м. Вінниця
30 серпня 2021 р. Справа № 120/4769/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Адміністрації прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що звернулась до Могилів-Подільського при кордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою про випла ту їй одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням II групи інвалід ності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, однак відповідачем прийнято рішення від 26.10.2020 р. № 165 про призначення одноразової гро шової допомоги позивачу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, встано вленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно призначено та виплачено одно разову грошову допомогу у меншому розмірі у зв'язку з тим, що захворювання, яке стало причиною інвалідності позивача, виникло під час «виконання обов'язків військової служби», натомість вказує що мало б бути призначено у зв'язку з «проходженням війсь кової служби».
На думку позивача основним критерієм для призначення одноразової допомо ги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі та вказує , що на його думку поняття «виконання обов'язків військової служби» включає у себе поняття «проходження військової служби».
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою від 19.05.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що 27.07.2020 госпітальна військово-лікарська комісія Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України за направленням начальника Могилів-Подільського прикордонного загону № 25 від 20.07.2020 провела огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановила захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби та визнала її непридатною до військової служби.
14.09.2020 Вінницька обласна медико-соціальна експертна комісія № 2 згідно з довідкою від 14.09.2020 року серії 12 ААБ № 828982 встановила позивачу II групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.
26.10.2020 року рішенням № 165 призначено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року в сумі 189 180 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят) гривень 00 копійок, у відповідності до приписів абзацу 3 пп. 2 п. 6 Порядку № 975.
Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до первинних документів, а саме: свідоцтва про хворобу № 352/339 від 27.07.2020 року та довідки від 14.09.2020 року серії 12 ААБ № 828982, виданої Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 2, ОСОБА_1 отримала захворювання, що пов'язане з проходженням нею військової служби, та інвалідність ІІ ступеню, пов'язана з проходженням військової служби.
За приписами абзацу 3 підпункту 2 пункту 6 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент виникнення права на призначення ОГД) одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Таким чином, відповідач вважає, що рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України № 165 від 26.10.2020 року, яким ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року в сумі 189180 грн. є законним, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою суду 27.08.2021 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.
Дата постановлення рішення зумовлена перебуванням судді Віятик Н.В. в період з 09.08.2021 по 27.08.2021 у відпустці.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
21.06.2006 позивач закінчила Національну академію Державної при кордонної служби України ім. Б. Хмельницького, отримала первинне військове звання офіцерського складу та почала проходити військову службу за контрак том осіб офіцерського складу в органах охорони державного кордону.
У січні 2020 під час виконання обов'язків військової служби за посадою заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби „Вінниця” з персоналу відділу прикордонної служби „Могилів-Подільський” Могилів- Подільського прикордонного загону Державної прикордонної служби України у позивача було діагностовано захворювання головного мозку.
05.08.2020 постановою госпітальної військово-лікарської комісії при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний го спіталь) Державної прикордонної служби України Позивач по справі визнана не придатною до військової служби із виключення із військового обліку, що підтве рджується змістом свідоцтва про хворобу від 05.08.2020 р. № 352/339.
25.08.2020 на підставі наказу начальника 24 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 309-ос позивач була звільнена у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Згідно наказу начальника 24 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.08.2020 № 310- ос позивач була виключена зі списків особового складу військової частини із 26 серпня 2020, знята зі всіх видів забезпечення та направлена на облік до Вінницького міського військового комісаріату м. Вінниці.
14.09.2020 під час огляду Вінницькою обласною МСЕК № 2 було встановлено 80% втрати працездатності та встановлено II гру пу інвалідності, що підтверджується змістом довідок серії 12ААА № 030817 від 14.09.2020 та до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 828982 від 14.09.2020.
28.09.2020 позивач звернулась до Могилів-Подільського при кордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою про випла ту їй одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням II групи інвалід ності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
02.10.2020 начальником Могилів-Подільського прикордонного загону затверджений висновок № 5 про можливість виплати позивачу од норазової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
26.10. 2020 Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято рішення від 26.10.2020 р. № 165 про призначення одноразової гро шової допомоги позивачу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встано вленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позивач вважає, що при прийнятті та затверджені суб'єктом владних повноважень вищенаведеного рішення відповідачем не були враховані приписи чинного законодавства України та правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 року по справі № 750/5074/17 (провадження № К/9901/44751/18), в якій наведений наступний висновок: «...Доводи позивача, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає частина 2 статті 16 Закону №2011 -XII, оскільки ОСОБА _1 встановлена інвалідність, отримана під час виконання обов'язків військової служби, а не під час проходження військової служби, є безпідставними, оскільки виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто, визначення «під чає проходження військової служби» є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби».
З урахуванням наведеного, позивач, як інвалід II групи, вважає, що інвалідність настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, та має право на одноразову грошову допомогу, яка повинна бути призначе на та виплачена на підставі абзацу 3 підпункту 1 пункту 6 Порядку, затвердже ного постановою КМУ від 25.12.2003 р. № 975 у розмірі 300-кратного прожитко вого мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно ст. 41 Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - вересень 2020 року) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла у вересні 2020 року) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закону № 2011-XII), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент виникнення права на призначення ОГД) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Порядку № 975, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 6 Порядку № 975, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Аналіз вказаних норм, дає підстави вважати, що розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язаний із підставою виникнення такого права.
Як свідчать матеріали справи, а саме свідоцтво про хворобу № 352/339 від 27.07.2020 та довідки від 14.09.2020 року серії 12 ААБ № 828982, виданої Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 2, ОСОБА_1 отримала так захворювання, що пов'язане з проходженням нею військової служби, та інвалідність ІІ ступеню, пов'язана з проходженням військової служби.
Суд зазначає, що на час встановлення ІІ групи інвалідності на підставі захворювання, що пов'язане з проходженням нею військової служби, розмір одноразової допомоги законодавцем визначено в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму.
При цьому, положеннями вищевказаного Порядку чітко розмежовано розміри одноразової грошової допомоги у випадку настання інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби та у випадку настання інвалідності в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, рішення відповідача про призначення одноразової грошової допомоги передбаченою статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, яка настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90 кратного прожиткового мінімуму є законним та обґрунтованим, та як наслідок про відсутність підстав для скасування рішення та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожитого мінімуму.
Щодо посилання представника позивача в позовній заяві на правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.11.2019 року по справі № 761/31180/16-а (провадження № К/9901/23234/18), суд погоджується з позицією відповідача, що він є безпідставним та помилковим, оскільки судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вирішувалося питання щодо перегляду розміру призначеної та виплаченої позивачеві одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та у зв'язку з цим сформульовано висновок, про те, що поняття «військовий обов'язок» включає у себе поняття «захист Батьківщини» та «захист Вітчизни», а тому оскільки поняття «захист Батьківщини» є синонімом «захисту Вітчизни», поняття його включає в себе захист незалежності та територіальної цілісності України, то позивач, як інвалід ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в антитерористичній операції має право на одноразову правову допомогу, яка повинна бути призначена та виплачена на підставі підпункту 1 пункту 6 Порядку.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у даній справі та досліджені докази, які містяться в ній, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (вул. Володимирська, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034039)
Рішення в повному обсязі складено: 30.08.2021 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна