30 серпня 2021 р.Справа № 440/1877/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 12.05.21 року у справі № 440/1877/21
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича
третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп"
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп", в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 22.02.2021 р. у виконавчому провадженні №64592469 про відкриття виконавчого провадження №64592469;
- визнати протиправним та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 22.02.2021 у виконавчому провадженні №64592469 про стягнення з боржника основної винагороди;
- визнати протиправним та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 22.02.2021 у виконавчому провадженні №64592469 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 440/1877/21 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2021 р. (ВП №64592469).
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про стягнення з боржника основної винагороди від 22.02.2021 р. у виконавчому провадженні №64592469.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.02.2021 р. у виконавчому провадженні №64592469.
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 грн 00 коп.
Відповідач, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 440/1877/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення та пред'явлення виконавчого документу за місцем реєстрації або за місцем проживання боржника. У виконавчому написі нотаріуса та заяві про примусове виконання виконавчого документа було зазначено місце проживання боржника у межах виконавчого округу м. Києва, а саме АДРЕСА_1 . Зазначає, що закон не зобов'язує виконавця перевіряти інформацію про фактичне місце проживання/перебування боржника. Також вважає, що стягувач наділений правом вибору виконання рішення, а тому вважає, що правомірно прийнято виконавчий документ до виконання та відкрито виконавче провадження.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.12.2012 року між ПАТ "Терра Банк" (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №134349 (а.с.12, 76-77), згідно з пунктами 2.1-2.2 якого передбачено, що банк надає позичальнику кредит у вигляді Овердрафту на умовах, визначених публічною пропозицією та цим кредитним Договором. Ліміт овердрафту (максимальна заборгованість позичальника за кредитом у вигляді Овердрафту) встановлюється в розмірі 11000,00 грн.
У договорі від 14.12.2012 р. та додатках до нього (а.с.13-17) зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
03.02.2021 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №20159 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" заборгованості за період з 17.11.2017 р. по 10.12.2019 р. у загальному розмірі 46856,06 грн, у тому числі: сума заборгованості у розмірі 46206,06 грн (прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10553,83 грн; прострочена заборгованість за комісією - 35651,68 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,55 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн; строкова заборгованість за комісією - 0,00 грн; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями - 0,00 грн); плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом становить 650,00 грн. У виконавчому написі зазначено адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , а також місце проживання: АДРЕСА_3 (а.с.78-79).
За змістом виконавчого напису, право вимоги ПАТ "Терра Банк" за кредитним договором №134349 від 14.12.2012 р. відступлено до ТОВ "Трансмед-Трейд" на підставі договору відступлення прав вимоги від 14.08.2013 р. №1/08, до ТОВ "ВВС-Факторинг" на підставі угоди про заміну сторони у договорі відступлення прав вимоги б/н від 26.02.2014 р., до ТОВ "ФК "Смарт Груп" на підставі договору відступлення прав вимоги №4/09 від 04.09.2014, та до ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" на підставі договору відступлення прав вимоги №17/11.17 від 17.11.2017 р.
14.02.2021 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" звернулося до приватного виконавця Клименка Р.В. із заявою про примусове виконання рішення (а.с.75), у якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №20159 від 03.02.2021 р., виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" заборгованості у загальному розмірі 46856,06 грн. У заяві про примусове виконання рішення зазначено адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , а також місце проживання: АДРЕСА_3 . До заяви додано платіжне доручення про сплату авансового внеску (а.с.80), оригінал виконавчого напису №20159 від 03.02.2021 р. (а.с.78-79), копію виписки з ЄДР (а.с.81-82).
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем, на підставі заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64592469 від 22.02.2021 р. з примусового виконання виконавчого напису №20159 від 03.02.2021 р., виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" заборгованості у загальному розмірі 46856,06 грн (а.с.84-85).
Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру приватних виконавців № 12080920210512 від 12.05.2021 р. Клименко Роман Васильович (посвідчення №0415 від 30.09.2019 р.) є приватним виконавцем та здійснює повноваження на території виконавчого округу міста Києва (а.с. 105-106).
У постанові про відкриття виконавчого провадження №64592469 від 22.02.2021 р. адресою боржника ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_2 , а також місце проживання: АДРЕСА_3 (а.с.84-85).
Згідно із наявною у справі копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 28.11.1995 Болградським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.21-22) ОСОБА_1 на момент вчинення виконавчого напису №20159 від 03.02.2021 р. та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2021 р. №64592469, був зареєстрований з 29.03.2019 р. за адресою АДРЕСА_4 .
Крім того, 22.02.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди №64592469 у розмірі 4685,61 грн (а.с.87-88) та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №64592469 у розмірі 669,00 грн (а.с.90-91).
Не погодившись з постановами про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.02.2021 р., що винесені у межах виконавчого провадження №64592469, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з'ясовано обставини щодо встановлення місця фактичного проживання боржника, місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.02.2021 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закону №1404).
Згідно зі ст.1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403 (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1403 діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Відповідно до ч. 1 ст1 27 Закону № 1403 фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1404 виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (ч. 2 ст. 24 Закону № 1404).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За текстом статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі Закон № 1382-IV): вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з ч. 9 ст. 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.
Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Колегія суддів, аналізуючи наведене правове регулювання зазначає, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дату винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.
Колегія суддів вважає, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.
З матеріалів справи встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) працює чи має майно у місті Києві, відповідач (доводячи правомірність спірної постанови) не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідач при відкритті виконавчого провадження володів достовірною інформацією про місце проживання боржника, отже були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем Клименком Р.В., виконавчим округом якого є місто Київ, виконавчого документа (виконавчого напису № 20159 від 03.02.2021, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С.) і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів у розмірі 46856,06 гривень з ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якої знаходиться в Полтавській області, м. Карлівка.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постановах від 31.03.2021 року у справі №380/7750/20, від 29.04.2021 року у справі № 300/3258/20, від 05.05.2021 року у справі №160/15005/20, від 13.08.2021 року у справі № 120/5523/20-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 р. у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин останню правову позицію Верховного Суду.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, ухваливши оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.02.2021 р., що винесені у межах виконавчого провадження №64056055 за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дату винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 440/1877/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 440/1877/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 440/1877/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський