26 серпня 2021 р.Справа № 520/17045/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 10.03.21 року) по справі № 520/17045/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85 845,52 гривень та нарахованої пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 гривні;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85 845,52 грн та надміру сплачену нараховану пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 грн та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85 845,52 грн та надміру сплачену нараховану пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 грн з бюджету, шляхом їх перерахування на поточний рахунок платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , ІВАN - НОМЕР_3 , МФО НОМЕР_4 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу: поповнення рахунку ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.07.2017 № Ф-9503-17;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 85 845,52 грн та про нарахування пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи та наявним доказам, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, про не врахування судом першої інстанції сплати позивачем податку доходи фізичних осіб у розмірі 85 845,52 грн у 2016 році, а отже повторна його сплата у 2020 році за той же самий об'єкт та період, свідчить про надмірність, що є підставою для повернення коштів. Вважає, що відповідачем протиправно не складено висновок про повернення йому вказаної суми, за заявою позивача, що не взято до уваги судом.
Також зазначає, що вимога від 31.07.2017 № Ф-9503-17 є незаконною, оскільки податковий борг з податку на доходи фізичних осіб за 2016 у позивача відсутній, податок був сплачений своєчасно в 2016, у зв'язку з чим просить її скасувати та здійснити коригування даних інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу. Оскільки податкова вимога є незаконною, також вважає безпідставним нарахування податковим органом в інтегрованій картці платника податку пені в розмірі 33 545, 39 грн., а тому позивачем її сплачено надмірно.
Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Зазначає, що , дійсно в 2016 позивачем здійснено сплату податку з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна, проте ОСОБА_1 у 2017 році самостійно задекларовано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 по цьому ж об'єкту нерухомості , в сумі 85 850,00 грн, які не сплачено. На підставі викладеного, відповідачем складено вимогу про сплату боргу від 31.07.2017.
В зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно нарахованих грошових зобов'язань, податковим органом нарахована пеня в розмірі 33 545,39 грн., яка відображена в інтегрованій картці платника податку, та в подальшому сплачена позивачем. Отже , надмірної сплати позивачем податку не відбулося, а тому відсутні підстави для повернення цих сум.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу 26.08.2021 не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 був власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 .
У грудні 2016 року, за наслідками відчуження нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу від 19.12.2016 та 23.12.2016, позивачем отриманий загальний дохід в розмірі 1 717 000 грн., з якого сплачено податок на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 85 850,00 грн що підтверджується договорами купівлі - продажу та платіжними дорученнями від 19.12.2016 та від 23.12.2016 (а.с. 12,13 77-82).
29.04.2017 ОСОБА_1 подав до податкового органу податкову декларацію по майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій самостійно визначив, суму доходу від операцій з продажу нерухомого майна (1 717 000 ) та в графі " сума податку, що підлягає сплаті самостійно) відобразив податок на доходи фізичних осіб в розмірі 85 850,00 грн; військовий збір 26 096,88 грн. (а.с. 9-11).
За самостійно визначеним платником податку грошовим зобов'язанням податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 31.07.2017 № 9503-17 на загальну суму 86 119,52 грн (а.с.17).
27.04.2018 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію по майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій, в графі 10.2 відображено доходи від операцій з продажу нерухомого майна 1 717 000 , та в графі " сума податку , сплаченого податковим агентом" відображено податок на доходи фізичних осіб в сумі 85 850,00 грн та військовий збір в сумі 25 755 грн. (а.с. 52-53).
З підстав не сплати позивачем боргу, за період з 30.10.2017 до 02.07.2020 податковим органом, відповідно до ст.129 ПКУ нарахована пеня по податковій декларації від 29.04.2017. в розмірі 33 545,39 грн., про що відображено в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (а.с.155)
В подальшому, у зв'язку з накладенням на позивача обтяження у вигляді податкової застави, у липні 2020 року ОСОБА_1 повторно сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 85 845,52 грн. за податковою вимогою від 31.07.2017, а також пеня у розмірі 33 545,39 грн, що підтверджується квитанціями від 02.07.2020 та від 06.07.2020(а.с. 15-16).
16.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових коштів з платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування) в сумі 85 845,52 грн та пені в сумі 33 545,39 грн (а.с. 167-168).
За результатами розгляду заяви, 27.10.2020 відповідачем направлено позивачу лист з посиланням на статті 43, 102 ПК України (а.с. 18-19).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготування та не надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та нарахованої пені, а також вважаючи вимогу від 31.07.2017 протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надмірної сплати податку не відбулося, вимога від 31.07.2017 складена відповідачем в межах та у спосіб встановленим чинним податковим законодавством, а тому відсутні підстави для її скасування.
Також за висновком суду першої інстанції, відсутні підстави для повернення позивачу надміру сплаченої суми податку, оскільки ним у 2017 році самостійно задекларовано грошові зобов'язання, які підлягали сплаті та сплачені в подальшому.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Підпунктом 164.2.3 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав.
Згідно з п.179.1, 179.5 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до п. 179.2 ст.179 ПК України обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
Платник податку має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (п.17.110 п.17 ПК України).
Відповідно до п. 43.1 ст.43 ПК України надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. (п. 43.3 статті 43 ПК України)
Платник податків подає заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. (п.43.4. ст.43 ПК України)
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. (абз.1 п. 43.5 статті 43 ПК України)
У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.(п. 43.5 статті 43 ПК України)
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що надмірної сплати податку не відбулося, оскільки позивачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016, отже у нього виник обов'язок з їх сплати, та які в подальшому сплачені.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в ній.
Сторонами по справі визнається, що в 2016 позивачем здійснено відчуження нерухомого майна , за адресою АДРЕСА_1 , за який отримано дохід в сумі 1 717 000грн., та сплачено в 2016 податок на доходи фізичних осіб в розмірі 85 850,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а також сплата податку відображена в даних інтегрованої картки платника податку. (а.с. 12, 150).
На вимогу апеляційного суду, податковим органом не надано пояснень підстав не врахування сплаченого ОСОБА_1 в грудні 2016 податку на доходи фізичних осіб в розмірі 85 850,00 грн.
Крім того, з наявного у матеріалах справи листа від 08.07.2021 вбачається, що кошти в загальній сумі 85 850,00 грн за платіжними дорученнями від 19.12.2016 та від 23.12.2016 з призначенням платежу «5 % податок на доходи фізичних осіб з продажу нерухомості код платежу 11010500 від ОСОБА_1 » зараховані до державного бюджету (а.с. 145), що свідчить про відсутність у позивача заборгованості.
Також, відповідач визнає, що податкова вимога форми «Ф» від 31.07.2017 № 9503-17 складена з підстав наявності у позивача боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2016 р. саме при відчуженні нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , отже за одним й тим самим об'єктом оподаткування та за той самий період.
Як, встановлено судом та визнається сторонами по справі, позивачем в липні 2020 сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 85 850,00 грн. за отриманий дохід в 2016 при продажі нерухомого майна.
Отже, позивачем повторно здійснено сплату податку за один й той самий період та об'єкт оподаткування, при отримані доходу від продажу об'єкту нерухомого майна, що свідчить про надмірність.
Проте, судом першої інстанції не надано обґрунтувань не врахування наявних в справі доказів , а саме платіжних доручень про оплату податку позивачем в 2016, відомостей інтегрованої картки платника податку, не з'ясовано підстав не врахування вказаних документів відповідачем під час прийняття оскаржуваної вимоги, не встановлено чи дійсно обліковувалась за позивачем заборгованість .
Приписами ч. 4 ст. 9, ч. 4 ст. 77 КАС України, суд наділений правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов'язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази.
З метою встановлення всіх обставин справи, судом апеляційної інстанції витребовувались у відповідача пояснення щодо підстав неврахування платіжних доручень від 19.12.2016 та від 23.12.2016, натомість пояснень з приводу вказаного питання та доказів в їх підтвердження суду не надано.
Доводи податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, щодо самостійного визначення позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в 2016, та його не сплати, є помилковими.
Судом встановлено, що позивачем в квітні 2017 здійснено декларування отриманого доходу від продажу нерухомого майна, шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016.(а.с.9)
В подальшому, у 2018 році позивачем подано уточнюючу декларацію, в якій у рядку 10.2 «доходи від операцій з продажу об'єктів рухомого та/або нерухомого майна» розділу ІІ «доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу» зазначено, що податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 85 850,00 грн вже сплачено.
Відповідно до п. 50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п.3 розділу І Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 06.06.2017 № 556), фізична особа - платник податку (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні) подає декларацію за звітний (податковий) період в установлені Кодексом строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку у контролюючому органі).
Положеннями підпункту 4 пункту 7 розділу ІІІ Інструкції визначено, що у розділі VII декларації "Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах" значення сум податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах відображається окремо з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в графах "податок на доходи фізичних осіб" та "військовий збір" розділу VII декларації:
у рядку 26.2 вказується сума, на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Рядок 26.2 декларації заповнюється у разі, якщо в результаті виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт завищення податкових зобов'язань (значення рядка 25 декларації менше, ніж значення рядка 24 декларації).
Значення рядка 26.2 розраховується як різниця між значеннями рядка 25 та рядка 24, значення вказується без знака "-".
Колегія суддів зазначає, що декларування, отриманого доходу за 2016, здійснено позивачем в строки визначені законодавством, допущена позивачем помилка, в уточненій декларації а саме: не заповнення рядку 26.2 «зменшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету» розділу 5 "Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах", не свідчить про наявність податкового боргу.
Крім того, зазначена технічна помилка при заповненні декларації, за наявності заповнених у декларації інших рядків, за результатами аналізу показників яких беззаперечно можна встановити дійсний стан податкових зобов'язань платника податків, не може покладати на останнього додатковий обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, технічні помилки, допущені позивачем при заповненні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, не породжували у нього обов'язку зі сплати податку з доходів фізичних осіб, позаяк таке декларування не є самостійним юридичним фактом з яким закон пов'язує безумовне виникнення у платника податкового обов'язку.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач на підставі спірної вимоги, не довівши наявності у позивача податкового боргу, фактично за не вірне оформлення декларації вимагав повторну сплату зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Враховуючи , що відповідачем не доведено наявність податкового боргу позивача з податку на доходи фізичних осіб за 2016, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 31.07.2017 № Ф-9503-17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у липні 2020 року повторно сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік, а також сплачено пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 грн.
З інтегрованої картки вбачається, що пеня в сумі 33 545,39 грн нарахована позивачу у зв'язку з несплатою заборгованості з податку на доходи фізичних осіб за податковою вимогою від 31.07.2017 (а.с. 155).
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Оскільки податкова вимога від 31.07.2017 № Ф-9503-17, є не законною, отже і нарахування податковим органом пені в сумі 33 545,39 грн. відбулося не правомірно, що свідчить про надмірну сплату позивачем пені.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових коштів з платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування) в сумі 85 845,52 грн та пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 грн .
Заява позивача подана своєчасно, містить зазначення напряму перерахування коштів, заборгованості по податкам позивач не має, що підтверджується відомостями з інтегрованої картки (а.с. 155).
В свою чергу, пунктом 43.5 ст. 43 ПК України встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За приписами п. 43.6. ст. 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11.02.2019 № 60 у разі відмови в задоволенні заяви про повернення з єдиного рахунка помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платнику податків підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію з формування електронних висновків, готує та направляє платнику податків через сервіс «Електронний кабінет» письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем, заява від 16.10.2020 у спосіб, встановлений законом податковим органом не розглянута.
Наявний в справі лист ГУ ДПС в Харківській області від 27.10.2020, не свідчить про неналежний розгляд заяви позивача від 16.10.2020, оскільки містить лише посилання на норми законодавства, а саме ст.19 Конституції України, ст.ст. 43 та 102 ПК України та не містить обґрунтування по суті звернення, наявності чи відсутності підстав для повернення грошових коштів платнику податку.(а.с.18)
Таким чином, податковим органом допущено протиправну бездіяльність, а саме не вжито передбачених статтею 43 ПК України заходів, спрямованих на повернення позивачу надміру сплаченого податку доходи фізичних осіб в розмірі 85 845,52 грн, пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 грн, не підготовлено висновок про повернення з державного бюджету надмірно сплачених сум, за умови того, що позивачем дотримано вимоги законодавства щодо відсутності податкової заборгованості та своєчасного подання до податкового органу заяви щодо повернення переплачених сум податку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, відповідно вчинив протиправну бездіяльність.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не наведено підстав, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.
Отже, враховуючи обставини встановлені в ході розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85 845,52 гривень та нарахованої пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 гривні та зобов'язання підготувати такий висновок з поданням його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання на поточний рахунок позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 85 845,52 грн та про нарахування пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 грн.
Судовим розглядом встановлено, що в інтегрованій картці платника податку відображалися до 31.07.2020 відомості про заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 85 845,52 грн пені 33 545,39 грн. Станом на 31.07.2020 заборгованість не рахується, з підстав її сплати.
Враховуючи, що вимога про сплату боргу від 31.07.2017 скасована рішенням суду, яке є предметом апеляційного оскарження, та відсутні підстави вважати, що податковий орган, за наслідками судового розгляду не відкоригує відомості в інтегрованій картці, позовні вимоги, в частині зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки шляхом виключення інформації про наявність боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 85 845,52 грн та інформації про нараховані на цей борг пеню в сумі 33 545,39 грн. є передчасними, а тому в цій частині задоволенню не підлягають.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 542,81 грн. та апеляційної скарги - 3 814,20 грн., що підтверджується квитанціями від 15.12.2020 та від 03.06.2021.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 4 255,00 грн. (1 702 грн + 2 553,00 грн).
Керуючись ст. ст. 308, 310, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 по справі № 520/17045/2020 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.07.2017 № Ф-9503-17.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85 845,52 гривень та нарахованої пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545,39 гривні.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85 845 грн (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень) 52 коп, надміру сплачену нараховану пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545 грн (тридцять три тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень) 39 коп та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85 845 грн (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень) 52 коп та надміру сплачену нараховану пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33 545 грн (тридцять три тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень) 39 коп з бюджету, шляхом їх перерахування на поточний рахунок платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , ІВАN - НОМЕР_3 , МФО НОМЕР_4 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу: поповнення рахунку ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 255 (чотири тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 30.08.2021 року