Справа № 161/17558/20 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/1104/21 Категорія: 37 Доповідач: Федонюк С. Ю.
30 серпня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - індексу інфляції, 3% річних, пені, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2021 року,
У листопаді 2020 року ПрАТ «СК «АРКС» через свого представника адвоката Шишлова О.Є. подало даний позов, мотивуючи вимоги тим, що 04.10.2018 року Верховним Судом скасовано рішення від 10.09.2015 Луцького міськрайонного суду та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15.06.2016, якими було постановлено стягнути з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 539 080,02 грн страхового відшкодування та 7 500 грн витрат на правничу допомогу. Таким чином, у ОСОБА_1 виник обов'язок перед ПрАТ «СК «АРКС» повернути безпідставно набуті кошти, в тому числі з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» інфляційні втрати у розмірі 41 693,63 грн, 3% річних за весь час прострочення у розмірі 21 459,10 грн та пеню за договором - 13 664, 50 грн, що разом складає 86 817,23 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» інфляційні втрати в розмірі 41 693 гривні 63 копійки; 3 % річних за весь час прострочення в розмірі 31 459 гривень 10 копійок; пеню згідно з договором №тп72145а4б від 12.12.2014 добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» в розмірі 13 664 гривні 50 копійок, що разом складає 86 817 гривень 23 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 2 102 гривні витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, вказує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано доводів відповідача щодо неможливості застосування до цих правовідносин норм Цивільного кодексу,оскільки відбувся поворот виконання скасованого рішення суду, не наведено мотивів відхилення його доводів, а також не враховано правових висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду щодо подібних спорів. Вказує, що нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних за період з 25.10.2018 по 23.06.2020 є безпідставним та необгрунтованим. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на правові висновки суду касаційної інсанції та Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За своїм змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права. Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення. З огляду на це, вважає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, оскільки підставою для виплати страхового відшкодування відповідачу стало саме судове рішення і порядок повороту його виконання врегульовано нормами процесуального права. Зазначає, що зобов'язання з повернення коштів ОСОБА_1 виникло, починаючи з 24.06.2020, тобто з наступного дня після набрання законної сили постановою Волинського апеляційного суду від 23.06.2020, якою вирішено питання про поворот виконання судового рішення. Також вказує, що неправомірним є нарахування та стягнення з нього пені відповідно до умов договору, оскільки зобов'язання по поверненню страхового відшкодування страховій компанії виникли на підставі судового рішення, а не за умовами договору. Отже, між сторонами в даному випадку виникли позадоговірні відносини, що витікають з виконавчого листа, виданого судом першої інстанції, а не грошового зобов'язання за договором.Покликаючись на незаконність, необгрунтованість та протиправність стягнення з нього даних грошових сум, відповідач просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «СК «АРКС» вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
Згідно з положеннями ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд у складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення вимог з наступних підстав.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 набув майно та зберіг його у себе без достатньої правової підстави, тому відповідно до ст.1212 ЦК України отримані ним кошти вважаються безпідставно набутими коштами. Також суд першої інстанції послався на те, що згідно з ч.2 ст.1214 ЦК України передбачено відповідальність за безпідставне одержання чи збереження грошей - нарахування процентів та інших виплат за користування ними, відповідно до положень ст.536 та ст.625 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.09.2015 у справі №161/9156/15-ц позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «АХА Страхування» , третя особа - ПАТ «Креді Агріколь Банк», про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування, задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 539 080,02 грн страхового відшкодування, 7 500 грн витрат на правову допомогу, а також 3 654 грн судового збору в дохід держави. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15.06.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 касаційну скаргу ПрАТ «СК «АХА Страхування» задоволено, скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 10.09.2015 та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15.06.2016, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «АХА Страхування», третя особа - ПАТ «Креді Агріколь Банк», про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування відмовлено. Постанова набрала законної сили 24.10.2018. (а.с.17-21).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05.07.2019 у даній справі заяву ПрАТ «СК «АХА Страхування» задоволено, в порядку повороту виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2015 року у справі №161/9156/15-ц постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» безпідставно отриману суму коштів в розмірі 546580 грн 02 коп., перераховану у відповідності до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2015 року.
Постановою Волинського апеляційного суду від 26.06.2020 вищевказану ухвалу залишено без змін (а.с.60-62).
Відповідно до копій платіжних доручень №62 від 02.12.2020 на суму 21 800 грн, №40803690 від 25.09.2020 на суму 64 000 грн, №41235894 від 01.10.2020 на суму 78 000 грн, №44754710 від 16.11.2020 на суму 140 000 грн, №65 від 16.10.2020 на суму 20 200 грн, №60 від 25.09.2020 на суму 86 000 грн, №67 від 20.10.2020 на суму 30 000 грн, №68 від 25.11.2020 на суму 25 000 грн, №69 від 23.11.2020 на суму 81 580,02 грн (а.с.64-66), ОСОБА_1 сума страхового відшкодування повернута страховику ПрАТ «СК «АХА Страхування» у повному обсязі, у зв'язку із чим виконавче провадження №62696201 (в порядку повороту виконання рішення) 01.12.2020 постановлено завершити (а.с.67).
У поданій до суду позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь інфляційні втрати у розмірі 41 693,63 грн, 3% річних за весь час прострочення у розмірі 21 459,10 грн та пеню за договором - 13 664, 50 грн, що разом складає 86 817,23 грн, відповідно до поданого ним розрахунку.
Як підставу стягнення зазначав, що оскільки у відповідача виник обов'язок повернення грошових коштів як безпідставно набутих, однак вони повернуті не були, тому, враховуючи дану обставину, у ОСОБА_1 виник обов'язок щодо сплати штрафних санкцій у вигляді індексу інфляції, 3-х % річних та пені за період з 25.10.2018 (з дня, наступного за днем ухвалення Верховним Судом постанови про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції) по 24.09.2020.
Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до статті 444 ЦПК України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду , відмовляє у задоволенні позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі (частина перша цієї статті).
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касасаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді ( ч.10 ст. 444 ЦПК України)
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суд на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення, задовольняє відповідні заяви та повертає відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту цієї норми вбачається, що зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Судом встановлено, що підстава, на якій відбулось перерахування коштів відповідачу, згодом відпала у зв'язку зі скасуванням судом вищої інстанції рішення місцевого та апеляційного суду.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права.
Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.
Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18)
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19) зроблено аналогічні висновки.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані іншими спеціальними інститутами права.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Правильним є застосування аналогії закону, зокрема, Глави 51 ЦК України щодо правових наслідків порушення зобов'язання за ст. 625 ЦК України, оскільки ст. 8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). В даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Враховуючи, що відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, яке не є зобов'язанням за договором страхування, а є трансформованим з нього зобов'язанням, встановленим ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05 липня 2019 року, залишеного без змін постановою Волинського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, апеляційний суд доходить висновку про те, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України саме з моменту набрання вказаною ухвалою суду законної сили.
До такого самого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року у справі 742/1001/16-ц( провадження №61-29955св19).
Згідно з наданим суду контррозрахунком ОСОБА_1 за період з 24.06.2020 по 24.09.2020 розмір трьох процентів річних становить 4166,55 грн.
Разом з тим, як передбачено нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які укупує населення для невиробничого споживання, а ціни в Укарїні встановлюються в національній валюті. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики Україи, визначає рівень знецінення національної грошової одинці України, тобто купівельної спроможності гривні.
Нарахування інфляційний витрат на суму боргу здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за вес час прострочення зобов'язання (постанова Веховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №904/7401/16).
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.
Щодо нарахування інфляційних, то в цій частині слід відмовити в повному обсязі, оскільки за вказаний період мала місце дефляція в сумі -1655, 01 грн.
Відносно нарахування пені, то колегія суддів вважає, що в даному випадку застосування умов договору страхування не є правомірним, оскільки між сторонами не діють договірні відносини, а зобов'язання з повернення коштів виникли після постановлення ухвали Луцького міськрайонного суду від 05.07.2019 року про поворот виконання рішення.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій апеляційний суд вважає, таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому вонопідлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволенні позовних вимог частково.
Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, є обгрунтованими.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Беручи до уваги підтверджені документально понесені сторонами витрати за подання позову й апеляційної скарги на сплату судового збору та часткове задоволення позову, з ОСОБА_1 в користь ПАТ «СК «АРКС» слід стягнути 438,06 грн понесених витрат, а з ПАТ «СК «АРКС» в користь ОСОБА_1 - 657,09 грн.
Отже, різниця становить 219,03 грн, яка підлягає стягненню з ПАТ «СК «АРКС» в користь ОСОБА_1 .
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367- 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2021 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 3% річних за прострочення зобов'язання в розмірі 4166 (чотири тисячі сто шістдесят шість) гривень 55 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 219 (двісті дев'ятнадцять) гривень 03 копійки витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді