Номер справи 623/3121/21
Номер провадження 2/623/897/2021
іменем України
30 серпня 2021 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді: Герцова О.М.
за участю секретаря судових засідань: Рзаєвої І.С.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору в порядку ч.2ст.220 ЦК України та визнання права власності на нерухоме майно,-
Зміст позовних вимог, пояснення сторін.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за ним права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, 21 вересня 2020 року він придбав у відповідача нежитлові будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з сушильні літ. «Б», столярного цеху літ. «В», прибудови до «В» літ «в1», ганку літ. «в2», пилорами літ. «Г», тамбуру літ. «г», майданчика літ. «г1», майданчика літ. «г2». При укладенні договору сторони досягли згоди, що у подальшому вони посвідчать даний договір у нотаріуса. Відповідач у подальшому ухилилися від посвідчення договору. У зв'язку з цим позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу та визнати за ним право власності на нежитлові будівлі.
Ухвалою судді від 19 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178, ст. 181 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі кожен окремо та в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.04.2005 року об'єкт,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу 1035/26.03.2005/.(а.с.9).
21 вересня 2021 року між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.4).
21 вересня 2020 року між тими сторонами підписано акт приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.5).
Норми права, що регулюють правовідносини під час розгляду справи.
Згідно з ч. 1ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У відповідності зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 р. N952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1. ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.
Згідно з ч. 3ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові ВСУ № 6-1288цс17 від 06 вересня 2017 року, згідно якої суди дійшли неправильного висновку про те, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв'язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однією з умов застосування ч. 2ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно до п. 13постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
ВСУ в своїй Постанові від 04 жовтня 2017 року зазначив, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
Таким чином, суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу квартири.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд констатує, що позивач письмовими доказами по справі довів правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
А отже, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.220,328,334 ЦК України, ст.ст.10,12,77-81,89,259,263-265,268,280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору в порядку ч.2 ст.220 ЦК України та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити в повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 21 вересня 2020 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 право власності на нежитлові будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з сушильні літ. «Б», столярного цеху літ. «В», прибудови до «В» літ «в1», ганку літ. «в2», пилорами літ. «Г», тамбуру літ. «г», майданчика літ. «г1», майданчика літ. «г2».
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд або безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: О.М.Герцов