Єдиний унікальний номер судової справи 201/8448/21
Номер провадження 1-кс/201/2614/2021
Іменем України
27 серпня 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 30.06.2021 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001295 від 20.06.2020 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 30.06.2021 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001295 від 20.06.2020 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування скарги зазначила, що кримінальне провадження, в якому ОСОБА_3 є потерпілою, закрите всупереч положенням ст. 9 КПК України без проведення жодної слідчої дії, без з'ясування усіх обставин, а тому постанова слідчого має бути скасована.
Заявник надала заяву, у якій просила розглянути скаргу за її відсутності, скаргу підтримала повному обсязі та просила її задовольнити.
Слідчій в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду скарги був повідомлений належним чином, про що наявні докази у матеріалах скарги. Матеріали кримінального провадження не надав.
Неявка слідчого або прокурора не перешкоджає розгляду скарги, що відповідає положенням ч. 3 ст. 306 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали за скаргою, надані прокуратурою області матеріали кримінального провадження, зіставивши доводи скарги з вимогами закону, приходить до висновку про необхідність задоволення скарги, виходячи з такого.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадженні № 12020040650001295 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, розпочате за заявою ОСОБА_3 за фактом заподіяння тілесних ушкоджень.
Постановою слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 30.06.2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001295 від 20.06.2020 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
В оскаржуваній постанові йдеться про те, що до слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_3 , яка повідомила, що 11.06.2020 року приблизно 19:30 год за адресою: АДРЕСА_1 малознайома їй жінка спричинила їй тілесні ушкодження, а саме, двічі вдарила її по правій нозі та в пахову область, а також здійснила перелом п'ятого пальця лівої кисті.
Надалі у постанові слідчого зазначено, що самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права, чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку (наприклад, особа, яка на законній підставі отримала ордер на квартиру, не очікуючи виїзду попередніх мешканців, самовільно її займає). Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб'єкт не володіє.
Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку. Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров'ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи викладене між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які врегульовуються виключно у судовому порядку.
Ураховуючи викладене, в діях будь-кого, відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України.
Суддя слідчий зазначає, що завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону слідчим не були виконані, оскільки постанова про закриття кримінального провадження не містить мотивів прийняття такого рішення та їх обґрунтування.
Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011р. (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Проте, суддя слідчий вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст.ст. 9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки обставин викладених в заяві заявника та не надавши відповідної оцінки доказам, які були здобуті під час проведення досудового розслідування у всій їх сукупності та без збирання доказів, на які вказував заявник.
Слідчий суддя вважає за доцільне, з урахуванням принципу диспозитивності (ст. 26 КПК України), не перебираючи на себе дискреційні повноваження слідчого, які передбачають самостійність слідчого у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України), звернути увагу на де-які обставини, що вказують на неповноту слідства, але які не є вичерпними і їх усунення не позначатиме зворотнє.
Приймаючи до уваги вищевикладене, приходжу до висновку, що слідчим під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не були дотримані вимоги чинного кримінально-процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необґрунтованою відповідну постанову, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 91, 93, 94, 110, 303 - 307 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 30.06.2021 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001295 від 20.06.2020 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - задовольнити.
Постанову слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 30.06.2021 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001295 від 20.06.2020 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення - скасувати.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 28 серпня 2021 року о 09 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1