Справа № 359/757/21
Провадження № 1-кп/359/328/2021
про розгляд клопотань захисту
18 серпня 2021 року м.Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
під час судового засідання з технічною фіксацією кримінального провадження № 22020000000000014, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2020, що надійшло до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Магадан Російської Федерації, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (гуртожиток військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України,
розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_7 про визнання доказів недопустимими -
29.01.2021 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
18.08.2021 року на адресу суду надійшли клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , в порядку ст.ст.87,89 КПК України про визнання доказів недопустимими.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказані клопотання підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні зазначила, що подані клопотання є передчасними, оскільки нею будуть долучені матеріали кримінального провадження, які на даний час розсекречені.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, вважає, що останнє не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).
Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.
Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, ч.1 ст.87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно із ч.2 та ч.3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
Жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, а тому на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує сторона захисту.
Так, заявлені в клопотанні докази, що просить визнати недопустимими сторона захисту, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду вказаного кримінального провадження, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 87,89, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Долучити дані клопотання до справи та врахувати при наданні оцінки всім дослідженим по справі доказам при винесенні рішення по суті.
Ухвала суду окремому оскарженню на підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 25 серпня 2021 о 17 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1