Справа № 953/6823/21
н/п 2/953/2348/21
26 серпня 2021 року Київський районний суд м.Харкова у складі :
головуючої судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Паньшиної О.С.,
розглянувшиу відкритому судовому засіданнів м.Харкові цивільну справу за
позовом Державного підприємства «Південна Залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-
встановив:
Позивач, ДП «Південна Залізниця», звернувся у суд із позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення коштів в розмірі 174851,17 грн, а саме: податку з доходів фізичних осіб в розмірі 161401,08 грн. та 1,5 % військового збору в розмірі 13450,09 грн, що мали бути утримані під час примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 у справі № 640/10761/14-ц.
В обґрунтування позову зазначає, що рішенням суду від 07.11.2017р., яке набрало законної сили позивачем, відповідачу виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вказані кошти виплачені без вирахування податку з доходів фізичних осіб та військово збору . В подальшому позивач сплатив податок з доходів фізичних осіб в розмірі 161401,08 грн. та 1,5 % військовий збір в розмірі 13450,09 грн., внаслідок чого просить стягнути з відповідача на свою користь сплачені обов'язкові платежі.
У судовому засіданні представником зазначено, що кошти в розмірі 174851,17 грн. є безпідставно набутими відповідачем коштами. На вказані кошти не розповсюджується положення ст. 1215 ЦК України, оскільки кошти в розмірі 174851,17 грн. не є заробітною платою, а є податками.
Відповідач - ОСОБА_1 , у поданому відзиві та представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що на підставі ст. 1215 ЦК України кошти в сумі 174851,17 грн. поверненню не підлягають.
Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучені до матеріалів справи докази, відзив на позов, заперечення на відзив, письмові пояснення, справа призначена до судового розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволені позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.
07.11.2017р. рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/10761/14-ц було визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 , стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.06.2014 по 07.11.2017 в сумі 921 095,70 грн.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 у даній справі рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягала стягненню, до 896 672,65 грн.
Постановою Верховного Суду від 16.03.2020 рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 в частині, що не змінена апеляційним судом, та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 в частині позову про визнання незаконним і скасування розпорядження та наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання контракту діючим - залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення суду був виданий виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.06.2014 по 07.11.2017 у сумі 896 672,65 грн., який був пред'явлений до MBДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління відповідачем з метою подальшого примусового виконання.
03.01.2018 було відкрито виконавче провадження № 56582360 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Згідно платіжного доручення № 1 від 28.04.2020 позивачем заборгованість за виконавчим листом № 640/10761/14 від було сплачено в повному обсязі, а саме: заборгованість в розмірі 896 672,65 грн., виконавчий збір у розмірі 89 667, 27 грн., витрати виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн. та 300 грн.
Постановою державного виконавця від 05.05.2020р. виконавче провадження № 56582360 закрито у зв'язку із з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.
Приписами пункту 14.1.54 пункту 14. Статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному 1 шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Підпунктом 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Статтею 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: . загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно статті 16 підрозділу «Інші перехідні положення розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України.
Виходячи з зазначених норм законодавства, утримання і сплата податку з доходів фізичних осіб з оподаткованого доходу і за рахунок такого доходу , а також утримання військового збору є обов'язком роботодавця.
Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц зазначив, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховується без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Позивач при перерахуванні відповідачу за рішенням суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу , не утримав податку з доходів фізичних осіб та військовий збір, хоча повинен був як податковий агент..
В подальшому 07.12.2020р. позивач сплатив за виплачені кошти відповідачу, військовий збір в сумі 13450,09 грн. та податок з доходів фізичних осіб в сумі 161401,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3251374, №3250976.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Водночас згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача .
Згідно роз'яснень, які містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
В даному випадку, відповідач набув за рахунок позивача без правової підстави грошові кошти в сумі 174851,17 грн., однак вказана сума не підлягає поверненню, оскільки прирівнюється до заробітної плати, перерахована позивачем добровільно, у зв'язку із незнанням закону та в даному випадку відсутня недобросовісність з боку відповідача.
Посилання позивача на ті обставини, що вказана сума не є заробітною платою, а є податками, тому на неї не розповсюджується положення ст. 1215 ЦК України, є безпідставними, оскільки в першу чергу вказані кошти є доходом відповідача, які порівнюється до забортної плати, а вже із доходів підлягають відрахуванню податки та обов'язкові платежі.
На підставі викладеного, керуючись ст..2, 12, 13, 19, 49, 81, 89, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України суд,-
вирішив :
В задоволені позову Державного підприємства «Південна Залізниця» (ЄДРПОУ 01072609, м. Харків вул. Червоноармійська б.7) до ОСОБА_1 про (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) стягнення грошових кошті - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції. Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 30.08.2021року.
Суддя Бородіна Н.М.