Справа № 822/2562/16
іменем України
11 серпня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.
за участю:секретаря судового засідання Зарічан М.В. представників позивача Міняйла В.В., Омельчака О.В. представника відповідача Грень Н.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тін Імпекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області , Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тін Імпекс" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 07 грудня 2016 року №0002692200 про заниження податку на додану вартість на суму 152 760,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 76 380,00 грн., і №0002672200 про заниження податку на прибуток на суму 2 591 883,00 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 1 789,00 грн.
Постановою від 18 січня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, Хмельницький окружний адміністративний суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №0002692200 від 07 грудня 2016 року та №0002672200 від 07 грудня 2016 року.
Постановою від 18 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнив частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі № 822/2562/16 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу зазначена справа передана на розгляд головуючому судді Ковальчук О.К.
Ухвалою від 16 квітня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тін Імпекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень постановив розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання .
Ухвалою від 06 травня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд залучив Головне управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 4407017, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17) як другого відповідача у справі №822/2562/16.
Усною ухвалою від 16 травня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд закінчив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2016 року № 0002692200 та № 0002672200, прийняті за наслідками документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Тін Імпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 січня 2015 року по 31 березня 2016 року, оформленої актом від 06 вересня 2016 року за №0062/22-01-14-08/30190273, є неправомірними, оскільки базуються на безпідставних висновках про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 5 803 176,00 грн. і податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, на суму 152 759 грн. Вказує що, правомірно, з дотриманням вимог податкового законодавства, відніс до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрати по операціях з придбання металобрухту у ОСОБА_1 в загальній сумі 39 750 грн., підтверджені первинними документами, до складу інших операційних витрат 13 870 720 грн. валютних курсових різниць, формування яких підтверджується даними бухгалтерського обліку, до складу інших операційних витрат дебіторську заборгованість в сумі 530 661 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-Маркет» на суму 500 000 грн. і з ТОВ «Укрфаворіт» на суму 30 661 грн., а також до податкового кредиту - податок на додану вартість сумі 152 759 грн по операції з придбання кремнію металічного від ТОВ «ШИВАДА», підтвердженої належним чином складеними первинними документами та податковими накладними.
У відзиві на позов відповідач, обґрунтовуючи правомірність податкового повідомлення рішення від 07.12.2016 №0002692200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 152 759 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 76 380 грн, вказав на безпідставне включення до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 198 733 грн. по операціях з придбання металопродукції (кремній металічний) у ТОВ «Селена 2016» у листопаді 2015 року, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання та реальний характер, яких документально не підтверджений (товарно-транспортні накладні не містять адреси пункту навантаження у місті Київ, в графі «відомості про вантаж» цих ТТН зазначена інша номенклатура ТМЦ - брухт та відходи металів та сплавів (на відповідальне зберігання), відсутні документи, що підтверджують якість та ідентифікують виробника кремнію і адресу виробництва; згідно баз даних ДФС України ТОВ «Шивада» (ТОВ «Селена 2016») не є виробником кремнію металічного, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних податковий кредит ТОВ «Шивада» (ТОВ «Селена 2016») сформувало від ТОВ «Лендмаркет» (ТОВ «Санітел», код 39837870) по товарних номенклатурах: товари народного вжитку, запчастини, монітори, нафтопродукти, білизна. По поставці кремнію металічного кількості 22000 тон податковий кредит сформований лише в сумі 8780,48 грн.; ТОВ «Селена» є фігурантами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2015 №42015060000000009 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч. З ст.212 КК України.
В обґрунтування правомірності податкового повідомлення рішення від 07.12.2016 №0002672200 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 591 883 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 789 грн відповідач вказав на неправомірне віднесення позивачем до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрат по операціях з придбання металобрухту у ОСОБА_1 у 1 кварталі 2016 року в загальній сумі 39 750 грн., реальний характер яких, документально не підтверджений (у заяві від 30.05.2016 року до ГУ ДФС у Хмельницькій області ОСОБА_1 вказала не відсутність відповідних господарських відносин з позивачем та доходу від них); безпідставне включення до показників у рядку 2120 «Інші операційні доходи » Звіту про фінансові результати (форма №2) за 2015 р. балансової вартості валюти (по курсу НБУ) реалізованої на МВР відповідно до заявок на продаж валюти наданих ТОВ «Тін Імпекс» на суму 13 369 198 грн., (замість витрат від операційних курсових різниць) та витрат в сумі 459 734 грн, не підтверджених документально; заниження фінансового результату до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості по розрахунках із ТОВ «Сталь-Маркет», ТОВ «Укрфаворіт» на загальну суму 530 661 грн., яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
У відповіді на відзив на позов позивач вказав на безпідставність висновків відповідача та невідповідність їх діючому законодавству.
У додатковий поясненнях відповідач зазначив, що документи, не надані позивачем під час перевірки, не можуть враховуватись судом під час вирішення спору щодо правомірності податкових повідомлень - рішень.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали. Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача 2 проти позову заперечив. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справ докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Тін Імпекс" 15 грудня 2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та з 27 листопада 1998 року перебуває на обліку як платник податків у державній податковій інспекції у м. Хмельницькому. Основним видом діяльності позивача є виробництво алюмінію, інших кольорових металів, лиття чавуну, сталі, виробництво інших готових металевих виробів.
В період з 19.07.2016 по 15.08.2016 службовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 1 січня 2015 року по 31 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2016 року, результати якої оформлені актом від 6 вересня 2016 року за № 0062/22-01-14-08/30190273.
На підставі акту № 0062/22-01-14-08/30190273 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 26 вересня 2016 року №0001561403 про заниження податку на додану вартість на суму 1 788 705,00 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 894 353,00 грн. і №0001551403 про заниження податку на прибуток на суму 5 803 176,00 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 64 236,00 грн. Зазначені рішення позивач оскаржив до Державної фіскальної служби України.
За результатом розгляду скарги позивача ДФС України прийняла рішення №26431/6199-99-11-01-01-25 від 07 грудня 2016 року про часткове задоволення скарги, яким скасувала податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2016 року № 0001561403 в частині зменшення позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинах з TOB "ТД Спектртрейд", TOB "Норд Енерго", TOB "Імперія Метал" і у відповідній частині штрафні санкції, та податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2016 року № 0001551403 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, І квартал 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати ТОВ "Тін Імпекс" на користь TOB "БВА Трейд", TOB "Шивада" (TOB "Селена 2016"), TOB "Центр Профешінал Груп".
На підставі вказаного рішення ДФС України про результати розгляду скарги ТОВ "Тін Імпекс" відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року № 0002692200 про заниження податку на додану вартість на суму 152 760,00 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 76 380,00 грн. і № 0002672200 про заниження податку на прибуток на суму 2 591 883,00 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 1 789,00 грн.
Податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року позивач оскаржив до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Податкове повідомлення- рішення №0002672200 про заниження суми податку на прибуток на суму 2 591 883,00 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 1 789,00 грн базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем: пунктів 44.1 і 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу, вимог статті 4, пункту 1.3 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну від 07 лютого 2013 року (зі змінами та доповненнями), Інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за №291 (зі змінами та доповненнями), пункту 6, підпункту 9.6 пункту 9, пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31 грудня 1999 року за № 318 (зі змінами та доповненнями), підпунктів 5.4 і 5.5 пункту 5 П(С)БО №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Мінфіну від 25 лютого 2000 року №39, П (С) БО 9 "Запаси" затвердженого наказом Мінфіну від 20 жовтня 1999 року №246, та заниження податку на прибуток на 5 803 176,0 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 5 546 233,0 грн. і за 1 квартал 2016 року в сумі 256 943,0 грн у зв'язку з віднесенням до складу собівартості реалізованої продукції витрат на придбання металобрухту у ОСОБА_1 загальній сумі 39 750, грн.
За даними перевірки в порушення пунктів 44.1 і 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу, пункту 6, підпункту 9.6 пункту 9, пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31 грудня 1999 року за № 318 (зі змінами та доповненнями), підпунктів 5.4 і 5.5 пункту 5 П(С)БО №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Мінфіну від 25 лютого 2000 року №39, П (С) БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Мінфіну від 20 жовтня 1999 року №246, включив до складу собівартості реалізованої продукції за 1 квартал 2016 року витрати на придбання в грудні 2015 металобрухту у ОСОБА_1 на загальну суму 39 750,0 грн, «реальний характер яких, документально не підтверджений».
Суд встановив, що відповідно до акту приймання побутового металобрухту № 368 від 31.12.2015 позивач отримав від фізичної особи ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) побутовий брухт алюмінію масою 1634 кг. на суму 39750,0 грн. Передача металобрухту від його постачальника ОСОБА_1 до позивача відбулась на складі позивача у АДРЕСА_2 . Приймання здійснив завідуючий коморою ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується копіями паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 і копіями наказу №29-к від 11.04.2005 про призначення ОСОБА_2 на посаду зав комори та його трудової книжки.
Під час приймання металобрухту здійснений його радіаційний контроль, що підтверджується відповідним записом в акті приймання.
Оплата за отриманий металобрухт здійснена позивачем 08.02.2016 в готівковій формі відповідно до видаткового косового ордера. Факт отримання ОСОБА_1 готівкових коштів підтверджується її підписом на видатковому касовому ордері та підписами керівника і головного бухгалтера ТОВ «Тін імпекс».
Отриманий металобрухт позивач оприбуткував в складському і бухгалтерському обліку та використав у господарській діяльності для виробництва сплаву алюмінію. Зазначене підтверджується картками по рахунках 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період з 01.01.2015 року по З1.03.2016, 201 «Сировина», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція» та 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».
Вартість придбаного металобрухту в сумі 39 750 грн позивач включив в рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 1 квартал 2016 року.
Відповідно до пунктів 44.1 і 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до пункту 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За змістом статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
За визначенням статті 1 закону України «Про металобрухт» в редакції, чинній на час існування спірних відносин, купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань; побутовий металобрухт - непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність.
Відповідно до статті 4 закону України «Про металобрухт» приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом.
Оплата закупленого у населення металобрухту здійснюється через каси спеціалізованих підприємств (їх приймальних пунктів) та спеціалізованих металургійних переробних підприємств чи через каси в банках готівкою або шляхом поштових переказів за рахунок суб'єкта господарювання, який здійснює купівлю металобрухту. Забороняється проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом. (стаття 6 закону України "Про металобрухт").
Отже, документи, якими оформлене придбання позивачем у грудні 2015 побутового металобрухту від ОСОБА_1 , складені з дотриманням зазначених вище вимог законів України «Про металобрухт» і «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
За змістом 44.1 статті 41 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В судовому засіданні відповідач не довів, що акт приймання побутового металобрухту № 368 від 31.12.2015 видатковий касовий ордер від 08.02.2016 про оплату металобрухту в готівковій формі не відповідають вимогам первинного документу. Не довів також, що побутовий металобрухт в обсязі 1634,0 кг, отриманий позивачем відповідно до акта приймання побутового металобрухту № 368 від 31.12.2015 не використаний у господарській діяльності в процесі виробництва сплаву алюмінію.
Суд встановив, що єдиною підставою для висновку відповідача щодо відсутності реальних наслідків операції з придбання металобрухту від ОСОБА_1 є заява ОСОБА_1 від 30.05.2016, надіслана на адресу ГУ ДФС у Хмельницькій області, в якій заявниця повідомляє про звернення з заявою про злочин у зв'язку з шахрайськими діями шодо неї на підставі копії її паспорта.
При цьому, суд враховує, що заява ОСОБА_1 від 30.05.2016 фактично є відповіддю на звернення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 06.05.2016.
На виконання усної ухвали суду щодо надання копій звернення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 06.05.2016 та результатів розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.05.2016 представник відповідача надав копію листа - інформації заступника начальника управління - начальника відділу планових перевірок від 09.08.2021 №3629/22-01-07-01, у якій повідомив, що на заяву від 30.05.2016 відповідач надіслав ОСОБА_1 відповідь, у якій повідомив, що її заява буде врахована перевіряючими в ході документальної перевірки ТОВ «Тін Імпекс».
Отже, ані в травні 2016, ані пізніше відповідне кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 відкрите не було. Зазначене підтверджується усними поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.
Суд також враховує, що листування між відповідачем та ОСОБА_1 відбувалось задовго до призначення та проведення документальної перевірки позивача, проведеної з 19.07.2016 по 15.08.2016. Під час перевірки, результати якої стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, перевіряючими не вчинено жодних дій щодо перевірки об'єктивності інформації, що міститься в заяві ОСОБА_1 від 30.05.2016, зокрема щодо з'ясування належності ОСОБА_1 підпису на акті приймання побутового металобрухту № 368 від 31.12.2015 та видатковому касовому ордері від 08.02.2016 про оплату металобрухту в готівковій формі.
За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових, речових доказів і єлектронних, висновків експертів.
Відповідно до пункту 83.1 статті 82 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Суд вважає, що заява ОСОБА_1 від 30.05.2016, надіслана відповідно до закону України «Про звернення громадян», яка не відповідає вимогам пункту 83.1 статті 82 Податкового кодексу України та статті 72 КАС України, сама по собі не може бути доказом правомірності висновків відповідача щодо відсутності факту придбання позивачем побутового металобрухту у вказаної особи. Водночас, відповідачем не надані докази відсутності факту придбання позивачем металобрухту у вказаної особи, здобуті під час документальної перевірки позивача, зокрема, висновок експерта щодо належності ОСОБА_1 підпису на акті приймання побутового металобрухту № 368 від 31.12.2015 та видатковому касовому ордері від 08.02.2016 про оплату металобрухту в готівковій формі.
Тому, суд вважає безпідставним висновок відповідача щодо порушення позивачем пунктів 44.1 і 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу, пункту 6, підпункту 9.6 пункту 9, пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31 грудня 1999 року за № 318, підпунктів 5.4 і 5.5 пункту 5 П(С)БО №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Мінфіну від 25 лютого 2000 року №39, П (С) БО 9 "Запаси" затвердженого наказом Мінфіну від 20 жовтня 1999 року №246, у зв'язку з включенням до складу собівартості реалізованої продукції за 1 квартал 2016 року витрат на придбання в грудні 2015 металобрухту у ОСОБА_1 на загальну суму 39 750.0 грн.
За даними перевірки позивач в порушення вимог статті 4, пункту 1 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013, підпункту 9.6 пункту 9 і пункту 20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Мінфіну від 31.12.99 за № 318, завищив інші операційні витрати (р.2180 Звіту про фінансові результати форми №2) на загальну суму 13 828 942 грн, в тому числі: за рахунок віднесення до їх складу сум балансової вартості реалізованої іноземної валюти на загальну суму 13 369 208 грн. та суми 459 734 грн, не підтвердженої первинними документами.
Відповідно до частини 1 статті 11 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868 (далі - П(С)БО 1), у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
За визначенням пункту 3 розділу І П(С)БО 1 в редакції, чинній на час існування спірних відносин, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Відповідно до пунктів 5 - 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
За змістом підпункту 9.6 пункту 9 П(С)БО 16 не визнається витратами й не включається до звіту про фінансові результати балансова вартість валюти.
Пунктом 20 П(С)БО 16 передбачено, що до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства).
Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.1999 N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 грудня 1999 р. за N 860/4153 (далі - П(С)БО 15), балансова вартість валюти - вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу.
Суд встановив, що рядок 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2015 рік сформований позивачем відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сумі 30 643 тис. грн (оборот по дебету рахунку 94 за період 2015 рік).
Відповідно до вимог Інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (далі - Інструкція № 291), бухгалтерський облік на рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності ведеться у розрізі субрахунків: 942 Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти, 943 Собівартість реалізованих виробничих запасів, 944 Сумнівні та безнадійні борги, 945 Втрати від операційної курсової різниці, 948 Визнані штрафи, пені, неустойки, 949 Інші витрати операційної діяльності.
Облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України 17 серпня 2000 року за № 515/4736 (далі - П(С)БО № 21). Пунктом 4 П(С)БО № 21 визначено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх Еквівалентів. Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дати балансу (п. 7 П(С)БО 21). Згідно з п. 8 П(С)БО 21 "Вплив валютних курсів" розрахунок курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводять на дату балансу і на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею. Курсові різниці на дату балансу розраховують за валютним курсом на кінець дня дати балансу, а на дату здійснення господарської операції застосовують валютний курс на початок дня здійснення операції. У Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід, форма № 2) витрати від операційних курсових різниць відображають у рядку 2180 "Інші операційні витрати" без виокремлення сум курсових різниць.
У відповідності до вимог Інструкції № 291 у бухгалтерському обліку витрати від операційних курсових різниць відображені позивачем на субрахунку 945 "Втрати від операційної курсової різниці" у кореспонденції по кредиту з рахунком 84 "Інші операційні витрати" - 27 904 942,62 грн. На рахунку 84 "Інші операційні витрати" в кореспонденції по кредиту з рахунком "Розрахунки з іноземними покупцями" - 9 439 261,96 грн, з рахунком 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" - 970 076,10 грн, з рахунком 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" - 4 085 887,41 грн і з рахунком 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті" - 13 409 622,92 грн. акумулюються витрати від операційної курсової різниці по господарським операціям при розрахунках по імпортно-експортним контрактам (рахунки бух. обліку 362, 632), а також при купівлі і продажу валюти (рахунки бух. обліку 312, 334). Зазначене підтверджується аналізом рахунку 94 за 2015 рік, звітом по проводках за 2015 рік за відбором по рахунку Кт в групі 84 та рахунку Дт в групі 945.
Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено неналежне відображення позивачем операцій з валютою, які містяться у звіті по проводках за 2015 рік Дт 84 "Інші операційні витрати" Кт 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті" в сумі 13 828 942 грн, в тому числі: балансової вартості реалізованої іноземної валюти в сумі 13 369 208 грн, та 459 734,00 грн, не підтверджених документально.
При цьому, суд враховує, що зазначені в акті перевірки відомості про включення позивачем до складу інших операційних витрат (р. 2180 звіту форми № 2 за 2015 рік) витрат в сумі 13 828 942 грн (Дт 84 "Інші операційні витрати" Кт 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті) , в тому числі балансової вартості реалізованої валюти в сумі 13 369 208 грн, та 459 734,00 грн, не підтверджених документально, не відповідають даним бухгалтерського обліку позивача, відповідно до яких на рахунку 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті" відображені кошти в сумі 13 409 622,92 грн, а не в сумі 13 828 942 грн.
Під час судового розгляду відповідач жодним чином не обгрунтував розбіжності між даними перевірки щодо суми 13 870 720 грн віднесеної позивачем до інших операційних витрат, зазначеної в акті перевірки, та сумою, фактично віднесеною позивачем до складу інших операційних витрат, розмір якої 13 409 717,15 грн. відображений на рахунку бухгалтерського обліку по Дт 84 «Інші операційні витрати» Кт 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті». Результатом зазначених розбіжностей стали, зокрема, висновки щодо включення позивачем до інших операційних витрат 459 734 грн., не підтверджених документально.
З урахуванням викладеного, суд вважає необгрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем інших операційних витрат (р.2180 Звіту про фінансові результати форми №2) на загальну суму 13 828 942 грн.
Відповідно до акту перевірки позивач, порушивши вимоги абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України, занизив фінансовий результат до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості на загальну суму 530 661 грн, в тому числі по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» на суму 500 000 грн. і з ТОВ «Укрфаворіт» на суму 30 661 грн, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
Суд встановив, що 06 березня 2015 року позивач уклав з TOB "СТАЛЬ-МАРКЕТ" договір №06-03/2015 на поставку брухту та відходів кольорових металів строком на один рік. Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору позивач здійснив попередню оплату у сумі 500 000,0 грн. (платіжне доручення №689 від 06 березня 2015 року).
На рахунках бухгалтерського обліку вказана операція відображена наступними проведеннями: рахунок 3711 «Розрахунки за виданими авансами» оборот по Д-ту та 311 «Рахунки в національній валюті» оборот по К-ту в сумі 500 000 грн.
Після здійснення попередньої оплати товар, передбачений умовами договору позивачу не надійшов.
У червні 2015 року позивач списав дебіторську заборгованість по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» в сумі 500 000 грн, відобразивши зазначену операцію про дебету рахунку 84 «Інші операційні витрати» та кредиту рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» суму 500 000 грн, як безнадійну дебіторську заборгованість.
Відповідно до укладеного з позивачем договору поставки № 642 від 27 серпня 2012 року, термін якого додатковими угодами № 1 від 05 грудня 2013 року та № 2 від 14 грудня 2015 року продовжений до 31 грудня 2017 року, TOB "УКРФАВОРІТ" здійснювало постачання позивачу товару.
15 липня 2015 року TOB "УКРФАВОРІТ" виписало позивачу рахунок на оплату №334 покриття POLYTOP FS 3 (90 кг) на суму 30 661.20 грн з ПДВ. Платіжним дорученням №2047 від 15 липня 2015 року позивач в рахунок оплати товару рахунку помилково перерахував кошти в зазначеній вище сумі у ПАТ "ВБР", замість ПАТ "ПУМБ", вказаного в рахунку на оплату №334 від 15 липня 2015 року.
TOB "УКРФАВОРІТ" відмовилось відвантажити товар до отримання від позивача коштів. Тому, платіжним дорученням №2047 від 16 липня 2015 року позивач перерахував кошти у сумі 30 661, 20 грн з ПДВ, на рахунок TOB "УКРФАВОРІТ" в ПАТ "ПУМБ"/
23 липня 2015 року ТОВ "Тін Імпекс" звернулось до контрагента та до самого ПАТ "ВБР" з відповідними листами №88, №89 про повернення коштів, які були перераховані на рахунок ПАТ "ВБР". Листом від 27 липня 2015 року №740 TOB "УКРФАВОРІТ" повідомило позивача про запровадження у банку ПАТ "ВБР" тимчасової адміністрації та відсутність можливості здійснення будь-яких операцій в цьому банку. Листом від 05 серпня 2015 року №4991 ПАТ "ВБР" повідомив позивача про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року №743 його віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку із чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2014 року №132 "Про запровадження тимчасової адміністрації", внаслідок чого банк не має можливості повернути перераховані кошти ТОВ "Тін Імпекс". Таку ж інформацію TOB "УКРФАВОРІТ" надало листом №760 від 12 серпня 2015 року з додатком (Лист ПАТ "ВБР" №4922 від 05 серпня 2015 року).
У грудні 2015 року позивач списав дебіторську заборгованість по розрахунках з TOB "УКРФАВОРІТ" в сумі 30 661, 20 грн, відобразивши зазначену операцію про дебету рахунку 84 «Інші операційні витрати» та кредиту рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» суму 30 661, 20 грн, як безнадійну дебіторську заборгованість.
Суд встановив, що підставою для збільшення позивачу за наслідками перевірки грошового зобов'язання з податку на прибуток слугувало порушення абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України, у зв'язку з не збільшенням фінансового результату до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості на загальну суму 530 661 грн, в тому числі по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» м. Київ ПН 39119419 на суму 500 000 грн. і з ТОВ «Укрфаворіт» ПН 35951704 на суму 30 661 грн, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Різниці, які виникають при формуванні резерву сумнівних боргів визначені статтею 139 ПК України.
Згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час існування спірних відносин, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
За змістом підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю, є, зокрема а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
За визначенням, наведеним у пункті 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 N 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.99 за N 725/4018 (далі - П (С)БО N 10), дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату; безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності; сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Відповідно до пункту 5 П (С)БО N 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Пунктами 6 і 7 П (С)БО N 10 передбачено, що дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Відповідно до пункту 9 П (С)БО N 10 класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до цього Положення (стандарту).
Отже, П (С)БО N 10 розрізняє поняття «сумнівний борг» та «безнадійна дебіторська заборгованість». Різниця між ними полягає в тому, що на суму сумнівного боргу створюється резерв сумнівних боргів, а на безнадійну дебіторську заборгованість ні. Резерв сумнівних боргів обчислюється підприємством цілеспрямовано та створення такого резерву прямо залежить від платоспроможності окремих дебіторів.
Пунктами 10, 11 П (С)БО N 10 передбачено, що нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
За змістом наведених норм П (С)БО N 10 до резерву сумнівної заборгованості включається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є сумніви у її виплаті, що однак не стосується безнадійної заборгованості, щодо якої відсутні сумніви про її повернення.
У разі визнання поточної дебіторської заборгованості безнадійною така списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат лише у разі, якщо щодо такої заборгованості створення резерву сумнівних боргів не передбачено або якщо такого резерву не достатньо.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі N 823/1272/17.
Правовий аналіз положень абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час існування спірних відносин, свідчить, що обов'язок платника податку щодо збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів, виникає за наявності одночасно таких умов: 1) списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу; 2) існування у платника податку на дату такого списання резерву сумнівних боргів, створеного у відповідності до П (С)БО N 10, сума якого є недостатьою для списання такої дебіторської заборгованості.
Лише недостатність суми резерву сумнівних боргів, існуючого на дату списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам безнадійної, призводить до наслідків, передбачених абзацом 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України.
Тому, у випадку, коли платником податків резерв сумнівних боргів не створений відсутні умови для застосування ним абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України під час визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Відповідно до акту перевірки від 06.09.2016 та пояснень представника відповідача підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 530 661,0 грн. у зв'язку з списанням позивачем безнадійної заборгованості загальну суму 530 661 грн по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» і з ТОВ «Укрфаворіт», слугувало порушення ним вимог абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України щодо збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості у вказаній сумі, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу , понад суму резерву сумнівних боргів.
При цьому, відповідачем не встановлено порушення позивачем вимог П(С)БО 16 «Витрати» у зв'язку з включенням позивачем до інших операційних витрат витрат на списання безнадійної заборгованості загальну суму 530 661 грн по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» і з ТОВ «Укрфаворіт», а також порушення вимог П (С)БО N 10 «Дебіторська заборгованість» у зв'язку з нестворенням резерву сумнівних боргів у 2015 році.
Зазначене підтверджується актом перевірки та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.
Отже, предметом доказування у спірних правовідносинах є не правомірність списання дебіторської заборгованості на загальну суму 530 661 грн по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» на суму 500 000 грн. і з ТОВ «Укрфаворіт» на суму 30 661 грн, а дотримання позивачем вимог абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України щодо визначення та декларування різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, під час визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.
На 01.01.2015 і 31.12.2015 (дати списання позивачем заборгованості загальну суму 530 661 грн по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» на суму 500 000 грн. і з ТОВ «Укрфаворіт» на суму 30 661 грн, як безнадійної) позивачем резерв сумнівних боргів не створювався. Зазначене підтверджується актом перевірки та Звітом про фінансові результати за 2015 рік.
Оскільки, резерв сумнівних боргів на дати списання дебіторської заборгованості на загальну суму 530 661 грн по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» на суму 500 000 грн. і з ТОВ «Укрфаворіт» на суму 30 661 грн, позивачем не був створений, то не було підстав для збільшення фінансового результату до оподаткування на суму списаної заборгованості відповідно до абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України.
Тому, висновки відповідача щодо порушення позивачем абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України та заниження фінансового результат до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості на загальну суму 530 661 грн, в тому числі по розрахунках з ТОВ «Сталь-Маркет» на суму 500 000 грн. і з ТОВ «Укрфаворіт» на суму 30 661 грн, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів є безпідставними.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на Постанову Господарського суду м.Києва від 05.12.2016 про визнання банкрутом ТОВ «СТАЛЬ-МАРКЕТ», як таке, що не стосується предмета доказування у правовідносинах щодо порушення позивачем абзацу 2 підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового Кодексу України.
Податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року № 0002692200 про заниження податку на додану вартість на суму 152 760,00 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 76 380,00 грн базується на викладених в акті перевірки від 6 вересня 2016 року за № 0062/22-01-14-08/30190273 висновках відповідача про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на заниження у зв'язку з цим суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет в сумі 198 733 грн по операціях з придбання металопродукції (кремній металічний) у ТОВ «Шивада» (ТОВ «Селена») у листопаді 2015 року, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання та реальний характер, яких документально не підтверджений, та завищення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року на суму 45 973 грн. у зв'язку з порушенням порядку складання податкової звітності з ПДВ.
Суд встановив, що відповідно до договору №12-11/15 від 12.11.2015, укладеного з між ТОВ «Тін Імпекс» та ТОВ «Шивада» (ТОВ «Селена»), останнє зобов'язалось поставити позивачу кремній металевий. Відповідно до умов договору товар поставляється партіями, кількість кожної партії визначається покупцем шляхом переважування товару на заводських вагах у присутності представника продавця; право власності на товар виникає у покупця з моменту його отримання і складання двостороннього акту прийому-здачі на складі продавця; якість товару повинна відповідати ДСТУ (ГОСТу) та діючій нормативній документації на цей товар; поставка здійснюється на умовах, E.X.W. "Інкотермс" в редакції 2010 року, склад постачальника, або інакше додатковою домовленістю сторін; продавець зобов'язаний надати видаткову накладну, рахунок і податкову накладну.
На виконання договору поставки ТОВ «Шивада» у листопаді 2015 року поставило позивачу кремній металічний на загальну суму 1 192 400 грн., в т.ч. ПДВ 198 733 грн.
Поставка товару оформлена видатковими накладними №242 від 13.11.2015, №243 від 16.11.2015, №244 від 17.11.2015 і №245 від 18.11.2015 та податковими накладними, оплата - платіжними дорученнями №4049 від 17.11.2015, №4248 від 03.12.2015 і №4344 від 15.12.2015 на загальну суму 1 192 400 грн., в т.ч. ПДВ 198 733 грн.
Перевезення товару від постачальника здійснювалось транспортом та за рахунок позивача. Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними від 13.11.2015, від 16.11.2015, від 17.11.2015 і від 18.11.2015, наказами про службове відрядження водія експедитора ОСОБА_3 №201 від 13.11.2015, №202 від 16.11.2015, №203 від 17.11.2015 і №204 від 18.11.2015, звітами про використання коштів на відрядження, посвідченнями про відрядження, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Придбаний у ТОВ «Шивада» кремній металічний позивач оприбуткував на складі та використав у господарській діяльності для виробництва сплаву алюмінієвого марки АК8МЗ, реалізованого відповідно до зовнішньоекономічного контракту. Зазначене підтверджується витягом з журналу приймання і періодичного контролю сировини, у якому відображені дані про якісний і кількісний склад сировини та прийом відповідальною особою на склад підприємства, копією наказу №29-к від 11.04.2005 про призначення ОСОБА_2 на посаду зав комори, копією його трудової книжки, накладними на передачу готової продукції, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 за листопад 2015 - березень 2016, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за листопад 2015 - березень 2016 карткою рахунку 631 за 2015, карткою рахунку 201, копією фактури №120 від 24.11.2015, копією сертифіката якості ТОВ «Тін імпекс» від 24.11.2015 №011895. Отриманий в результаті продажу сплаву дохід позивач відобразив бухгалтерському та податковому обліку у відповідних звітних періодах.
На підставі отриманих від постачальника кремнію металічного ТОВ «Шивади» податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту у листопаді 2015 року податок на додану вартість, сплачений в ціні вказаного товару.
За змістом пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (робіт), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Суд встановив, що податкові накладні, виписані ТОВ "Шивада" на поставку кремнію складені з дотриманням вимог статті 201 Податкового кодексу України, відображені позивачем та його контрагентом у податковому обліку. Тому, правомірно слугували підставою для формування позивачем податкового кредиту у листопаді 2015 року.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності факту поставки позивачу у листопаді 2015 року кремнію металічного на загальну суму 1 192 400 грн, в т. ч. ПДВ 198 733 грн від ТОВ «Шивада», та, відповідно, права на включення вказаної суми ПДВ до податкового кредиту, у зв'язку з відсутністю документів на перевезення зазначеного товару, відсутністю документів, які ідентифікують виробника кремнію та адресу виробництва, відсутністю доказів придбання зазначеного кремнію постачальником позивача - ТОВ «Шивада», а також порушенням щодо постачальників ТОВ «Шивада» ТОВ «Лендмаркет» (ТОВ «Санітел») кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2015 №42015060000000009 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч. З ст.212 КК України.
В обгрунтування правомірності висновків щодо відсутності доказів перевезення кремнію металічного від ТОВ «Шивада» відповідач зазначив, що товарно-транспортні накладні від 13.11.2015, від 16.11.2015, від 17.11.2015 і від 18.11.2015, надані позивачем під час перевірки, не можуть слугувати доказом перевезення кремнію від ТОВ «Шивада», оскільки не містять адреси пункту навантаження товару у місті Києві, а в графі «відомості про вантаж» цих товарно-транспортних накладних вказано «брухт та відходи металів та сплавів (на відповідальне зберігання)».
Статтею 48 закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, зокрема, що для водія документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, в редакції, чинній на час існування спірних відносин, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Підпунктом 11.1 зазначених Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
За змістом частин 1 і 2 статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції, чинній на час існування спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 зазначеного Положення неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Товарно-транспортні накладні від 13.11.2015, від 16.11.2015, від 17.11.2015 і від 18.11.2015, надані позивачем під час перевірки на підтвердження факту перевезення кремнію від ТОВ «Шивада», мають всі реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади, підписи та печатки позивача й його контрагента; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати водія -експедитора, який здійснював приймання - передачу товару від ТОВ «Шивада» та його перевезення автомобілем позивача. У цих товарно-транспортних накладних, крім обов'язкових для первинного документа реквізитів та відомостей, у графі «супровідні документи на вантаж» та графі «відомості про вантаж» зазначені реквізити видаткових накладних №242 від 13.11.2015, №243 від 16.11.2015, №244 від 17.11.2015 і №245 від 18.11.2015 на поставку кремнію металічного від ТОВ «Шивада», а також відомості про вагу, вартість товару та вид упаковки.
Отже, зазначені товарно-транспортні накладні містять всю інформацію, необхідну для визнання факту перевезення у листопаді 2015 кремнію металічного на загальну суму 1 192 400 грн, в т. ч. ПДВ 198 733 грн від ТОВ «Шивада».
При цьому суд враховує, що поставка у листопаді 2015 кремнію металічного від ТОВ «Шивада» на загальну суму 1 192 400 грн, в т. ч. ПДВ 198 733 грн підтверджується також первинними та іншими документами, наданими позивачем під час перевірки, відповідність яких вимогам закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідачем не заперечується.
Відповідачем також не заперечується факт перебування водія-експедитора у місті Києві 13.11.2015, 16.11.2015, 17.11.2015 і 18.11.2015, відрядженого позивачем з використанням вантажного автомобіля для отримання від ТОВ «Шивада», а також факт використання кремнію в обсягах, зазначених у видаткових накладних №242 від 13.11.2015, №243 від 16.11.2015, №244 від 17.11.2015 і №245 від 18.11.2015 на загальну суму 1 192 400 грн, в т. ч. ПДВ 198 733 грн у господарській діяльності для виробництва сплаву алюмінію.
Тому, з врахуванням підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку недоліки зазначених товарно-транспортних накладних від 13.11.2015, від 16.11.2015, від 17.11.2015 і від 18.11.2015 не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції з поставки кремнію металічного на загальну суму 1 192 400 грн, в т. ч. ПДВ 198 733 грн від ТОВ «Шивада» до позивача.
Обгрунтовуючи відсутність поставки кремнію від ТОВ «Шивада» відповідач також посилається на ненадання позивачем під час перевірки документів, які ідентифікують виробника кремнію та адресу виробництва і підтверджують якість товару.
Разом з тим, відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. За визначенням пункту 2.1 статті 2 цього Закону первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Отже, основними ознаками первинного документа, як підстави для відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку, є його зміст (відомості про господарську операцію) та час складання (під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її завершення).
Документи, які ідентифікують виробника та адресу виробництва і підтверджують якість товару, не відносяться до первинних документів, якими оформляється поставка товару, оскільки не відповідають ознакам первинного документа, передбаченим статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Передача цих документів, постачальником товару ТОВ «Шивада» одночасно з передачею товару договором купівлі - продажу №12-11/15 від 12.11.2015 не передбачена. Відповідно до пункту 3.3 зазначеного договору на доказ поставки товару продавець зобов'язаний надати видаткову накладну, рахунок та податкову накладну. Передача інших документів постачальником товару не передбачена. Пунктом 2.3 договору, яким передбачені вимоги до якості товару, що поставляється (відповідність його вимогам ДСТУ), також не передбачений обов'язок постачальника щодо надання документів, які підтверджують якість товару, одночасно з його передачею.
Відповідачем також не доведений обов'язок постачальника товару, який не є його виробником, щодо надання позивачу документів, які ідентифікують виробника та адресу виробництва і підтверджують якість товару.
Тому, ненадання позивачем документів, складання та надання яких постачальником товару не передбачене ані договором купівлі - продажу №12-11/15 від 12.11.2015, ані діючим законодавством, не може слугувати підставою для висновку про відсутність такої поставки.
Суд також відхиляє, як безпідставні доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 198 733 грн по операції з поставки кремнію металічного від ТОВ «Шивада'у зв'язку з невідповідністю суми ПДВ 198 733 грн, сплаченого позивачем в ціні кремнію металічного на підставі виписаних цим конрагентом податкових накладних, сумі ПДВ, віднесеній ТОВ «Шивада» до податкового кредиту у зв'язку з його придбанням від ТОВ «Лендмаркет» (ТОВ «Санітел», код 39837870), в сумі 8780,48 грн, а також існування порушенням кримінального провадження, фігурантами якого є ТОВ «Лендмаркет» та ТОВ «Селена», внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2015 №42015060000000009 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч. З ст.212 КК України у зв'язку з наведеним.
У відповідності до частин 1 і 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
За змістом частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності.
Отже, метою господарської діяльності, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності є отримання прибутку, який є показником фінансових результатів їх господарської діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 142 Господарського кодексу України держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
Відповідачем не надані докази того, що діяльність контрагента позивача ТОВ «Шивада» з придбання кремнію металічного у ТОВ «Лендмаркет» (ТОВ «Санітел», код 39837870) та, в подальшому, продаж зазначеного товару позивачу була спрямована на досягнення іншої мети ніж отримання прибутку від цієї операції.
При цьому, суд враховує, що відповідачем не заперечується факт відповідності обсягів придбаного ТОВ «Шивада» кремнію металічного від ТОВ «Лендмаркет» та проданого позивачу, а також факт відображення усіма учасниками цієї господарської операції у податковому та бухгалтерському обліку у складі витрат і доходу та податкового кредиту і податкових зобов'язань.
Первинні документи, складені за результатами операцій з поставки кремнію металічного від ТОВ «Шивада» оформлені з дотриманням вимог 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Податкові накладні, складені за результатами цих операцій зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відображені позивачем та його контрагентом у складні податкового кредиту і податкових зобов'язань.
Наявність кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2015 №42015060000000009 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч. З ст.212 КК України, фігурантами якого є ТОВ «Лендмаркет» та ТОВ «Селена», відкритого задовго до виникнення господарських взаємин між ними та контрагентом позивача не може слугувати доказом відсутності господарських відносин з поставки товару, яка відбулась у листопаді 2015. Відповідачем не надані докази відсутності господарської діяльності вказаних господарюючих суб'єктів як до взаємин з позивачем, так і у звітні періоди, які перевірялись.
У постанові від 16.03.2021 № К/9901/32387/20 Верховний Суд зазначив, що наявність таких проваджень не є беззаперечною підставою для висновку про визнання господарських операцій нереальними.
Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18 та від 16.03.2021 № К/9901/32387/20.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №815/3526/17 також вказав, що невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
Законодавець не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
У рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним висновки відповідача про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на заниження у зв'язку з цим суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет в сумі 198 733 грн по операціях з придбання металопродукції (кремній металічний) у ТОВ «Шивада» (ТОВ «Селена») у листопаді 2015 року.
Під час визначення суми заниження ПДВ відповідачем також враховані висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог Розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ в частині подання уточнюючих розрахунків, затвердженого наказом Мініфіну України №966 від 23.09.2014 року (надалі - Наказ № 966) під час заповнення показників графи 4 уточнюючого розрахунку без врахування відповідних показників декларації звітного періоду, який виправляється.
Перевіркою встановлено, що у поданій 19.02.2015 декларації з ПДВ за січень 2015р. № 9018960190 позивач задекларував всього податкових зобов'язань (р.9) в розмірі 550 017 грн., всього податкового кредиту (р. 17) - 759 623 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) в розмірі 209 606 та відповідно до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.20.2) в розмірі 209 606 грн. До вказаної декларації позивач подав уточнюючі розрахунки:
25.02.2015 № 9023095547, яким зменшено суму податкового кредиту (р. 10.1) та (р. 17) на суму 255 579 грн., та відповідно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) (р. 19) на 209 606 грн., збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.18) на 45 973 грн. та збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та: (рядок 18 - рядок 21) (р.25) на 45 973 грн. Вказана сума податку сплачена платником до бюджету.
25.02.2015 № 9023130255, яким зменшено суму податкового кредиту (р. 10.1) та (р.17) на суму 255 579 грн., та відповідно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) (р. 19) на 209606 грн., збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 18) на 45973 грн., збільшено значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (р.21.1) на 245 145 грн., збільшено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18) (р,22) та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (р.24) на 199 173 грн.
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог Наказу № 966 при визначенні показників уточнюючого розрахунку від 25.02.2015 № 9023130255 позивач не врахував показники попереднього уточнюючого розрахунку від 25.02.2015 № 9023095547, яким зменшено значення рядка (р.10.1) та (р.17) на суму 255 579 грн., та відповідно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) (р. 19) на 209 606 грн., збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 18) на 45 973 грн. Однак, при заповненні уточнюючого розрахунку № 9023130255 при визначенні показників рядка 10, рядка 17, рядка 18 та рядка 19 не враховано попередні уточнення, та зменшено значення рядка (р.10.1) та (р.17) на суму 255 579 грн., зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) (р. 19) на 209 606 грн., збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 18) на 45 973 грн. Крім того, в уточнюючому розрахунку №9023130255 збільшено значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (р.21.1 ) на 245 145 грн., збільшено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18) р.22 та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.24) на 199 173 грн. Перевіркою підтверджено правомірність проведеного коригування та визначення даних показників, проте встановлено не вірне декларування показника суми податку, що підлягає сплаті (р.25) що призвело до порушень в розрахунках із бюджетом. Так, платником в уточнюючому розрахунку № 9023095547 задекларовано рядок 25 в сумі 45973 грн. (яка сплачена до бюджету), при цьому з урахуванням уточнення, відповідно до уточнюючого розрахунку №9023130255, в частині збільшення показників значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (р.21.1) на 245 145 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21- рядок 18) (р,22) та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.24) на 199 173 грн. показник рядка 25 «сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та: (рядок 18 - рядок 21), становить 0, або на 45 973 грн. менше, та відповідно до вимог Розділу 2 Наказу № 966 має бути заповнено графи 5 «уточнений показник» та 6 «різниця» уточнюючого розрахунку та зменшено суму до сплати на 45 973 грн., що підлягає відображенню у картці особового рахунку платника.
Під час судового розгляду позивач не заперечив правомірність висновків про порушення Наказу № 966 у зв'язку з не заповненням значення графи 5 та 6 показника рядка 25 уточнюючого розрахунку №9023130255, що призвело до завищення суми податку ,що підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року на 45 973 грн.
Зазначене завищення враховане відповідачем під час визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті позивачем за наслідками перевірки, в результаті донарахована сума податку на додану вартість склала 152 760, 0 грн.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. Тому позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005802203 необхідно задовольнити.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір в сумі " 42 342,18 грн необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 07 грудня 2016 року №0002692200 і №0002672200.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тін Імпекс" 42 342,18 грн судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 25 серпня 2021 року
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Тін Імпекс" (вул. Свободи, 36,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 30190273)
Відповідач:Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190) Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук