Справа № 554/10292/20 Номер провадження 22-ц/814/1463/21Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
19 серпня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2021 року (дата складання повного судового рішення не вказана) у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування моральної шкоди.
Позивач просила стягнути з виконавчого комітету Полтавської міської ради на свою користь моральну шкоду в сумі 23615,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона зверталася до відповідача із запитом про надання публічної інформації, в якому прохала надати інформацію про наявність на території м. Полтави вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Однак відповідач не надав відповіді на запит на отримання інформації.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 440/2092/20 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
Зобов'язано надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Полтави вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради - залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року залишено без змін.
Позивач вважає, що протиправними діями виконавчого комітету Полтавської міської ради їй була завдана моральна шкода, яка полягала в стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій: було порушено стан її душевної рівноваги, для відновлення якого позивачу доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, вона була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.
Крім того, їй доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності і праці, що позначалося щоденно на її фізичному та моральному стан. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені її нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, яким вона змушена додатково пояснювати чому вона стала менш привітною, менше приділяти часу друзям, сім'ї, родичам та інше.
Моральні страждання підсилювались також тим, що вона є інвалідом II групи, має обмеження до самообслуговування, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку. Також позивач зазначала, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує її, викликає у неї психічне напруження, викликає розчарування в діяльності як держаних органів, так і органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду її заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались. Причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданням їй від цього моральної шкоди, моральних страждань можна простежити наступним чином: відповідач не надав доступ до публічної інформації, рішенням суду визнано протиправною бездіяльність відповідача, таким чином, судовими рішеннями підтверджено бездіяльність відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про те, що їй дійсно була заподіяна моральна шкода.
Вимоги, які зазначені в апеляційній скарзі
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2021 року у справі № 554/10292/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, не врахувавши практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного Суду і апеляційний судів.
Вважає, що наявні всі підстави для стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі, який визначений у позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 23615,00 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 440/2092/20 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
Зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Полтави вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року залишено без змін.
Відповідно до довідки, долученої позивачем до матеріалів справи, остання є особою з інвалідністю другої групи з дитинства.
Позиція апеляційного суду
Щодо заподіяння моральної шкоди
Вимога ефективності судового захисту кореспондується з міжнародними зобов'язаннями України.
Так, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Тобто, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про те, що їй дійсно була заподіяна моральна шкода.
Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції виходячи із таких міркувань.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про інформацію» у разі, якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно частини другої вказаної статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини першої 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Аналогічна позиція зазначена також у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18
У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див., наприклад, «Рисовський проти України», «Антоненков та інші проти України»).
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 440/2092/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію та зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради відповідь на запит ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Полтави вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто рішенням суду встановлено протиправну бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради і в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, протиправність дій відповідача є встановленою при розгляді даної справи.
При цьому, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що порушення виконавчим комітетом Полтавської міської ради прав позивача щодо отримання відповіді у встановлені строки, є порушенням принципу належного врядування, щопризвело до психологічних страждань, розчарувань та незручностей позивача, що свідчить про заподіяння їй моральної шкоди та наявність причинного зв'язку між протиправністю поведінки та заподіяною моральною шкодою.
Щодо наявності вини відповідача, то колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, крім того, відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди
Згідно частини третьої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичний та душевних страждань позивача та інші обставини, які слід врахувати відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 ЦК України, зокрема, стан здоров'я позивача, та беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 2000,00 грн.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Відносно доводів апеляційної скарги щодо можливості стягнення коштів у сумі кратній розміру мінімальної заробітної плати, то як уже зазначалося, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини, які наведені у частині третій статті 23 ЦК України.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Колегія суддів також звертає увагу, що позивач не обґрунтувала обов'язковість застосування співвідношення мінімального розміру заробітної плати при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди у даній справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3,4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що протиправною бездіяльністю виконавчого комітету Полтавської міської ради позивачу заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 2000,00 грн.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову, а саме: із відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути заподіяну моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
Щодо судових витрат
За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57цс18, дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Верховний Суд виходить з того, що позивачі, які згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг.
Враховуючи, що за подання даної позовної заяви та апеляційної скарги не справляється судовий збір, то судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №204/8037/18.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2021 року- скасувати.
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 2000,00 грн відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги віднести за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2021 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко