10.08.2021 Справа № 756/3137/19
Провадження № 2/756/389/21
Справа № 756/3137/19
10 серпня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Жука М.В.,
при секретарі Шершньові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" до ОСОБА_1 , неповнолітньої ОСОБА_2 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , Службу у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про виселення,
У березні 2019 року ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про виселення.
В обґрунтування позову посилається на те, що 16.10.2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 06-07-и/38, відповідно до умов якого банком надано позичальнику кредит у розмірі 90 000 доларів США зі строком користування до 14.10.2027 року та сплатою 13 % річних, що були використанні нею для придбання квартири АДРЕСА_1 , яку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором нею передано банку в іпотеку за договором 16.10.2007 року. В подальшому 26.12.2018 року право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором банком відступлено ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», яке у зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором, було направлено вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 зазначеної вимоги Товариством було звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на квартиру.
Оскільки ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , проживання, реєстрація в якій відповідачів та третьої особи порушують його право на користування та розпорядженням належного позивачу майна, з урахуванням того, що відповідачі в порушення умов іпотечного договору були зареєстровані у спірній квартирі без згоди іпотекодержателя, ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», змінивши підставу позову, просить суд висилити та зняти з реєстрації всіх мешканців квартири АДРЕСА_1 , що складається з однієї жилої кімнати загальною площею 34,0 кв.м., житловою площею 16 кв.м, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
У поданому відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, зазначивши, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами по справі.
Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 04.09.2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 в якості законного представника ОСОБА_2 та залучено до справи третю особу Службу у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.
У судовому засіданні представник ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на викладені у ньому обставини.
ОСОБА_1 у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник служби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності представника, в якій зазначила, що позов не підтримує, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом установлено, що 16.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 06-07-И/38, відповідно до п. 2.1 якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 90 000 доларів США 00 центів з оплатою по процентній ставці 13% річних (а.с. 8-10).
Пунктом 2.3 Договору визначено, що кредитні ресурси отримані позичальником за цим договором використовуються за цільовим призначенням для придбання однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,0 кв.м, житловою площею 16 кв.м.
За змістом п. 5.1 Договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава нерухомості (іпотека) однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,0 кв.м, житловою площею 16 кв.м., позичальник зобов'язується в день отримання кредитних ресурсів укласти договір застави (іпотеки) одночасно з укладанням договору купівлі-продажу зазначеної нерухомості.
Додатком № 1 до договору № 06-07-И/38 від 16.10.2007 року визначено графік зменшення розміру заборгованості про кредиту (а.с. 11-12).
16.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, відповідно до п. 1 іпотекодавець передає в заставу (іпотеку) іпотеко держателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Відповідно до п. 2 іпотечного договору предмет іпотеки придбаний іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Скляром О.Л. 16.10.2007 року за реєстровим № 3881, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 16.10.2007 року за реєстраційним № 2419668.
Згідно п. 4 іпотечного договору зазначена у п. 1 цього договору квартира передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 06-07-И/38 від 16.10.2007 року на суму 90 000 доларів США строком до 15.10.2027 року, а також сплати процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 13% річних, а також комісійної винагороди за кредитним договором, неустойки за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за кредитним договором, відшкодування по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог; у випадку зміни сторонами кредитного договору процентної ставки за користування кредитними ресурсами, іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідно додаткову угоду до цього договору.
Пунктом 8.1.10 іпотечного договору визначено, що іпотекодавець зобов'язаний не реєструвати в квартирі, що є предметом іпотеки, будь-яких осіб без згоди іпотекодержателя.
Відповідно до п. 8.4.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України, в разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.
Згідно п. 8.4.8 іпотечного договору іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов кредитного договору, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтет них платежів, несвоєчасного повернення сум зобов'язань за кредитним договором, в тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки; право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до п. 3.4 кредитного договору заявить іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у п. 3.2 кредитного договору, а іпотекодавець не виконає зазначене зобов'язання.
Пунктом 10 іпотечного договору звернення стягнення на заставлене за цим договором майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя або за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.
Відповідно до п. 11.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
26.12.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором та іпотечним договором перейшло до ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (а.с. 13-14), що також підтверджується додатком № 10 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 26.12.2018 року (а.с. 15).
28.12.2018 року ОСОБА_3 ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» направлялась вимога про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № 0607-И/38 від 16.10.2007 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та квитанцією (а.с. 16, 17).
Зі змісту акту обстеження житлово-побутових умов Служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 45).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 81).
Відповідно до ст. 8 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Право на житло гарантовано ст. 48 Конституції України.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ч. 3 ст. 48 Конституції України).
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому ст. 40 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Статтею ст. 109 ЖК УРСР передбачено, що виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження 314-317цс18) ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст. 109 ЖК УРСР.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Враховуючи установлені під час розгляду справи обставини, а саме те, що квартира в якій проживають відповідачі була придбана за кредитні кошти, що надавалися з метою її придбання, іншого житла вони не мають, виходячи з їх віку та соціального стану вони відносяться до незахищеної груп населення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх виселення без надання іншого житла, оскільки таке втручання в їх право не є пропорційним вимозі фінансової установи, що набула права власності на займане ними житло в порядку задоволення вимог іпотекодержателя й відповідно несе усі ризики пов'язані з набуттям права власності на обтяжену нерухомість.
Крім того, позовні вимоги ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» стосуються невизначеного кола осіб, що не узгоджується із передбаченими законом способами захисту.
За таких обставин позов ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" до ОСОБА_1 , неповнолітньої ОСОБА_2 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , Службу у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про виселення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя