м. Вінниця
26 серпня 2021 р. Справа № 120/1849/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Чабан Я.С.
позивача: ОСОБА_1
у відсутність відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі
за позовом: ОСОБА_1
до: Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради
про: визнання протиправною відмову і зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправною відмову і зобов'язання вчинити дії.
03.08.2021 на адресу суду надійшла заява позивача, в якій просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення у даній справі шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на його користь недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 306 грн.
Заява обґрунтовується тим, що на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2021 за № 120/1849/21-а державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Листом боржник повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення суду, а саме, про здійснення донарахування стягувачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмір 8 306 грн. Також вказав, що виплата коштів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, які відсутні.
На думку заявника, зміна способу та порядку виконання судового рішення в цій справі може призвести до його фактичного виконання.
Ухвалою суду від 16.08.2021 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2021 р.
Позивач в судовому засіданні підтримав подану заяву та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відтак, суд протокольною ухвалою на місці постановив здійснювати розгляд за відсутності останнього.
Оцінюючи подану заяву та доводи позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати прийняте рішення по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.
Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Як видно з рішення Вінницького окружного адміністративного суду у цій справі від 12.05.2021, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Отже, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення немайнового характеру, яким зобов'язав суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача.
Натомість у поданій заяві заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 нарахованої заборгованості в сумі 8 306 грн.
Отже, як видно заявник, по- перше, просить про зміну судового рішення з немайнового на майнове (про стягнення суми коштів) і, по -друге, фактично посилається на нові обставини, які не досліджувалися під час розгляду справи та були встановлені вже під час виконання судового рішення. Суд враховує, що розрахунок належної ОСОБА_1 доплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік судом не здійснювався, а тому, змінивши спосіб виконання рішення із зобов'язання виплатити зазначену доплату на стягнення конкретної суми цієї доплати, відбудеться зміна рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питань, що не були предметом дослідження при розгляді справи по суті.
Також суд враховує, що способи захисту прав та інтересів фізичної та юридичної особи у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Тобто законом визначено конкретний перелік способів захисту прав та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
І суд, розглядаючи справу за позовом ОСОБА_1 , виходячи із заявлених позовних вимог дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність відповідача (Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради) з покладенням на нього обов'язку вчинити певні дії - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Більше того, саме такий спосіб визначено рішенням Верховного Суду при вирішенні зразкової справи № 440/2722/20-а, правові висновки з якого суд застосовував під час розгляду цієї справи.
Також суд зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Норми аналогічного змісту наведено у п. 10 ч. 1 ст. 245 КАС України.
Відтак закон допускає можливість обрання судом іншого способу захисту прав та інтересів фізичної/юридичної особи, аніж вищенаведені загальні способи. Проте таке своє рішення суд повинен обґрунтувати, вирішуючи справу по суті.
Суд критично оцінює твердження заявника про неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру в частині виплати нарахованої суми позивачу, оскільки за приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача має бути виконане, тим паче, боржником у даному випадку є орган влади.
Також суд враховує, що порядок і спосіб виконання рішення про зобов'язання боржника вчинити дії регламентований законом, і незгода стягувача чи державного виконавця з цим порядком не може бути підставою для зміни прийнятого рішення.
З огляду на викладене та керуючись ст. 248, 256, 378, 294, 295 КАС України, суд
в задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали сторони можуть отримати: 30.08.2021 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна