Справа №752/3621/20
Провадження № 2/752/1910/21
Іменем України
06.07.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
за участі секретаря - Потапенко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлеків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни та просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною від 20.09.2019 року зареєстрований в реєстрі за номером 524, таким, що не підлягає виконанню, а також з урахуванням заяви про доповнення підстав позову та уточнення позовних вимог - зобов'язати АТ «Банк Форвард» повернути позивачу кошти в розмірі 7 864,30 грн., що стягнуті на підставі зазначеного виконавчого напису.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач вважає, що приватний нотаріус вчинила виконавчий напис з порушенням норм ЗУ «Про нотаріат», не мала законних підстав для вчинення виконавчого напису у зв'язку з тим, що трирічний строк стягнення заборгованості сплив. Позивач вказує, що стягувачем не надано приватному нотаріусу докази підтвердження безспірності заборгованості.
Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною за №524 від 20.09.2019 року є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений всупереч вимогам чинного законодавства України, а отже з Банку підлягає стягненню сума безпідставно отриманих коштів на підставі виконавчого напису, що вчинений з порушенням Закону.
19.02.2020 року ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву, а треті особи на подання пояснень.
Позивачем подано клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились. Про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.12.2012 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», було укладено кредитний договір № 10290663, відповідно до умов якого позивач отримав кредит на строк 24 місяці.
20 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. було вчинено виконавчий напис №524, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» стягнуто загальну суму заборгованості у розмірі 17 253,42 грн. за кредитним договором №102906693 від 27.12.2012 укладеним із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».
29.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження №60436391 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни №524 від 20.09.2019, яким на користь АТ «Банк Форвард» стягується заборгованість з ОСОБА_1 у розмірі 17 253,42 грн.
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.
Статтею 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п.п.1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 із змінами внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662.
Постановою Кабміну № 662 до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:
«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункт 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на що, на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Як вбачається з виконавчого напису, стягувач звернувся з заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором 102906693 від 27.12.2012 р., строк виконання якого настав 27.12.2014 р.
На момент звернення Банку до приватного нотаріуса минуло три роки з моменту порушення права Кредитора на отримання заборгованості, а тому вчинення виконавчого напису поза межами трирічного строку є порушенням п.3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.88 Закону України «Про нотаріат».
З боку відповідача суду не надано доказів на спростування зазначених обставин.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв'язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність порушень при вчиненні виконавчого напису від 20.09.2019 р. № 524.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Спір про право, який ґрунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).
Таким чином особа має право пред'явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Враховуючи викладене, зважаючи на допущені порушення Закону України «Про нотаріат» при вчиненні виконавчого напису про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. 20.09.2019 р. № 524, таким, що не підлягає виконанню, з метою ефективного захисту порушеного права позивача.
Одночасно, приватний нотаріус Незнайко Н.М. є неналежним відповідачем у цій справі з огляду на наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст.1213 ЦК України).
Оскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про наявність порушень вимог чинного законодавства при вчиненні виконавчого напису від 20.09.2019 р., за реєстровим номером 524, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, то в силу положень ст.1212 ЦК України Банк, як стягував за даним виконавчим написом, зобов'язаний повернути кошти, отримані на виконання оспорюваного виконавчого напису в сумі 7 864,30 грн.
Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з АТ «Банк Форвард» понесені позивачем витрати на отримання правничої допомоги, пов'язаної з підготовкою до даної справи та підтверджені квитанцією № 1054520 (а.с. 43).
Також суд вважає за необхідне в зв'язку із задоволенням позовних вимог до АТ «Банк Форвард» стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати в розмірі 1681,60 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлеків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною від 20.09.2019 р., за реєстровим номером 524.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Банк Форвард» (ЄДРПОУ34186061, м.Київ, вул..Саксаганського, 105) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти в розмірі 7864 гривні 30 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (ЄДРПОУ34186061, м.Київ, вул..Саксаганського, 105) в дохід держави судові витрати в розмірі 1681,60 гривень.
В частині вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя