30 серпня 2021 р.Справа № 632/350/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 року по справі № 632/350/21
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №1 батальйону №3 УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Бойка Костянтина В'ячеславовича
про визнання дій інспектора незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
В провадженні суду знаходиться адміністративна справа за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 по справі № 632/350/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №3 УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Бойка Костянтина В'ячеславовича про визнання дій інспектора незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 частково задоволено адміністративний позов.
На зазначене рішення Департаментом патрульної поліції повторно подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі заявником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності урегульовано ст.286 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до приписів ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області проголошено у відкритому судовому засіданні без участі сторін по справі 16.03.2021 р., в якому серед іншого зазначено що, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції апелянт отримав 06.04.2021 р., про що свідчить копія супровідного листа, що міститься в додатках до апеляційної скарги та не заперечується самим апелянтом в апеляційній скарзі.
Первинна апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 13.04.2021 р., про що свідчить відмітка на першому аркуші апеляційної скарги.
27.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду первинна апеляційна скарга була залишена без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно відмітки про отримання Департамент патрульної поліції отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 25.05.2021.
Таким чином, строк на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху почався 26.05.2021 та закінчився 04.06.2021 року.
Так дійсно, на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху скаржником направлено до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку 11.06.2021 року платіжне доручення №8225 від 08.06.2021 року про сплату судового збору, що підтверджується штемпелем відділення зв'язку на копії конверта, тобто з порушенням строку на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2021 року.
Копію ухвали про повернення первинної апеляційної скарги апелянт отримав 13.07.2021 року.
16.07.2021 року Департамент патрульної поліції повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 року, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого скаржником клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, єдиною причиною пропуску строку на оскарження відповідачем судового рішення була несплата судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VІ Департаменту патрульної поліції не надано пільг щодо сплати судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд зверну увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Також, колегія суддів зазначає, що Департамент патрульної поліції, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, що не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів або довготривалою процедурою погодження сплати судовою збору суб'єктом владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при вирішенні справи суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.
Частинами 2 та 3 статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху < > у випадку, якщо вона подана після закінчення строків < >, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України підлягає залишенню без руху та скаржнику слід надати строк для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження означеного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 118, 121, ч. 3 ст. 243, ч. 6 ст. 250, 295, 298, 299, ч.2 ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення строку на апеляційне оскарження в адміністративній справі № 632/350/21 - відмовити.
Визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 року неповажними.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.