26 серпня 2021 року
справа №459/3054/18
провадження № П/380/7595/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Ізьо М.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Цюпа В.П.
третя особа 2 -ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 треті особи: Державна архітектурно - будівельна інспекція в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_10 , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт ЧГ" про зобов'язання знести самочинно збудовані балкони,-
У жовтні 2018 року Виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_10 про зобов'язання знести самочинно збудовані балкони.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02 грудня 2019 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 грудня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Пащук А.І., задоволено частково: рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року скасовано; провадження у справі за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_10 про зобов'язання знести самочинно збудовані балкони закрито; повідомлено Виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів; роз'яснено Виконавчому комітету Червоноградської міської ради Львівської області право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою суду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021 заяву Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено, справу № 459/3054/18 за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_10 про зобов'язання знести самочинно збудовані балкони, передано для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
12.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали суду від 08.06.2021 яка занесена до протоколу судового засідання судом прийнято до провадження заяву Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області про збільшення позовних вимог та залучено до розгляду справи в якості співвідповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт ЧГ".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 здійснили реконструкції своїх квартир, що у будинку АДРЕСА_1 , з метою добудови балконів без відповідних дозвільних документів та не відреагували на вимоги знести самочинно збудовані балкони у поза судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи.
Однак в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачі проти задоволення даного позову заперечують з посиланням на те, що є власниками квартир, до яких прибудували спірні балкони. Вважають, що мали на це право на підставі ч. 2 ст. 383 ЦК України. Стверджують, що згідно висновків експерта прибудовані балкони знаходиться у задовільному стані, можуть надійно й безпечно експлуатуватися, а їх демонтаж може призвести до пошкодження несучих конструктивних елементів будинку та завдасть шкоди приміщенням квартир.
Третя особа ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що шкода несучим елементам будинку завдана у зв'язку з будівництвом балконів, тому відновлення їхнього попереднього становища забезпечить безпеку мешканців будинку.
Представник Державна архітектурно - будівельна інспекція в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області в судове засідання не з'явився, однак надав письмові пояснення, згідно яких зазначив, що добудова спірних балконів була здійснена без додержання вимог законодавства щодо архітектурної та містобудівної діяльності, а тому, оскільки такі не були знесені в добровільному порядку підлягають знесенню в судовому порядку.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, листом від 16.07.2018 ОСОБА_10 ініціювала перед міським головою м. Червонограда питання про вжиття заходів щодо знесення незаконно збудованих балконів у будинку по АДРЕСА_1 , оскільки останні їй заважають.
17.07.2018 працівниками Червоноградської міської ради Львівської області складено акт перевірки самочинного будівництва прибудов балконів до квартир АДРЕСА_2 , яким зафіксовано, що власники квартир ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , здійснили самочинне будівництво балконів до цих квартир.
01.10.2018 працівниками Червоноградської міської ради Львівської області повторно складено такий же самий акт.
Також 26.02.2019 працівниками Червоноградської міської ради Львівської області складено акт перевірки самочинного будівництва прибудов балконів до квартир АДРЕСА_3 , яким зафіксовано те, що власник квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_11 ) здійснив самочинне будівництво з реконструкції своєї квартири шляхом влаштування двох прибудов балконів.
Листами від 31.08.2018 представник позивача просив відповідачів надати підтверджуючі документи законності реконструкції квартир з метою будівництва балконів, а у разі відсутності таких документів в термін до 30.09.2018 р. знести такі балкони.
Згідно з технічним висновком № 18, що складений 22.03.2019 р. ФОП ОСОБА_12 , за результатами візуального обстеження квартири АДРЕСА_3 нею встановлено, що несучі конструкції знаходяться у задовільному стані. Приміщення квартири у подальшому можуть надійно та безпечно експлуатуватися. Виконати демонтаж двох прибудованих балконів до квартири АДРЕСА_3 без нанесення шкоди її приміщенням неможливо.
Право власності відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на зазначену вище квартиру та факт самочинної добудови балконів також підтверджують відомості з технічного паспорту на квартиру.
Згідно з технічним висновком № 18, що складений 22.03.2019 р. ФОП ОСОБА_12 , за результатами візуального обстеження квартири АДРЕСА_3 нею встановлено, що несучі конструкції знаходяться у задовільному стані. Приміщення квартири у подальшому можуть надійно та безпечно експлуатуватися. Виконати демонтаж прибудованого балкону до квартири АДРЕСА_3 без нанесення шкоди її приміщенням неможливо.
Аналогічні за змістом висновки містяться у технічних висновках № 16, 17, 15 за результатами візуального обстеження квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 відповідно.
Право власності відповідачів на вище вказані квартири підтверджується їхніми поясненнями та відомостями з технічних паспортів, що додані до відзивів
Факт прибудови відповідачами спірних балконів до своїх квартири ними не заперечується.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Право на виконання будівельних робіт та документи, що необхідні для його отримання, визначені ст.34Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
У відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно з п.п 3, 4 п. «б» ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачі здійснили реконструкції своїх квартир шляхом добудови балконів без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, визначених Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про регулювання містобудівної діяльності», внаслідок чого таке нерухоме майно має статус самочинного будівництва та порушує права й інтереси позивача.
Проте, відповідачі самочинно збудовані прибудови не демонтували, у зв'язку із чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до підпункту 5 пункту "б" частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.
За змістом підпункту 3 пункту "б" частини 1 статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Згідно зі статтею 154 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частина 5 статті 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з частиною 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до частини першої статті 151 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Статтею 152 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
За змістом підпунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 пункту 1.4 "Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій", затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила) переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Відповідно до підпункту 1.4.6 пункту 1.4 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 вересня 2006 року № 5/6-2198 вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", ДБН А.22-3-97 "Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва").
Пунктом 3 ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 295 від 22 липня 2009 року передбачено, що реконструкція житлового будинку - це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" до земель комунальної власності територіальних громад сіл селищ, міст передаються, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальне громади та держави.
Згідно з ст.13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" об'єктом благоустрою є території загального користування.
Відповідно до ст.14 згаданого Закону утримання в належному стані території - і використання її за призначенням відповідно до правил благоустрою території населене пункту, збереження та відновлення об'єктів благоустрою. Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до пунктів 7, 17 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відома виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; видачі дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Частина 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
За порушення вимог законодавства у сфері благоустрою і Правил благоустрою складаються документи, які зобов'язують усунути порушення (припис, вимога тощо), та протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до власних повноважень.
На об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом (ст.16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.22 Закону України "Про основи містобудування" визначено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законом порядку.
Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Стаття 34 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає підстави виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (ч. 2 ст. 34 Закону).
Як передбачено ч. 5 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про клас наслідків (відповідальності) об'єкта, ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта), замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) (ч. 5 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
За приписами ч. 7 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Для вирішення цього спору слід встановити наявність/відсутність підстав, з якими чинне законодавством пов'язує можливість знесення самочинного будівництва.
У постанові від 29.01.2020 по справі №822/2149/18 Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки;
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (в) без належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
Таким чином, у постанові від 29.01.2020 (справа №822/2149/18) Верховний Суд сформував правовий висновок проте, що обов'язковому знесенню об'єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об'єкта будівництва.
Вирішуючи спір у цій справі, судом встановлено, що відповідачі здійснили виконання будівельних робіт з реконструкції квартир шляхом прибудови лоджій та веранди без отримання жодних дозвільних документів.
Окрім того, приписи позивача про усунення порушень будівельного законодавства відповідачами проігноровані та не виконані.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
При цьому, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідачі здійснили будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконали вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, від 03 березня 2021 року у справі №826/13266/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачами порушення, зокрема архітектурних та містобудівних норм і правил, доказів самостійного усунення цих порушень відповідачами до суду не надано, відтак, позовні вимоги Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 треті особи: Державна архітектурно - будівельна інспекція в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_10, Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт ЧГ" про зобов'язання знести самочинно збудовані балкон - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 ) знести самочинно побудовану лоджію заг. пл. 1,8 м2 та провести перебудову лоджії пл. 6,8 м2 у попередній стан до квартири АДРЕСА_8 .
Зобов'язати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_9 ) знести самовільно побудовану лоджію заг. пл. 1,8 м2 та провести перебудову лоджії пл. 6,7 м2 у попередній стан до квартири АДРЕСА_10 .
Зобов'язати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_11 ) знести самовільно побудовану веранду заг. пл. 1,9 м2 та провести перебудову лоджії пл. 6,8 м2 до квартири АДРЕСА_12 .
Зобов'язати ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_13 ), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_13 ), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_14 ) знести самочинно збудовані балкони до квартири АДРЕСА_15 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 30.08.2021.
Суддя Р.М. Брильовський