30 серпня 2021 р. Справа № 520/11013/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) по справі № 520/11013/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке, починаючи з 25 квітня 2019 року, допустило порушення права позивача отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України та в розмірі встановленому рішенням Конституційного суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 р. за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати належну позивачу пенсію в порядку та розмірі визначеному Законами №2262 та №796 з урахуванням рішень Конституційного Суду з цього приводу, без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі не меншому ніж 17 747,20 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму протиправно не сплаченої позивачу частини пенсії з 26 квітня 2019 року в розмірі 59 300,66 грн.;
- допустити негайне виконання рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити за період з 25.04.2019 року по 01.07.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити за період з 25.04.2019 року по 01.07.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та здійснити відповідні нарахування та виплату за вказаний період.
В іншій частині вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції, при обґрунтуванні висновку стосовно нарахування пенсії позивача, необгрунтовано послався на Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 та положення ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не врахував, що він, при зверненні до пенсійного органу з письмовою заявою, зазначив про своє бажання отримувати пенсію по інвалідності, розраховану з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року в порядку та на умовах, передбачених розділом ІІІ Закону №2262.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування зазначив, що перерахунок пенсії позивачу здійснено правомірно, відповідно до діючого законодавства. Положеннями ч.3 ст.59 Закону № 796 не визначено механізму проведення перерахунку пенсії особам, вказаним у даній статті, а механізм перерахунку пенсії встановлений постановою КМУ № 1210, яка є чинною та не скасована. Закон № 796 не визначає, що пенсія по цій статті обчислюється у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, а лише обчислюється виходячи за такого розміру. Відтак з аналізу вказаної норми вбачається, що п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати не є встановленим розміром пенсії, а є відправною величиною з якої обраховується розмір пенсії осіб, що визначені у ч.3 ст.59 Закону № 796. Оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків ЧАЕС і до пенсійного органу з заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону №2262 не звертався, він позбавлений права на обчислення розміру пенсії по інвалідності одночасно відповідно до Закону №796 та Закону №2262. Зазначив, що з 01.12.2019р. розмір пенсії позивача, з урахуванням зміни розмірів прожиткових мінімумів становить 10 496,97 грн., що не перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений статтею 67 Закону №796, а відтак, посилання позивача на порушення його прав через застосування ст. 67 Закону №796 не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 призначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_4 , судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 відкрито провадження у справі №520/11013/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 та призначено справу в порядку письмового провадження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 520/12609/19.
Розпорядженням керівника апарату Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 № 02-01/6453 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 520/11013/19 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя № 3063/0/15-20 від 10.11.2020 "Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Другого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку".
За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Русанова В.Б., судді - Перцова Т.С., Жигилій С.П.
Ухвалою від 23.11.2020р. адміністративна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року по справі № 520/11013/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії прийнята до провадження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 року провадження у справі № 520/11013/19 поновлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС І категорії, інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 03.07.2019р. та серії НОМЕР_2 від 11.01.2000 (а.с.19)
ОСОБА_1 , як військовозобов'язаний, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 06 травня по 27 липня 1988 року, що підтверджується архівною довідкою №179/1/5589 від 28.03.2019 р. Міністерства оборони України (а.с.23)
Згідно довідки МСЕК серії МСЕ №019515 від 22.05.2003 позивачу встановлено II групу інвалідності безстроково у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку розміру пенсії з 25.04.2019р., рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.10.2019 року №4488, позивачу відмовлено у перерахунку призначеної пенсії та зазначено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 26.06.2019р. №543 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим позивачу з 01.07.2019 року проведено перерахунок пенсії, розмір пенсії обчислено відповідно до вимог чинного законодавства, механізм обчислення пенсії, передбачений Порядком №1210, не порушено, отже, підстави для перерахунку з 25.04.2019 року відсутні.
Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo статус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи", в частині "дійсної строкової", втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 (справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а відтак, позивач набув право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно з ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 25 квітня 2019 року, отже, пенсійний орган безпідставно здійснив перерахунок та виплату позивачу пенсії не з 25.04.2019р., а з 01.07.2019р.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання відповідача здійснити обчислення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.3 ст. 54 Закону №796-ХІІ умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Статтею 59 Закону №796-ХІІ урегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ ( в редакції Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, що діє з 01.10.2017 ) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності , що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст.54,57 і 59 Закону №796-ХІІ врегульовано Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (надалі - Порядок №1210).
Відповідно до п.9-1 Порядку №1210, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:
П = Зс х Кзс х (Кв : 100%),
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс = (Зп (мін) х 5) : Зс1,
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст. 59 Закону №796-XII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210 викладено в такій редакції: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:"
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом 2 групи, отримує пенсію відповідно до ст.54 Закону № 796, починаючи з 01.07.2019 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня відповідного року, розрахованої за формулою, згідно п.9-1 Порядку № 1210.
З доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з застосуванням пенсійним органом при перерахунку пенсії формули, зазначеної в постанові № 1210, яка, на його думку, звужує його конституційні права.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 затверджено Порядок № 1210, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII.
Судом вірно встановлено, що перерахунок пенсії позивача з 01.07.2019 р. проведений пенсійним органом за формулою, що передбачена пунктом 9-1 Порядку № 1210, яка не скасовані та є чинною.
Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, за Законом України 796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, Закон України 796-XII не містить положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачає проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні №3-рп/2012 від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Також, у постанові від 21.04.2021 у справі №520/12609/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Законом № 796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (частина 3 статті 54), і розмір пенсії може бути обчислений із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Із врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія по інвалідності нараховується та виплачується позивачу відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210, який передбачає механізм визначення розміру пенсій по інвалідності, відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Щодо відмови в задоволенні позову в частині визначення певної суми 17747,20 грн до нарахування та виплати позивачу та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суми протиправно не сплаченої частини пенсії з 26 квітня 2019 року в розмірі 61320,57 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Зазначена норма кореспондується з п.6 ч. 2 ст. 245 КАС України, за якою у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Так, Верховний Суд у постанові від 28.10.2008 у справі № 21-739в08, дійшов висновку, що установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Колегія суддів звертає увагу, що критерієм розмежування способів захисту «зобов'язання нарахувати та виплатити» і «стягнення коштів» є предмет спору.
Якщо спір виник щодо неправомірних, на думку позивача, дій щодо неправильного визначення розміру належних йому виплат, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну виплату. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Якщо належну позивачу виплату призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб'єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.
Конкретний спосіб захисту визначає позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справі, що розглядається, спірним є порядок обчислення розміру пенсії по інвалідності. Належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неперарахування ОСОБА_5 з 25.04.2019 пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної (основної) пенсії по інвалідності.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.10.2020 по справі № 240/11882/19.
Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем рішення суду, яким зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ще не виконувалось, доводи апеляційної скарги про стягнення пенсії в конкретно визначеному розмірі є передчасними, тому що у цій частині права позивача ще не порушені.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання позивача на власний розрахунок заборгованості по пенсії, оскільки він не може слугувати належним та допустимим доказом підтвердження суми заборгованості та фактично є суб'єктивним баченням позивача щодо такого розрахунку.
Доводи апеляційної скарги щодо зобов'язання пенсійного органу проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії колегія суддів вважає помилковими виходячи з наступного.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Тобто в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року дійшов правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 КАС України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Матеріали справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після виконання рішення суду буде обмежений максимальним розміром.
Враховуючи, що вказаного перерахунку пенсії ще не відбулося, зобов'язання відповідача нарахувати, виплатити та стягнути конкретні суми позивачу є передчасним, а позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 по справі № 520/11013/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін