Справа № 538/1414/21
Провадження № 2-о/538/34/21
про відмову у відкритті провадження у справі
30 серпня 2021 року м. Лохвиця
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Зуб Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Лохвицька міська рада Полтавської області (вул. Перемоги, буд. 19, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська області), про встановлення факту належності частки у нерухомому майні,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просить встановити факт належності їй 1/2 частки майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності з ОСОБА_4 , а саме, на: земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної 5322686205050010164 та земельної ділянки площею 0,1979 га для особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5322686205050010165 та вважати припиненим право спільної сумісної власності на вказані земельні ділянки.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі та перевірки змісту позову на предмет відповідності за формою та змістом вимогам ЦПК України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факти, що мають юридичне значення- це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Згідно із п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З системного аналізу вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.02.2018 по справі № 760/19921/16-ц та справі № 398/4017/18, 29.05.2019.
Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.
Крім того, у випадку отримання відмови компетентного органу заявник має право оскаржити її в порядку адміністративного судочинства, а не шляхом пред'явлення цивільного позову чи заяви.
Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що в порядку окремого провадження не можуть розглядатися заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо чинним законодавством передбачений інший порядок його встановлення.
Зі змісту заяви вбачається, що заявником вирішується в контексті встановлення факту, що має юридичне значення, питання встановлення права власності на: земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної 5322686205050010164 та земельної ділянки площею 0,1979 га для особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5322686205050010165, які перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних ідеальних частках у розмірі 1/2 частки кожному.
Частиною 4 ст. 315 цього Кодексу встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки зі змісту заяви вбачається спір щодо права власності
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 315, 353, 354 ЦПК України,-
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Лохвицька міська рада Полтавської області, про встановлення факту належності частки у нерухомому майні- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду- якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.О. Зуб