Справа № 559/1666/21
Провадження № 2/559/914/2021
25 серпня 2021 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дочки. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 18 січня 2018 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Дубенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Під час шлюбу у сторін народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний момент позивачкою поданий позов про розірвання шлюбу з відповідачем. Відповідач належним чином не виконує своїх батьківських обов'язків. Дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач повідомив позивачку про не бажання бачити ні її, ні їхню спільну дитину. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, згідно поданої заяви просить розгляд справи провести без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнає, просить розгляд справи провести без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши докази прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі зареєстрованому 18 січня 2018 року Дубенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про, що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 4).
ОСОБА_3 народилася, ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками зазначені сторони по справі (а.с. 5).
Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, визнання позову відповідачем, суд вважає, що є підстави для призначення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Вказаний розмір аліментів не є завищеним в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку та потреб дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст. 141 ЦПК України 908 грн. судового збору в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 180-185 СК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 17 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 30.08.2021 року.
Суддя М.В. Панчук