Провадження №2-а/760/753/21
Справа №760/3139/21
30 серпня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВБДР БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Пилипенко Вадима Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №125363 від 04.01.2021 року якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.01.2021 року інспектором ВБДР БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Пилипенко В.С. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №125363.
З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки для встановлення факту порушення ним п. 21.11 «б» ПДР України, який визначає спеціальні правила перевезення дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, інспектор, зобов'язаний був встановити одночасно наявність наступних обставин: дитина, яка перебувала у транспортному засобі має зріст менше 145 см або не досягла 12 річного віку; при перевірці дитини не використовувались спеціальні засоби, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки.
Жодних з вказаних обставини інспектором встановлено не було.
Також, інспектор ВБДР БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Пилипенко В.С. всупереч вимогам ст. 285 КУпАП особисте вручення позивачу постанови не забезпечив, самостійно прийняв рішення про направлення позивачу постанови засобом поштового зв'язку.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15.02.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
19.03.2021 року від представника інспектора ВБДР БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Пилипенко В.С. надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що 04.01.2021 року в ході перевірки документів позивача інспектор виявив, що позивач перевозив малолітню дитину на задньому сидінні не пристебнуту ременем безпеки, яка сиділа в матері на руках, тим самим інспектор повідомив, що позивач порушив п. 21.11.6 ПДР.
На відеозаписі із нагрудної відеокамери поліцейського зафіксовано порушення п.21.11 б ПДР позивачем, а саме перевезення дитини в автомобілі без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу. При цьому було встановлено, що вік дитини приблизно вісім років.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
Від Департаменту патрульної поліції у встановлений ухвалою строк відзив не надійшов.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що згідно постанови, винесеної т.в.о. начальника ВБДР БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Пилипенком В.С., 04.01.2021 о 13 год. 01 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Мерседес Бенц 110» н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 53, порушив правила перевезення дітей, а саме транспортний засіб, який обладнаний ременем безпеки перевозив дитину малолітню 8 (вісім) років та зріст якої менше 145 сантиметрів без використання спеціальних засобів, чим порушив п.21.11.6 правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до якої забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см. або тих, що не досягли 12-річного віку, у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, та скоїв адміністративне правопорушення за яке ч. 10 ст. 121 КУпАГІ передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 510 гривень.
Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №125363 від 04.01.2021 року якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., на що слід зазначити наступне.
Для оцінювання рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди на підставі частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ( частина 1 статті 9 КУпАП).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Загальними положеннями Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 зокрема п. 1.1. визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Транспортний засіб, яким керував позивач, було зупинено на підставі п. 10 ч. 1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» Інспектор повідомив Позивача про причину зупинки.
В ході перевірки документів Інспектор виявив, що позивач перевозив малолітню дитину на задньому сидінні не пристебнуту ременем безпеки, яка сиділа в матері на руках, тим самим Інспектор повідомив, що позивач порушив п. 21.11.6 ПДР.
Відповідно до п.21.11 б ПДР передбачена заборона на перевезення дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.
На відеозаписі із нагрудної відеокамери поліцейського наданого відповідачем до свого відзиву зафіксовано порушення позивачем п. 21.11 б ПДР.
Вказаного позивачем не спростовано.
Згідно ч. 10 ст.121 КУпАП порушення правил перевезення дітей, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 статті 213 КУпАП: справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 214 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 КУпАП, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху(в тому числі визначені частиною 10 статті 121 Кодексу).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз'яснено позивачу та зафіксовано на відео з нагрудної камери Інспектора.
Позивач не виявив бажання скористатися правовою допомогою, конституційні права позивача не були порушені.
Також, позивач, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відмовився давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
Додатково варто зауважити, що Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
В окремій думці у справі «Лала проти Нідерландів» від 23 серпня 1994 року суддя Матчер зазначив, що лише в особливо серйозних кримінальних справах інтереси правосуддя можуть потребувати, щоб обвинувачений завжди був присутній чи представлений, якщо необхідно, офіційно призначеним захисником, що також узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Кремцов проти Австрії» від 21 вересня 1993 року та «Пуатрімол проти Франції» від 23 листопада 1993 року.
Санкція статті КУпАП, відповідно до якої позивача було притягнуто до відповідальності, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Також, законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
Встановлено, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз'яснено порушнику. Відмова у відкладенні розгляду справи не є такою перешкодою.
Наведені твердження також узгоджуються з висновком суду апеляційної інстанції, який був викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.18 у справі № 760/10640/18, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.19 у справі № 378/183/19, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 379/78/19, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 у справі №705/1170/19 та у рішенні Кагарлицького районного суду від 24.01.2019 у справі № 368/24/19.
Статтею 268 Кодексу визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Твердження позивача, що постанова не містить жодних посилань на докази, спростовується записом відео з нагрудної камери відповідача AI 00042, АІ00049 на якому зафіксовано факт правопорушення та розгляд справи на місці.
Безпека дітей - відповідальність батьків, адже перебуваючи в автомобілі, маленький пасажир не може самостійно контролювати своє становище, тому про це повинні подбати батьки.
Дитяче автомобільне крісло виконує дві основні функції: забезпечує дитині максимальний рівень комфорту під час поїздки і безпеку при екстреному гальмуванні, різкому маневруванні або аварії.
Важливо, щоб дитяче автокрісло було правильно закріплено в салоні автомобіля, а дитина в ньому була правильно та надійно пристебнута.
За офіційними даними Національної поліції, щороку на дорогах України гине не менш як 3,5 тис. людей та травмується не менш як 35 тис., чималу частку серед постраждалих становлять саме діти. Батьки забувають, що ігнорування встановлених правил перевезення дітей, а особливо щодо користування автокріслами, може призвести до загибелі дитини.
Наголошується, що в Україні власники автівок використовують дитячі крісла лише для 12% дітей віком до 6 років, та майже ніколи для старших дітей, про що свідчать результати всеукраїнського опитування, проведеного дослідницькою компанією Ipsos.
Варто зазначити, що за недотримання правил безпечного перевезення дітей у Німеччині порушники платять штраф у розмірі 60 євро, Чехії - 78 євро, Естонії - до 400 євро, Польщі - 35 євро.
Відповідно до частини першої статті 78 КАС України: обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, с будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того слід зауважити, що відповідно до статей 72-74, 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною першою статті 93 КАС України також передбачено, зокрема, що сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.
Згідно з частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Аналіз вищевказаних норм та матеріалів справи дає можливість зробити висновок, що позивач свідомо порушив вимоги п. 21.11.6 ПДР та здійснював перевезення дитини на передньому сидінні автомобіля без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відтак, твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам та не підлягають задоволенню судом.
Також вищенаведене дає підстави вважати, що позивач звернувся з позовною заявою до суду не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Проте сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови.
На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВБДР БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Пилипенко Вадима Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя