30 серпня 2021 року Справа № 215/2156/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, -
05.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради за результатом розгляду заяви від 05.03.2021 р., яка виявилася у порушенні встановленого порядку ст.ст.3, 22, 68 Конституції України та зобов'язати прийняти рішення в розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України;
- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради за результатом розгляду заяви від 05.03.2021 р., яка виявилася у відмові надати протоколи при клінічному лікуванні захворювання і зазначити статті норм права, які керівнику підприємства забороняють видати паперове направлення для госпіталізації в єдиному спеціалізованому закладі для мешканців міста з хворим серцем та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) таку інформацію надати;
- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради за результатом розгляду заяви від 05.03.2021 р., яка виявилася у відмові надати повідомлення про повноваження осіб які розглядали заяву і надати належно завірені дві копії заяви з реєстраційними номерами;
- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради за результатом розгляду заяви від 05.03.2021 р., яка виявилася у відмові надати паперове направлення для госпіталізації в єдиному спеціалізованому закладі для лікування хвороб серця без заключення декларації з сімейним лікарем та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) таке направлення надати.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2021 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною передано на розгляд Дніпропетровському окружного адміністративного суду.
09.06.2021 року адміністративна справа №215/2156/21 засобами поштового зв'язку надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та 10.06.2021 року передана на розгляд судді Сидоренко Д.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було відмовлено. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання: документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить вимоги немайнового характеру у розмірі 908,00 грн.
Копія ухвали суду від 14.06.2021 року була направлена позивачу на його адресу, що зазначена в позовній заяві.
28.07.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що 23.07.2021 року позивачем було отримано копію ухвали суду від 14.06.2021 року про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Засобами поштового зв'язку до суду від ОСОБА_1 надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить суд звільнити від сплати судового збору у зв'язку з доходами 2026,49 грн., які менше рівня прожиткового мінімуму 2270,00 грн., із захистом соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ст.ст.46, 48 Конституції України.
До заяви позивач надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, в яких зазначено, що ОСОБА_1 , рнокпп з Державного реєстру 2321414554, за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року отримував доходи з таких джерел:
- за 1 квартал 2020 року нараховано суму доходу у розмірі 101,19 грн. (державна та соціальна матеріальна допомога);
- за 2 квартал 2020 року нараховано суму доходу у розмірі 101,19 грн. (державна та соціальна матеріальна допомога);
- за 3 квартал 2020 року нараховано суму доходу у розмірі 104,25 грн. (соціальні виплати з відповідних бюджетів);
- за 4 квартал 2020 року нараховано суму доходу у розмірі 24017,37 грн. (соціальні виплати з відповідних бюджетів).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також, дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.
Так, за ст.8 Закону №3674-VІ, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Щодо посилання у заяві про звільнення від сплати судового збору, позивач зауважує, що його середньомісячний дохід складає 2026,49 грн., який менше рівня прожиткового мінімуму 2270,00 грн.
Судом встановлено, що підтверджується наданими позивачем відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року отримав дохід у загальному розмірі 24324,00 грн.
Таким чином, річний дохід позивача - фізичної особи за попередній календарний рік складає 24324,00 грн., відповідно 5 відсотків розміру річного доходу позивача складає - 1216,20 грн., судовий збір складає 908,00 грн., що не перевищує 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 , тому з огляду на викладене, суд вважає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо).
Суд зазначає, що неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан особи перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статтей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв'язку із чим заява задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на 30.08.2021 року вимоги ухвали суду від 14.06.2021 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем не виконані.
Пунктом 1 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вимоги ухвали суду від 14.06.2021 року про залишення позовної заяви без руху, станом на 30.08.2021 року не виконано, тому, дана позовна заява з копіями доданих до неї документів, підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись ст.ст.14, 72, 79-80, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 256, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №9" Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко