Єдиний унікальний номер: 379/832/20
Провадження № 2/379/151/21
28 липня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
з участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про захист прав споживачів,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № Z06.00614.005496106 від 18.07.2019 року у частині незаконно нарахованих сум встановлених як плата за вслуговування кредитної заборгованості за Кредитним договором Z06.00614.005496106 від 18.07.2019 року; покласти на АТ «Ідея банк» обов'язок здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № Z06.00614.005496106 від 18.07.2019 року в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором Z06.00614.005496106 від 18.07.2019 року. В обґрунтування позову зазначає, що 18.07.2019 між ним та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № Z06.00614.005496106. Відповідно п. 1.7 Договору, банк надає позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 74999 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язується прийняти кредит та повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості). Відповідно до Кредитного договору Банк надає кредит строком на 48 місяців. Строк починає рахуватися із дня списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок. За користування кредитними коштами він, як позичальник повинен був сплатити річну змінювану процентну ставку 21,99 % річних. На даний момент, обов'язки за кредитним договором він виконує відповідно графіку погашення заборгованості і кошти за кредитом сплачую. Однак вважає договір про надання споживчого кредиту таким, що не відповідає чинному законодавству України, є несправедливим та повинен бути визнаний недійсним. Позивач посилається на порушення положень «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою правління НБУ віл 10.05.2007 року № 168, ст.ст. 11 ч. 4, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У поданих поясненнях представник третьої особи звертає увагу суду, що позивач зі скаргою (зверненням) на порушення прав споживачів АТ «Ідея Банк» до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві не звертався. Зазначає, що в даному випадку фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Вказана щомісячна інформація міститься в кредитному договорі, а саме у графіку щомісячних платежів. Відповідно до положень частин першої-п'ятої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливим. Просить суд звернути увагу на постанови ВС від 27.12.2018 у справі № 695/3774/17, від 01.04.2020 у справі № 583/3343/19. В зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги позивач у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в силу ч. 1 ст. 128 ЦПК України повідомлений належним чином. Подав заяву в якій просить при винесенні судом рішення по справі врахувати постанову Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 461/1763/20 у аналогічній справі, якою визнано комісію банку правомірною та відмовлено позивачу у задоволенні вимог.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 18 липня 2019 року між позивачем та АТ «Ідея банк» та ТОВ «Нью Файненс Сервіс» було укладено договір споживчого кредиту № Z06.00614.005496106, відповідно до умов якого банк надав кредит в сумі 74 999,00 грн.
Пунктом 1.5 Договору встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірах, визначених пунктом 5 додатку №1 як «Інші послуги Банку», який містить графік щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до пункту 5.7.4 додатку №1 «Інші послуги банку», вартість даних послуг становить 93 472,76 грн за весь період користування кредитом.
Відповідно до пункту 4.2 додатку №1, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,75% щомісячно від початкової суми кредиту.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
За приписами ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції що діяла на момент укладення договору), Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
За змістом статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції що діяла на момент укладення договору) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на час укладення кредитного договору), цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення кредитного договору) чітко зазначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
З 10.06.2017 року набули чинності нові «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що затверджені Постановою Правління НБУ від 08.06.2017 року №49.
У свою чергу, пунктом 5 Правил (у редакції, чинній на час укладення договору) також передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Колонка 7 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком 2 до цих Правил також передбачає здійснення платежів позичальниками на користь Банків за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі платежі за обслуговування кредитної заборгованості.
У свою чергу, пунктом 5 Правил також передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Колонка 7 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком 2 до цих Правил також передбачає здійснення платежів позичальниками на користь Банків за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі платежі за ведення рахунку та розрахунково-касове обслуговування.
Згідно п.5 Пояснення щодо заповнення Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у колонках 7 (у розрізі платежів за колонками 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 і т.д.) та 8 (у розрізі платежів за колонками 8.1, 8.2 і т.д.) зазначаються усі платежі споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.
Отже, чинним законодавством України надано право відповідачу отримувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості та розрахунково - касове обслуговування, оскільки щомісячна плата якраз встановлена за надання послуг позичальнику по кредитному договору, а тому немає підстав для визнання кредитного договору в цій частині недійсним.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання недійсним кредитного договору № Z06.00614.005496106 від 18.07.2019 щодо графіку щомісячних платежів у частині визначеної в ньому комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивач, зокрема вказує на порушення при укладенні договору положень ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», інших положень вказаного Закону та Постанови НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року № 168.
Однак позивачем не враховано, що з 10.06.2017 року набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року, що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами час надання послуг споживчого кредитування.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договорі був укладений 18.07.2019, тобто укладений після набрання чинності ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року, редакція ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазнала змін, а затверджені Постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» втратили чинність ще 10.06.2017 року.
Також слід зазначити, що відповідач має право отримувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, оскільки таке право на отримання плати за обслуговування кредитної заборгованості прямо передбачено ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» № 1734-VIII у чинній на час укладення договору редакції.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.05.2021 справа № 461/1763/20.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, ураховуючи положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, результат вирішення справи, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 19, 76-79, 77, 81, 141, 142, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про захист прав споживачів - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати в розмірі 840,80 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Сторони справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: акціонерне товариство «Ідея Банк», ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова,11.
Головуючий:В. І. Зінкін