Іменем України
26 серпня 2021 року м. Кропивницький
справа № 392/1664/20
провадження № 22-ц/4809/1240/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колос»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року у складі судді Бадердінової А.В.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Агрофірма Колос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
В обґрунтування позову зазначав, що 24.01.2018 після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , він отримав спадщину у вигляді 1/3 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,1052 га кадастровий номер: 3523182400:02:001:0074, в межах згідно з планом, розташованої на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ННА 213218.
Разом з ним спадщину в розмірі по 1/3 частці отримали йог брати: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач зазначав, що він разом з братами проживають окремо, окремо ведуть власне господарство та вирішили поділити вказану земельну ділянку між собою. Згідно договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, від 02 грудня 2019 року, співвласники домовились про поділ земельної ділянки у натурі кожному відповідно до їх часток у спільному майні. Цей договір посвідчено Цимбалюком О.М. , приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області та зареєстровано в реєстрі за № 1132. Після здійснення поділу спадкової земельної ділянки, кожен замовив виготовлення технічної документації, на свою частку земельної ділянки.
Позивач вказав, що він разом з братами звернувся до користувача успадкованої земельної ділянки, директора ТОВ «Агрофірма Колос» Кучеренка С.В. , з проханням надати нотаріальну засвідчену згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 6,1052 га. у відповідності до вимог ст.56 ЗУ «Про землеустрій». Відповідач погодився на поділ земельної ділянки з віднесенням на рахунок позивача та його братів витрат з цього приводу, однак в подальшому почав ухилятися від спілкування і таким чином перешкоджати закінченню оформлення технічних документів на поділені земельні ділянки, тим самим здійснюючи перешкоди в праві користування та розпорядження позивачем та третіми особами земельними ділянками.
ОСОБА_1 просив зобов'язати ТОВ «Агрофірма Колос» не чинити перешкод у володінні і користуванні належною йому 1/3 часткою земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 6,1052 га., кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, в межах згідно з планом, розташованої на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ННА 213218, шляхом надання нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки № НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Позивач вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не надано належної оцінки письмовим доказам, які були надані в додатку до позовної заяви, а тому воно підлягає скасуванню.
Посилаючись на ст.ст. 386, 391 ЦК України, правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 04.09.2020 по справі № 619/2275/17 про визначення порядку користування земельною ділянкою, позивач вказує, що він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, однак зазначені норми закону не було застосовано під час вирішення спору судом першої інстанції.
На думку позивача позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими, а судове рішення ухвалене незаконно. Просив скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, натомість суд в рішенні ретельно проаналізував усі докази та правові підстави, які були надані позивачем та відповідачем, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.01.2018 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є спадкоємцями майна ОСОБА_4 , 1942 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/3 частці спадщини, яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,1052 га., кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, в межах згідно планом, розташованої на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належного спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-КР №003873, виданого Ленінською (Копанською) сільрадою, Маловисківського району Кіровоградської області 09.04.2001 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5-8 (а.с.7).
Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2018 року свідчать, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є співвласниками (кожен по 1/3 частці) земельної ділянки кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, загальною площею 6,1052 га., розташованої на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10, 13-14, 15-16).
Відповідно до договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, укладеного 10 грудня 2019 року, співвласники земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , домовилися про поділ земельної ділянки в натурі кожному з них відповідно до їх часток у спільному майні, а саме:
- ОСОБА_3 - 1/3 (одна третя частка земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,1052 гектара, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Маловисківською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 24.01.2018 року, реєстр №26; право власності на 1/3 частку земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2018 року, номер запису про право власності 24517300, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 111634247 від 24.01.2018 року);
- ОСОБА_1 - 1/3 (одна третя частка земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,1052 гектара, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Маловисківською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 24.01.2018 року, реєстр №25; право власності на 1/3 частку земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2018 року, номер запису про право власності 24517299, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 111633995 від 24.01.2018 року);
- ОСОБА_2 - 1/3 (одна третя частка земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,1052 гектара, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Маловисківською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 24.01.2018 року, реєстр №24; право власності на 1/3 частку земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2018 року, номер запису про право власності 24517298, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 111633851 від 24.01.2018 року).
За вказаним договором співвласники згодні з виділенням в натурі кожному в із співвласників окремих земельних ділянок, розташованих на території Копанської (Ленінської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до технічної документації: ОСОБА_3 - земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2,0350га; ОСОБА_1 - земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 2,0351 га; ОСОБА_2 - земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 2,0351 га. Право власності за цим Договором на відповідне поділене зі спільної власності майно виникає у кожного Співвласника з моменту державної реєстрації.
24.10.2016 між ОСОБА_4 та ТОВ «АГРОФІРМА Колос» в особі директора Кучеренка Сергія Вікторовича і укладено додаткову угоду про зміни договору оренди землі, в якому дійшли спільної згоди викласти договір оренди землі від 30 грудня 2007 року зареєстрованого в Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК за №04.09.374.00057 від 6 жовтня 2009 року в наступній редакції згідно якої ОСОБА_4 передала земельну ділянку в оренду строком до 01 грудня 2042 року (а.с.26-29).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на земельну ділянку кадастровий номер: 3523182400:02:001:0074, площею 6,1052 га зареєстровано право оренди земельної ділянки, на підставі договору оренди, серія та номер: б/н, виданий 24.10.2016 року, видавник: ТОВ «Агрофірма Колос», строк дії 01.12.2042 року, Орендодавець: ОСОБА_4 , Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колос» (а.с.31-33).
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 направлявся лист Директору ТОВ «Агрофірма Колос» Кучеренку С.В. із проханням надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 6,1052 га, кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, відповідно до вимог п.е ст.56 Закону України «Про землеустрій». Відповідно до відповіді директор ТОВ «Агрофірма Колос» С. Кучеренко повідомив співвласників про те, що не заперечує щодо поділу вказаної земельної ділянки між ними та готовий надати нотаріально засвідчену згоду, але з урахуванням існуючого, зареєстрованого права оренди, яке переходить до спадкоємців із статусом орендодавців. Так як договором оренди землі пунктом 12.5 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої (іншої) особи в разі смерті Орендодавця, не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.25-30).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник, треті особи, підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача висловив заперечення проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).
Як убачається зі змісту позовної заяви предметом позову є матеріально-правова вимога зобов'язати ТОВ «Агрофірма Колос» не чинити перешкод у володінні і користуванні належною йому 1/3 часткою земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 6,1052 га., кадастровий номер 3523182400:02:001:0074, шляхом надання нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки № НОМЕР_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив, що позивачем не доведено порушення його права власності на земельну ділянку відповідачем і його відмова надати згоду на її поділ слугує гарантією існування орендованої земельної ділянки під відповідним кадастровим номер (предмет договору оренди), як об'єкта цивільних прав щодо укладеного договору оренди землі.
Проте зазначені висновки не в повній мірі ґрунтуються на законі та обставинах справи.
Частинами другою, третьою статті 110 ЗК України передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
Таким чином, висновок суду про порушення права відповідача на оренду земельної ділянки у випадку її поділу є помилковим.
Разом з тим, позов ОСОБА_1 не може бути задоволеним, зважаючи на наступне.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
За нормою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до вимог цієї статті формування земельних ділянок здійснюється зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Відповідно ст.56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, зокрема, нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).
Тобто, поділ земельної ділянки позивача, яка знаходиться в оренді, буде можливим лише після отримання нотаріально засвідченої письмової згоди на це орендаря.
В свою чергу орендар ТОВ «Агрофірма Колос» не надає нотаріально засвідченої письмової згоди на такий поділ.
Наведене свідчить, що орендар земельної ділянки, співвласником якої є позивач, не визнає право останнього на поділ земельної ділянки, відповідно до належної йому 1/3 частки.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Зазначені у ст. 152 ЗК України способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним
Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.
Про цей висновок ВП ВС нагадала в постанові від 2 лютого 2021 у справі № 925/642/19.
Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права - зобов'язати ТОВ «Агрофірма Колос» не чинити перешкод у володінні і користуванні належною йому 1/3 частки земельної ділянки, шляхом надання нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки АДРЕСА_1 не підлягає задоволення, оскільки права позивача в частині володінні і користуванні належною йому землею, відповідачем не порушено, і, крім того, ні законом ні договором не передбачено такого способу захисту права, як покладення на особу обов'язку надання нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки.
Також, за загальними засадами цивільного права, суд може зобов'язати особу вчинити певні дії, якщо вона порушує право, а не тоді, як у цій справі - коли вона його не визнає. У такому випадку належним способом захисту права є зверненням особи з позовом про визнання такого права.
Зазначене свідчить, що, ураховуючи характер спірних правовідносин, ефективним способом невизнаного права має бути звернення особи з позовом про визнання права на земельну ділянку розміром, який відповідає належній йому частці, шляхом поділу земельної ділянки, сторонами у якій мають бути інші співвласники земельної ділянки та орендар.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції згідно положень п. 2 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні, з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 серпня 2021 року.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді С.М. Єгорова
С.І. Мурашко