Справа №:755/9827/21
Провадження №: 3/755/5536/21
"03" серпня 2021 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КпАП), установив:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 05.06.2021 серії ААБ № 223151 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 05.06.2021 о 09:30 год. керуючи автомобілем марки «Suzuki», н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з вул. Тампере на пр-т Соборності у м. Києві, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі ТЗ «SKODA», н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до пошкодження автомобілів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні адвокат особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ордер від 22.06.2021 договір без дати та № не містить обмежень прав адвоката) пояснив, що складений протокол вважає таким, що не відповідає вимогам КпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень ст. 251 КпАП, регламентують відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв"язку з чим вина його клієнта ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа підлягає закриттю на підставі ст. 247 того ж Кодексу.
Так, у цій ситуації він під час руху, ОСОБА_1 здійснив поворот з вул. Тампере в бік пр-ту Соборності в м. Києві та, приблизно, через 20 метрів після повороту, на великій швидкості автомобіль SKODA під керуванням водія ОСОБА_3 намагався здійснити обгін зліва, однак не впорався з керуванням та здійснив ДТП.
Водій автомобіля SKODA ОСОБА_3 пояснив, що рухався по головній дорозі зі швидкістю 30-40 км/год., а водій ОСОБА_1 на автомобілі Suzuki не надав йому перевагу та здійснив удар в заднє праве крило.
Свідки ДТП відсутні.
Складена працівником поліції схема ДТП, на переконання захисту, не містить необхідних фактичних даних, а саме на схемі мається позначка «місце ДТП», однак, враховуючи протиріччя в поясненнях учасників пригоди не зрозуміло з яких фактичних даних виходив працівник поліції визначаючи місце ДТП.
Крім того розташування місця ДТП на схемі прив'язано лише до двох і то уявних ліній. На схемі відсутні заміри ширини проїзної частини, дорожні знаки та розмітка.
Таким чином, ОСОБА_2 уважає, що працівник поліції, без жодних законних підстав прийняв рішення скласти протокол на водія ОСОБА_1 який, на його суб'єктивну думку порушив п. 16.11 ПДР. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
В той же час ПДР України чітко зазначають, що головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Будь-які дорожні знаки на схемі відсутні, а вул. Тампере асфальтована, а тому, виходячи зі схеми ДТП, водії повинні були керуватись п.16.12. ПДР. На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух. Тобто схема ДТП також протирічить обвинуваченню викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення.
З письмових пояснень іншого учасника ДТП ОСОБА_3 від 05.06.2021 (до суду за викликом останній не прибув, а тому Суд ураховує його письмові доводи) слідує, у цій ситуації, ОСОБА_1 не надав йому переваги в русі.
Суд, проаналізувавши доводи осіб, що беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, як усні, так і письмові, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
З п. 16.11 ПДР України слідує, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєданні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані суддя установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не є дійсною, у розрізі такого.
Наявна у провадженні схема ДТП сама по собі указує на те, що сталася пригода за участю наведених ТЗ.
Однак, з указаної схеми, яка складена за місцем пригоди, не можливо констатувати факт того, що убачається у діях ТЗ Suzuki порушення вимог п. 16.11 ПДР так як, на підставі даних наведених стороною захисту, установлено, що ОСОБА_1 , в цій ситуації, здійснив поворот з вул. Тампере в бік пр-ту Соборності в м. Києві та, приблизно, через 20 метрів після повороту, на великій швидкості автомобіль SKODA під керуванням водія ОСОБА_3 намагався здійснити обгін зліва, однак не впорався з керуванням та здійснив ДТП.
Водій автомобіля SKODA ОСОБА_3 пояснив, що рухався по головній дорозі зі швидкістю 30-40 км/год., а водій ОСОБА_1 на автомобілі Suzuki не надав йому перевагу та здійснив удар в заднє праве крило.
Свідки ДТП відсутні.
Складена працівником поліції схема ДТП не містить необхідних фактичних даних, а саме на схемі мається позначка «місце ДТП», однак, враховуючи протиріччя в поясненнях учасників пригоди не зрозуміло з яких фактичних даних виходив працівник поліції визначаючи місце ДТП.
Розташування місця ДТП на схемі прив'язано лише до двох і то уявних ліній. На схемі відсутні заміри ширини проїзної частини, дорожні знаки та розмітка.
На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
В той же час ПДР України чітко зазначають, що головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3.
Будь-які дорожні знаки на схемі відсутні, а вул. Тампере асфальтована, а тому, виходячи зі схеми ДТП, водії повинні були керуватись п.16.12. ПДР.
На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.
Тобто схема ДТП також протирічить обвинуваченню викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно при такому формулюванні викладу фактичних обставин говорити про порушення водієм вимог ПДР підстав не має, так як фактична та правова моделі описаного прямо не кореспондуються між собою (пункти 16.11 та 16.12 ПДР).
Уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі«Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Тим самим, слід констатувати, що у цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишать місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище та в ключі того, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
На спростування указаного сумніву по відношенню до схеми ДТП будь-яких інших доказів в ході судового розгляду, які б вказували «поза розумним сумнівом» про порушення особою ПДР здобуто не було та суду не надано.
Поясненням водія SKODA Суд також не може надати перевагу, так як він, як і інша сторона, є зацікавленою в результатах розгляду справи особою.
А єдиний «незалежний» доказ по відношенню до сторін - схема, містить у собі прямі протиріччя, котрі не дозволяють, в ключі наведених аргументів захисту, сприйняти цей доказ «поза розумним сумнівом».
Сам обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зібраних в цій ситуації доказів УПП не достатнього, а тому Суд констатує, що наявні у справі докази в цілому залишають місце сумнівам, однак наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Так, як стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Підстав для направлення справи на дооформлення Суд не убачає з огляду на норми ст. 284 КпАП.
За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 124 КУпАП, так як його вину УПП не доведено належним чином, а не обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнароджного.
Згідно п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 124, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя постановив:
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1) ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені КодексомУкраїни про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я Оксана БІРСА