30 серпня 2021 р. № 400/7061/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом:Фермерського господарства "АЛЕСЯ", вул. Шкільна, 6-А, с. Кубряки, Веселинівський район, Миколаївська область, 57070,
до відповідача:Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Леніна, 1А, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107, Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. А. Шептицького, 9, с. Михайлівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства Оборони України, пр-т Миру, 62 а, м. Миколаїв, 54056,
про:визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2020 року № 2,
27 серпня 2021 року позивач, Фермерське господарство «Алеся», звернувся до суду з позовом до Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення від 26.02.2020 року № 2 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку».
Разом з позовом позивач подав заяву забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення ХХХХVІ позачергової сесії Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області восьмого скликання від 26.06.2020 року № 2 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку».
Заява обгрунтована тим, що на підставі оскаржуваного рішення збільшується сума грошового зобов'язання позивача перед третьої особою, тому з метою запобігання застосування до позивача фінансово-господарських санкцій, необхідно зупинити дію оскаржуваного рішення.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом умотивована із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 по справі № 120/4469/20-а.
Підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 380/11600/20.
Позивач не навів суду підстав для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Позивач не зазначив суду очевидних ознак протиправності спірного рішення, а лише зазначив про збільшення розміру суми компенсації із плати за земельну ділянку, що для позивача існують негативні наслідки у вигляді збільшеної суми грошового забезпечення перед третьою особою.
Але стосовно цього суд зазначає, що спірне рішення є нормативно-правовим актом, а тому відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, «збільшена» сума грошового зобов'язання буде існувати до набрання рішенням суду законної сили, в разі скасування спірного рішення.
Позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд розглянув клопотання позивача та не знайшов підстав для його задоволення, оскільки клопотання необґрунтоване, а забезпечення позову у такий спосіб не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин.
Керуючись статями 150, 152, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко