020 року приблизно о 01 годині 00 хвилин по АДРЕСА_2 на проїзній частині біля будинку апелянта між останнім та ОСОБА_2 (яка приїхала до домогосподарства ОСОБА_1 ) відбулася сварка на ґрунті особистих взаємовідносин. При цьому, до зазначених подій між ОСОБА_1 та потерпілою вже існували неприязні відносини з приводу раніше вчиненого ДТП, що підтверджено самою потерпілою. Обставини вказаного ДТП і стали причиною конфлікту 22 липня 2020 року між апелянтом та ОСОБА_6 , що ствердив у суді апеляційної інстанції чоловік потерпілої - ОСОБА_7 . Крім того, усі допитані свідки апеляційному суду розповіли, що дії апелянта були спрямовані проти конкретної особи - ОСОБА_2 та, як вбачається з показань, були направлені на з'ясування особистих стосунків.
Так, відповідальність за ст.173 КУпАП передбачено за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана.
Тобто, за обставин даної справи наведену вище нецензурну лайку ОСОБА_1 здійснено у зв'язку з особистими неприязними відносинами з потерпілою, що склалися раніше між ними, та власне і стали причиною конфлікту під приводом бажання з'ясувати стосунки з особистих спонукань 22 липня 2020 року, а не з тим, щоб показати зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, а тому сам собою факт вчинених апелянтом дій у громадському місці у присутності свідків, не дає достатніх підстав для їх кваліфікації за ст.173 КУпАП та відповідно не утворює складу дрібного хуліганства.
До того ж, слід зазначити, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18№552252 від 18 вересня 2020 року, у межах якого суд розглядає справу, уповноваженою особою не встановлено, що ОСОБА_1 вчинено протиправні дії у громадському місці, та той факт, що такими діями було порушено громадський порядок і спокій громадян. У той час як, викладені у фабулі протоколу дії, що ставляться у вину апелянту, не можуть бути кваліфіковані як дрібне хуліганство, оскільки адміністративна відповідальність за ст.173 КУпАП настає лише у випадку якщо нецензурну лайку вчинено у громадському місці, та коли такими діями порушено громадський порядок і спокій громадян.
Наведене порушення є істотним, оскільки викладена у протоколі суть правопорушення не містить усіх ознак складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину ОСОБА_1 , у той час як відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини суд не має права самостійно редагувати таку фабулу адміністративного правопорушення на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, про що слушно наголошено в апеляційній скарзі.
Однак, викладені вище обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, місцевим судом з'ясовано не було та фактично не здійснено судовий розгляд, у зв'язку з оскаржуване судове рішення не може вважатись справедливим, законним та обгрунтованим.
Так, як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, безпідставно не встановив чи винуватий апелянт у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться у вину останньому, залишивши поза увагою те, що із системного аналізу ст.ст. 38, 247 та 280 КУпАП видається, що закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності кількох умов, а саме вчинення чи виявлення адміністративного правопорушення та спливу строку, передбаченою ст. 38 КУпАП.
Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, а не строків притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому, у місцевому суді ОСОБА_1 та його представник наполягали на невинуватості апелянта, заявляли клопотання про допит свідків та просили суд закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, тобто з реабілітуючої підстави.
У той же час, слід зазначити, що сплив строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі, а тому у даному випадку встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковим з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП, за якою орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому, таке закриття можливе лише у разі вчинення особою протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
До того ж, норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності винуватості особи у його вчиненні, у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, цей кодекс не містить.
Отже, при вирішенні питання про закриття провадження у справі, у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП, місцевий суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, містить склад адміністративного правопорушення і особа винувата в його вчиненні. Тільки після цього можна постановити у визначеному КУпАП порядку відповідне судове рішення.
При цьому, посилання місцевого суду на висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України та правову позицію Верховного Суду від 11 липня 2018 року, не є релевантними, оскільки стосуються справ, що розглядаються у порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на встановлені вище обставини та відповідні їм правовідносини оскаржувана постанова місцевого суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подана до суду апеляційної інстанції - частковому задоволенню, оскільки апелянт просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у той час як апеляційним судом встановлено наявність такої події, однак відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що ставиться йому у вину.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун