про повернення позовної заяви
30 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/7560/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 23.01.2020 №32-66/2020 «Про самопредставництво Ніжинської міської ради Чернігівської області в суді».
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 12.07.2021 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
26.07.2021, на виконання ухвали суду, позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій зазначає, що про існування оскаржуваного рішення дізнався в березні 2021 року під час розгляду Господарським судом Чернігівської області справи №927/288/21, просить поновити строк на звернення до суду з даним позовом.
Однак вказані доводи суддя вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
За правилами частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У свою чергу частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому суддя вважає за необхідне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як слідує з матеріалів справи, предметом спору є оскарження рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 23.01.2020 №32-66/2020 «Про самопредставництво Ніжинської міської ради Чернігівської області в суді», прийнятого міською радою, яке 31.01.2020 було опубліковано на офіційному сайті Ніжинської міської ради Чернігівської області.
Отже про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися з дня опублікування вище вказаного рішення на офіційному сайті Ніжинської міської ради Чернігівської області, тобто 31.01.2020.
При цьому суддя зауважує, що вказані в заяві причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки позивач знав про порушення своїх прав з дня опублікування вище вказаного рішення на офіційному сайті Ніжинської міської ради Чернігівської області, тобто 31.01.2020, а до суду з адміністративним позовом звернувся лише 07.07.2021.
Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», N 23436/03, пункти 22-23).
Отже за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
При цьому процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Враховуючи наведене, суддя не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки позивач не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтями 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення позовної заяви.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Падій